WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Економічна злочинність як соціальне явище - Реферат

Економічна злочинність як соціальне явище - Реферат

Реферат на тему:

Економічна злочинність як соціальне явище

Відомості про економічну злочинність ми одержуємо не тільки шляхом повідомлень засобів масової інформації, - її вплив на суспільне життя гостро відчувається в нашій повсякденній реальності. Проте уявлення про це явище, яке спостерігається віддавна щоразу в нових проявах у країнах з різними системами господарювання, і знання щодо його окремих елементів не є досить глибокими як це може видатись на перший погляд.

Економічна злочинність, як і будь-яка інша злочинність – це соціальне явище принаймні в таких аспектах: за юридичним визначенням, за історичним походженням і за своїми наслідками [1, с. 6].

Поняття "економічна злочинність" не нове у соціальній думці. А проте у наукових кримінологічних дослідженнях проблемі економічної злочинності почали приділяти належну увагу відносно нещодавно: у Західній Європі у 50-роках ХХ ст., у 30-х роках, у Сполучених Штатах. Відтак може скластися думка, що це явище не було характерне для минулих століть. Таку думку може формує і дуже наочний зв'язок цього явища зі сучасними технологіями і формами організації господарської діяльності. Проте коріння економічної злочинності слід шукати у далекому минулому. Безумовно, що за цей проміжок часу економічна злочинність у різні епохи змінювала форми своїх проявів відповідно до економічних систем того чи іншого суспільно-політичного ладу, однак розвиток цього явища зумовлений певними закономірностями, які дають можливість бачити спорідненість між встановленням відповідальності в умовах первіснообщинного ладу, скажімо, за зрубування хлібних дерев на потреби будівництва житла [2, с. 175] і покаранням за шахрайство з фінансовими ресурсами в сучасну епоху.

Ця спорідненість виявляється передусім у залежності між способами і умовами господарювання у відповідному суспільстві і криміналізацією окремої господарської поведінки, яка, порушуючи порядок встановленої господарської діяльності, заподіює істотну шкоду господарським суспільним відносинам.

Така залежність простежується вже в примітивних формах господарювання у первіснообщинному суспільстві. Соціальні відхилення у господарській діяльності були спрямовані проти господарських інтересів общини чи іншого колективу і, відповідно, суспільної охорони самого механізму господарювання та його предметів. Наприклад, щоб зберегти пасовищне господарство від втрати пасовищ і мисливських угідь, передбачалась відповідальність за покидання наметів та спроби будівництва постійних житлових будівель. Від імені общини чи колективу карали також тих, хто знищував або споживав певні рослини чи тварин в інший спосіб ніж це було визначено для виживання общини чи колективу. Карні санкції застосовували за порушення заборони вивозу за межі Аттики будівельних матеріалів, які використовували для будівництва кораблів.

На ранніх етапах економічного розвитку під суспільний захист брали також важливі господарські операції між родами чи іншими колективами, зокрема обмін товарами. Ацтеки карали смертю за насильницькі дії, вчинені під час торгів. Передбачалися також суспільні заборони щодо вчинення дій, які б порушували порядок використання дорогоцінних металів під час проведення товарообмінних операцій. З часу введення грошей як платіжного засобу карались дії, які полягали у заниженні в них вмісту дорогоцінних металів. Уже в Епірі і Дігмі у V ст. до н.е. діяли тимчасові торговельні суди, які розглядали справи про порушення правил торгівлі [3, с. 22].

Все це підтверджує, що соціальні об'єднання у формі общин чи інших колективів людей для захисту своїх господарських інтересів передбачали відповідальність за вчинення заборонених дій, які порушували встановлений порядок і форми здійснення господарської діяльності. Соціальні відхилення у господарській поведінці пояснюються об'єктивними і суб'єктивними суперечностями у розвитку первіснообщинної суспільно-економічної формації, які порушували взаємозв'язок особи з відповідним соціальним середовищем і призводили до таких форм поведінки особи, яка не узгоджувалась з існуючими формами господарювання. Іншими словами, головною причиною таких соціальних відхилень були суперечності між вимогами общини щодо дотримання визначеного нею порядку господарювання та інтересами господарюючого суб'єкта. А це суперечності у своїй основі мають соціальний характер.

Адміністративно-господарське об'єднання общин, утворення надобщинних органів влади разом з сукупністю інших суттєвих факторів у кінцевому результаті привели до формування держав і їхнього апарату, а також до оформлення примусово-каральної функції держави. Держава встановила загальнодержавний контроль над ресурсами, забезпечила правове регулювання порядку здійснення господарської діяльності, а також окреслила межі кримінально-правової охорони господарських суспільних відносин.

