WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочинність неповнолітніх як об’єкт кримінологічного дослідження - Реферат

Злочинність неповнолітніх як об’єкт кримінологічного дослідження - Реферат

Особистісні деформації постають не відразу – вони формуються упродовж тривалого проміжку часу. Спочатку з'являються і поступово закріплюються у поведінці, яка відхиляється від вимог соціальних норм та інших стандартів соціально-позитивної поведінки. Складний механізм поведінки неповнолітнього не може бути зрозумілий без дослідження всіх аспектів зокрема і без аналізу ролі і значення для психічної діяльності особи біологічних особливостей, успадкованих патологічних та інших чинників.

Звісно, що людина не народжується злочинцем, проте біологічні особливості особи сприяють впливу певних соціальних чинників людської поведінки у конкретних ситуаціях і, таким чином, отже, можуть бути однією з причин протиправної поведінки. І хоча зв'язок між психофізіологічними особливостями та злочинною поведінкою виявляється опосередкований, його не можна не враховувати, визначаючи ступінь відповідальності і прогнозуючи індивідуальну поведінку.

Проте не можна підміняти соціальні проблеми суто віковими, психологічними або ж психофізіологічними. У таких дослідженнях може істотно спотворюється природа і сутність процесів і явищ, які детермінують злочинну поведінку людини. У реальній дійсності процес формування особи неповнолітнього правопорушника не може визначатись його віковими чи індивідуально-психологічними характеристиками, і доказом цього є той факт, що переважна більшість молоді правопорушень не вчиняє. Вікові особливості – це тільки частина соціальної характеристики членів суспільства. Безумовно, їх не можна ігнорувати, особливо у виховних та профілактичних програмах, однак не варто і перебільшувати, протиставляти іншим елементам, які визначають процес соціалізації особи. Ні психологічні особливості самі по собі, ні демографічні й соціально-психологічні особливості, ні умови життя та відносин, у яких відбувається формування дітей і підлітків, не зумовлюють фатальної невідворотності зривів, конфліктів, правопорушень. Соціально-вікова особливість цієї вікової групи населення перетворюється у негативну тільки у тих випадках, коли її повністю ігнорують або ж несвоєчасно чи недостатньо враховують. Особистісні деформації ускладнюють, проте не усувають можливості самоконтролю та самовиховання, і практично завжди такі неповнолітні передбачають наявність і розвиток соціальної відповідальності за власну поведінку.

Вікові особливості залежно від конкретних умов життя та виховання полегшують чи ускладнюють формування певної орієнтації у поведінці, а щодо кримінальної поведінки, то формування і реалізацію відповідної мотивації, але не більше. Генезис злочинів неповнолітніх завжди так чи інакше пов'язаний з "зіпсованими стосунками" з суспільством, окремими його соціальними ланками та інститутами (сім'єю, оточенням у побуті, навчанні, трудовими колективами, ровесниками) [7].

Безумовно з розвитком наук біологічного циклу (генетики, фізіології, певною мірою і психіатрії) виникатиме потреба постійно використовувати ці дані для потреб кримінології, кримінально-виконавчого права, профілактичних служб. Однак безперечно й те, що головна увага має бути спрямована на виявлення і зміну криміногенних соціальних умов життя неповнолітніх. Генетичні особливості індивіда (якщо вони виявлені) служать тільки фоном, канвою, на якій життя, реальні життєві, побутові (особливо проблемні чи конфліктні) ситуації отримують свою реалізуються. Найчастіше це відбувається за типовими схемами реагування. Чим далі підліток йде кримінальним шляхом, тим стійкіші і більш відпрацьовані схеми реагування.

Усі ці злочинні навички проступають з часом: у ранньому віці спочатку всі діти лагідні, рідні, втіха для батьків. Є, безумовно, певні рефлекси і інстинкти, найперше, самозахисту, але домінують позитивні соціальні рефлекси – ігрові, навчання, досягнення певної мети, тощо. В які ігри буде бавитиметься дитина, чого саме навчиться у оточуючих, кого буде наслідувати, які цілі перед собою ставитиме, які ідеали сприйматиме – все це та багато іншого залежить уже не стільки від дитини, скільки від тих людей, дорослих і однолітків, з котрими вона спілкуватиметься; стикаючись з численні, повсякденними складнощами, перебуваючи у життєвих ситуаціях спостерігачем або активним їх учасником.

