WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальний процес та криміналістика свідок у кримінальному процесі україни:коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет - Реферат

Кримінальний процес та криміналістика свідок у кримінальному процесі україни:коло осіб, предмет показань та свідоцький імунітет - Реферат

Стаття 69 КПК забороняє органам, які ведуть кримінальний процес, допитувати як свідків певні категорії осіб, професійний статус або виконувана у кримінальному процесі функція яких зобов'язує їх зберігати в таємниці відомості, одержані в результаті своєї професійної або процесуальної діяльності. Якщо такі відомості все ж одержані всупереч забороні законом, вони не матимуть доказового значення в кримінальній справі.

До осіб, професійний статус яких зобов'язує їх зберігати в таємниці відомості, одержані в результаті їхньої професійної діяльності, кримінально-процесуальний закон відносить: адвокатів; інших фахівців у галузі права, які, згідно з законом, мають право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи; нотаріусів; лікарів, психологів, священнослужителів, банківських працівників.

Згідно із ст. 9 і 10 Закону про адвокатуру від 19 грудня 1992 р. [5] та ст. 9 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. [6], адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є: питання, з яких громадянин чи юридична особа зверталися до нього; суть даних ним консультацій, порад та роз'яснень; інші відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків. Крім адвоката, аналогічний обов'язок покладається на його помічника та посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань (завідувачів, голів, президентів, референтів-секретарів та ін.), яким стали відомі зазначені відомості. Органам, які ведуть кримінальний процес, заборонено (ст. 10 Закону про адвокатуру) вимагати від перелічених осіб відомостей, що становлять адвокатську таємницю, і з цих питань вони не можуть бути допитані як свідки. Крім адвокатів (осіб, які мають свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України) аналогічний обов'язок лежить і на фахівцях у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Одержані під час надання правової допомоги відомості вони зобов'язані зберігати у таємниці і не можуть бути допитані як свідки щодо цих відомостей.

Професійну таємницю лікаря, нотаріуса та психолога становлять відомості, що стали їм відомі від їхніх довірителів (пацієнтів, клієнтів) під час виконання ними своїх професійних обов'язків (ст. 78 Закону від 19 листопада 1992 р. "Основи законодавства України про охорону здоров'я" [7]; ст. 5, 8 Закону України від 2 вересня 1993р. "Про нотаріат" [8]) .

Правило про абсолютний (повний) свідоцький імунітет поширюється на священнослужителів стосовно відомостей, одержаних ними під час сповіді віруючих (ст. 3 Закону України від 23 квітня 1991 р. "Про свободу совісті та релігійні організації" [9]). Сповідь (покаяння) віруючого мають право прийняти лише священники або архієреї, на яких церковними правилами покладається обов'язок зберігати таємницю сповіді і не розголошувати її за будь-яких обставин, в тому числі і на прохання особи, яка сповідалася [10] .

Аналіз ч. 2 і 3 ст. 141 КПК дає підставу зробити висновок, що не можна допитувати як свідків банківських працівників стосовно відомостей про вклади і рахунки своїх клієнтів (банківська таємниця). Розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, вони вправі лише з письмового дозволу власника інформації (клієнта) або на виконання відповідного рішення суду.

Свідоцький імунітет адвокатів, інших фахівців у галузі права, які за законом мають право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи, нотаріусів, лікарів, психологів та банківських працівників щодо обставин, які стали їм відомі в результаті виконання своїх професійних обов'язків, не є абсолютним. Він втрачає свою силу у випадках, коли особа, яка довірила (повідомила) переліченим фахівцям такі відомості, звільняє їх від обов'язку зберігати в таємниці ці відомості.

Звільнення перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК осіб від обов'язку зберігати в таємниці довірені їм відомості, а так само відомості, що стали їм відомі під час здійснення професійної діяльності, має бути чітко виражене довірителем (клієнтом, пацієнтом) відповідною письмовою або усною заявою і, якщо це можливо, в присутності довіреної особи (фахівця). Банківські працівники можуть бути звільнені від банківської таємниці лише за письмовим дозволом (заявою) клієнта. Усну заяву заносять до протоколу, який підписують довіритель відомостей та посадова особа, що веде кримінальний процес, а в разі присутності – і довірена особа. Фахівець, звільнений довірителем (клієнтом, пацієнтом) від обов'язку зберігати в таємниці одержані відомості, підлягає допиту як свідок на загальних підставах. Якщо названі особи не звільнені довірителем від обов'язку зберігати в таємниці одержані відомості, вони не можуть бути допитані як свідки про ці відомості і в тих випадках, коли самі дають згоду свідчити або порушують клопотання про це.

Перелічені в п. 1 ч. 1 ст. 69 КПК особи можуть бути допитані як свідки на загальних підставах, якщо відомості про обставини, що належать до кримінальної справи, стали їм відомі іншим шляхом, а не внаслідок їхньої професійної діяльності. За таких обставин адвокати та інші фахівці у галузі права підлягають відводу (самовідводу) від участі у справі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного чи представники потерпілого, цивільних позивача і відповідача.

До осіб, яких закон забороняє допитувати як свідків про обставини, які стали їм відомі під час виконання своїх професійних функцій (абсолютний (повний) імунітет свідка), належать захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також – представник потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. Посадовим особам, які ведуть кримінальний процес, також заборонено без згоди захисника оглядати, вилучати чи розголошувати документи, пов'язані з виконанням ним своїх обов'язків у процесі (ч. 8 ст. 48 КПК). Кримінально-процесуальний закон не знає винятків з цих положень, а заборона допиту названих осіб як свідків поширюється не лише на даний процес, але й після його завершення.

Закон забороняє допитувати як свідків, а отже, і використовувати як доказ показання осіб, які на підставі висновків судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи через свої психічні або фізичні вади (різного роду психічні захворювання або захворювання чи втрата органів чуття - слуху, зору, смаку та ін.) нездатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати стосовно них показання. Проте, як видається, сенс заборони допитувати названих осіб як свідків дещо інший, аніж згаданих раніше фахівців і учасників процесу. Тоді як заборона допитувати цих осіб як свідків передусім спрямована на забезпечення нормального функціонування важливих соціальних інститутів, реалізації процесуальної функції захисту, а також на зміцнення довіри у відносинах особи з певними фахівцями, заборона допитувати як свідків цю категорію осіб має своєю метою забезпечити інтереси правосуддя – попередити одержання недостовірної інформації.

Беззаперечний характер має і заборона допитувати свідка щодо даних про його особу (прізвище, ім'я та по батькові, рік і місце народження, місце проживання тощо) у випадках, коли стосовно нього був застосований такий захід безпеки, як забезпечення конфіденційності відомостей про особу, в результаті застосування якого свідок фігурує у кримінальній справі і дає показання під псевдонімом (ст. 15 Закону про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві від 23 грудня 1993 року). Абсолютний свідоцький імунітет про ці дані поширюються також на особу, яка має відомості щодо дійсних даних про свідка, який дає показання під псевдонімом.

Loading...

 
 

Цікаве