Утримання державного апарату і забезпечення виконання функцій держави завжди потребували від суспільства великих витрат. Забезпечення суспільних інтересів вимагає централізованого формування коштів на такі цілі, що здавна завжди створювало криміногенну ситуацію. З одного боку піддані намагалися всіляко уникнути платежів до державної скарбниці, вчиняючи таким чином злочини, а з іншого чиновники державного апарату мали чудову нагоду для зловживань, обкрадаючи і державу, і підданих.

Зловживання відомі ще з історії Стародавнього Риму. Так Міддендорф докладно описує зловживання римських чиновників, які збирали податки, і намісників, які керували римськими провінціями. Ці зловживання порушували інтереси як окремих осіб, так і цілих громад, а призводили до зубожіння державної скарбниці. Спроба зменшити ці зловживання у провінціях за часів імператора Августа за рахунок збільшення виплати за службу була марною, відтак постала необхідність створити спеціальні суди, які судили вищих провінційних урядовців [4, с. 55].

Відродження натурального господарства у період середньовіччя зменшило коло загальнодержавних господарських інтересів та вплив державного апарату на порядок та форми господарської діяльності. Причиною цього була феодальна роздробленість і, як правило, кожен феодал міг самостійно визначати порядок здійснення господарської діяльності в межах свого володіння, і порушення встановленого порядку у багатьох випадках передбачало кримінальну відповідальність. Це призвело до загального зменшення кримінально-правової охорони господарської діяльності і, відповідно, до зменшення рівня економічної злочинності. Загальнодержавними господарськими інтересами, здебільшого нехтували тільки окремі феодали, однак таке ігнорування дедалі набувало великого розмаху.

З переходом до капіталістичної системи господарювання докорінно змінюється сфера кримінально-правової охорони господарських відносин. Поява нових форм господарської діяльності, а також докорінна зміна господарського механізму потребували забезпечення охорони інтересів власника, обмеження монополізму на ринку і створення рівних умов та добросовісної конкуренції для всіх суб'єктів господарської діяльності. Для досягнення цих завдань держава постійно намагалася розширювати регламентування порядку здійснення господарської діяльності, зокрема і шляхом обмеження чи заборони певних видів та форм господарської поведінки, визначаючи відповідальність за порушення цих обмежень чи заборон.

Відтак, як бачимо, система господарювання впливає не тільки на криміналізацію окремої господарської поведінки, яка суперечить суспільним господарським інтересам, але й призводить до суттєвої зміни сфери кримінально-правової охорони господарських відносин.

Втручання держави в господарську діяльність, встановлення та постійна зміна господарського механізму держави були спрямовані на досягнення завдань суспільно-економічного та культурного розвитку, тому виникали і змінювались, рухаючись у ногу з часом, фінансово-господарські інституції (змінювалась роль і діяльність банків, виник обіг цінних паперів, безготівковий розрахунок, субвенції та пільгові кредити, виділені державою на господарські цілі, з'явилось страхування тощо), які суттєво змінили динаміку економічного обігу і вже зсередини ХІХ ст. призвели до обмеження особистих контактів та фізичної, безпосередньої передачі майнових цінностей. Натомість розвиваються опосередковані і часто неперсоніфіковані господарські зв'язки, які набувають абстрактного характеру [5, с. 7]. Господарська діяльність ускладнюється щораз більшою кількістю ланок, зростає значення зв'язків і посередництва між ними. Множаться і з'являються нові форми довірчих форм діяльності і репрезентація економічних інтересів. Така внутрішня структура господарської діяльності створює сприятливі умови для зловживань, недобросовісності, шахрайських маніпуляцій, старанно прихованих під виглядом легальної господарської поведінки. Щоб обмежити виникнення ексцесів у господарській діяльності, які можуть загрожувати не тільки інтересам окремих суб'єктів господарювання, але й суспільним господарським інтересам, держава щораз більше вдавалась до кримінально-правових заходів впливу на господарську діяльність.

Сьогодні важко уявити, щоб в умовах сучасних технологій господарювання і при тій шкоді, яка може бути завдана у випадку зловживання цими технологіями, демократичні держави обмежували сферу кримінально-правової охорони господарської діяльності, Навпаки, спостерігається протилежна (іноді і не зовсім виправдана) тенденція – дедалі активнішого звернення до кримінально-правової заборони у господарській діяльності. Відтак доходимо висновку, що зміна економічної системи та господарського механізму зумовлюють не тільки необхідність криміналізації певної господарської діяльності, але й ведуть до зміни всієї кримінальної політики держави у цій галузі.

Loading...

 
 

Цікаве