На думку Х. Ремшмідта дитячі роки, у процесі формування особистості найважливіші, оскільки значною мірою визначають формування соціальних якостей майбутньої особистості [8, с. 86]. Це правомірно доведено багатьма науковцями. Порівнюючи злочинність неповнолітніх у різних регіонах, дослідники виявили таку закономірність: відносно стійка залежність між рівнем злочинності неповнолітніх у такому регіоні і такими показниками, як частина неповнолітніх, які не працюють і не навчаються; концентрація осіб, які були засуджені, побутових правопорушників, осіб, які перебувають на різного роду обліках (алкоголіки, наркомани, психічно хворі); кількість сімей, що розпалися, в яких були діти; кількість сімей, в яких одних з батьків або ж обоє тривалий час працюють за кордоном; рівень безробіття в регіоні. Наведемо приклади: питома вага злочинів неповнолітніх у загальній структурі злочинності у 2000 р.н. найвища у таких областях: Чернівецька – 12,8%, Луганська – 12,8%, Закарпатська–11,7, Волинська–11,7, у порівнюючи з м. Києвом та Дніпропетровською обл., де 7,8 і 7,1 % відповідно [9, с. 32]. Саме у тих регіонах, де соціальна ситуація складніша, простежується вищий рівень злочинності неповнолітніх. Тож сімейне неблагополуччя в найширшому соціальному розумінні є чи не найважливішим показником, що впливає на стан і подальші тенденції у злочинності неповнолітніх. Сімейна стабільність у його цього слова акумулює різного роду негативні процеси і явища економічного, політичного, етико-виховного, демографічного, соціально–психологічного характеру, що відбуваються суспільстві і детермінують поведінку неповнолітнього та визначають її характер. Ці процеси у загальних формах визначають умови життя у суспільстві і відповідно коригують навчальний та виховний процес, формування особистості неповнолітніх. До процесів, що створюють негативні умови для життя і виховання неповнолітніх останніми роки в Україні відносимо:

  1. значну соціальну диференціацію населення (тобто сімей, в яких ростуть і виховуються неповнолітні) за рівнем матеріального забезпечення та соціального статусу;

  2. порушення принципу розподілу і перерозподілу матеріальних благ і їх споживання залежно від інтенсивності та соціальної значимості власної праці (матеріальне розбещення одних в результаті через отримання нефіксованих доходів, або, навпаки, низька оплата праці низки працівників, у тому числі вихователів і вчителів);

  3. різниця у характері і змісті навчання залежно від матеріального становища;

  4. високий рівень розлучень та розпадів сімей, що супроводжується суттєвими змінами у вихованні неповнолітніх;

  5. поширення пияцтва та алкоголізму, нервово-психічних розладів, хронічних захворювань окремих груп населення в тому числі батьків та осіб, відповідальних за навчання і виховання дітей;

  6. духовна розбещеність;

  7. низький рівень правової культури у суспільстві і значна деформація моральної та правової свідомості окремих верств населення;

  8. вимушена необхідність батьків працювати за кордоном у відриві від сім'ї;

  9. недостатнє ресурсне і кадрове забезпечення суб'єктів, які займаються вихованням неповнолітніх.

Специфіка впливу як перелічених, так і інших соціальних процесів та явищ, на поведінку неповнолітніх, на відміну від повнолітніх, полягає у більш опосередкованому впливі на них (як позитивному так і негативному) через навколишнього оточення. То ж, на думку А.І. Дольової, близьке оточення може послаблювати або нейтралізувати негативні наслідки тих чи інших соціальних процесів, і відповідно певною мірою захищати неповнолітнього, або навпаки оточення неповнолітнього можуть спотворювати навіть у загальному плані позитивні процеси і тоді вони діють значно повільніше на позитивні формування особистості неповнолітнього, або взагалі не мають позитивного впливу,[10, с. 696]. Відтак важливим є здійснення соціального контролю за мікросередовищем, у якому відбувається формування неповнолітнього. Важливим є вчасне виявлення негативного впливу такого середовища на неповнолітнього і вчасне здійснення коригування процесу його формування. Найбільше соціальне значення для формування неповнолітнього, безумовно, має сім'я, в якій він виховується. Через сім'ю неповнолітній пізнає характер соціальних зв'язків, а також систему моральних та правових цінностей суспільства. Вивчення головних цінностей, правових та інших життєвих орієнтацій неповнолітніх показує їхню стійку орієнтацію на сім'ю як на найбільшу соціальну цінність (навіть у випадку напружених стосунків між батьками і підлітками). Авторитет сім'ї, важливість сімейних зв'язків є дуже важливим. Саме в цьому полягає особлива складність планування і проведення профілактичної роботи – можливість укріплення інтеграції молодої людини у громадські інститути, можливість набути опору в оточуючому соціальному середовищі, яке дуже швидко змінюється. Неповнолітні, як правило, вважають, що кому їхня сім'я чи сім'я рідних або близьких перебуває знаходиться у важкому матеріальному становищі, то винуватцями цього є члени сім'ї. Дослідження також показують, що, незважаючи на велику кількість сімей, що розпалась, або не повних сімей, це не змінює ставлення неповнолітнього до сім'ї. Кожний сподівається на те, що його власна майбутня сім'я буде міцнішою і щасливішою.

Loading...

 
 

Цікаве