WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочинність неповнолітніх як об’єкт кримінологічного дослідження - Реферат

Злочинність неповнолітніх як об’єкт кримінологічного дослідження - Реферат

Саме сім'я виступає тим первинним соціальним мікро-середовищем, у якому формуються його риси та якості. Відтак, за умови деформації у поведінці неповнолітнього, через дефекти виховання, несприятливої родинної атмосфери у сім'ї, активізується стимул до злочинної поведінки неповнолітнього, що знищує процес морально-етичного і соціально-психологічного розвитку молодої людини.

У випадках, коли на неповнолітнього сім'я здійснює негативний вплив, коли атмосфера, яка в ній панує, не дає можливості сподіватись на формування позитивних якостей цієї особи, тоді, як правило, застосовують сферу впливу діяльності соціальних служб у справах неповнолітніх. Таки служби повинні вживати відповідних заходів до коригування процесу впливу на поведінку неповнолітнього і навіть, якщо це необхідно, ізолювати його від сім'ї для нормального подальшого розвитку.

Важливий вплив на формування особи неповнолітнього має не тільки сім'я, але й те соціальне середовище, у якому він здебільшого обертається і яке мимовільно формує його погляди і вартості, що або допомагатиме, або, навпаки перешкоджатиме у майбутньому цій особі виконувати певні соціальні функції.

Водночас, злочинна поведінка неповнолітнього повинна розглядатись не тільки як результат його моральної деформації, слабкого інтелектуального розвитку, недоліків культурного виховання, але і як певна форма соціального протесту проти реальної дійсності. Неможливість реалізувати свої потреби та інтереси у відповідному соціальному середовищі також може штовхати неповнолітнього на злочинну поведінку.

Зауважимо також, що зі зростанням наростання екстремального впливу соціального середовища відбувається спрощення системи морально-вартісного регулювання, у результаті чого може спричинити наслідки у деградації до "звіреподібного" стану (антигуманізм). Про це досить ґрунтовно описано у працях І.Ю. Сундієва [11, с. 52].

У кризові періоди криза розвитку особи молодої людини доповнюється гострою кризою суспільства, що знаходить своє вираження найперше за все у нейтралізації базових структур суспільної свідомості: норм, системи потреб, інтересів, цінностей, пріоритетів.

Разом з тим криза суспільної свідомості незаперечно актуалізує суспільну підсвідомість у його найбільш архаїчних формах. Саме система цінностей, норма суспільної підсвідомості найактивніше застосовується у формування моделей самодіяльності. Однією з форм самодіяльності неповнолітніх, які зорієнтовані на певний вихід з ситуації, є вимушена криміналізація як адаптація до нових соціальних умов. Якщо такі процеси набувають масового характеру, то з часом це призводить до деградації суспільної моралі, найперше до зникнення – зникнення у груповій свідомості імунітету до кримінальної діяльності, до ліквідації системи соціальних гарантій, яка дає підстави сподіватись на допомогу держави, а також до збільшення різниці у рівні достатків між тими, які живуть за межею бідності і багатими.

Суть соціальної адаптації полягає у таких випадках у вимушеному втягненні працездатного населення, а також значної частини неповнолітніх у різні види кримінальної активності. Чим інтенсивніший демографічний тиск і чим менше розвинута соціальна інфраструктура, тим більшою мірою переважають кримінальні види зайнятості, що створює відповідну "перспективу" для неповнолітніх.

Наведені у статуті міркування не претендують на висвітлення всіх аспектів проблеми злочинності неповнолітніх як об'єкта кримінологічних досліджень, а тільки спонукають до подальших більш комплексних досліджень.

Література

  1. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А.И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2001. – С. 764-765.; Криминология: Учебник /Под ред. В.М. Кудрявцева и В.Е. Эминова. – 2-е изд, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – С. 481.; Ишаков С.М. Криминология: Учебник. – М.: Юриспруденция, 2000. – С. 242-243.

  2. Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999.

  3. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: ТЦ "Сфера", 2001.

  4. Курс советской криминологии: Предупреждение преступности. – М., 1986.

  5. Несовершеннолетние: их возрастные особенности и проблемы правовой ответственности. Сб.науч. тр-в. – М.,1992; Горбатовская Е.Г., Кононов А.Л., Юцкова Е.М. Личность рецидивиста и использование данных о ней в деятельности прокуратуры. – М.,1987 ; Арсеньєва М.И., Єрмаков В.Д., Панкратов В.В. Изучение преступности несовершеннолетних и деятельности по ее предупреждению. – М.,1990.

  6. Дольова А.И., Єрмаков В.Д., Беляева Н.В. Проблемы типологии несовершеннолетних преступников //Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 24. – М., 1976.

  7. Детальніше див.: Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психологические аномалии. – М., 1987; Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение ребенка и проблема "случайного" и " закономерного" преступного поведения. – Єреван: Айстан, 1987; Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодежи (криминальная субкультура). – Твер; Приз, 1994.

  8. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. – М.: Мир, 1994.

  9. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 року. МВС України. Управління оперативної інформації. – К-в., 2001.

  10. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. проф. А.И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, 2001.

  11. Сундиев И. Ю. Социальные и психологические экстремальные процессы. – М., 1996.

Loading...

 
 

Цікаве