WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Необхідно зауважити, що питання про віднесення об'єктів інтелектуальної власності до предметів контрабанди є дискусійним і ще не знайшло однозначного розуміння і вирішення. Зокрема, виникає питання про те, як кваліфікувати дії винного у тих випадках, коли він вчинив злочин "Порушення авторського права і суміжних прав" (ст. 176 КК), а потім "Контрабанда" (ст. 201). На наш погляд, тут наявна реальна сукупність злочинів, коли різними діями різночасно вчинено два різних злочини. За таких умов учинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів: відповідна частина ст. 176 та відповідна частина ст. 201 КК України.

На відміну від контрабанди (ст. 201 КК України), ч. 3 ст. 305 КК України містить таку ознаку, як контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, учинена організованою групою. Згідно з ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається учиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи 49, ч. 3 ст. 28.

На наш погляд, незаконне ввезення предметів, передбачених ст. 333 КК України, підпадає під ознаки контрабанди (ст. 201 КК України). Порушення встановленого порядку вивезення (незаконне) відповідних предметів і технологій полягає у діях з переміщення їх через митний кордон з належним оформленням у загальному митному порядку, однак без додержання спеціальних правил, установлених відповідними нормативними актами. Тобто вивезення здійснюється через митний кордон України без приховування від митного контролю, в іншому випадку вчинене утворює склад контрабанди (ст. 201 КК). Якщо ж незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки (ст. 333) здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, то вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 201 та 333 КК України. Доцільно включити діяння, передбачені в ст. 333 КК України, як кваліфікуючу ознаку ст. 201 КК України, і відтак зняти усі проблемні та дискусійні питання, пов'язані з кваліфікацією таких діянь, законодавчо закріпити кримінальну відповідальність за незаконне ввезення подібних предметів в Україну через митний кордон і полегшити правозастосування з цих питань.

Ввезення поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю відходів чи вторинної сировини, які належать до наркотичних засобів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних та вибухових речовин утворює склад злочину "контрабанда" і, залежно від предмета, кваліфікується за ст. 201 чи ст. 305 КК. Незаконне ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини поза митним контролем або з приховуванням від нього кваліфікується за ст. 201 КК, якщо діяння вчинене у великих розмірах. В інших випадках – за ст. 268 КК. Отже, норми ст. 201, 268 та 305 КК України співвідносяться як загальна і спеціальна, а в разі їх конкуренції пріоритет віддається спеціальній нормі.

Щодо суб'єктивної сторони злочинів, указаних у ст. 321, 300, 301, 333, 268 КК України, то вона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки, проте бажає діяти саме так.

На особливу увагу заслуговують питання призначення покарання. При відносно визначених санкціях ст. 201 КК України, де вказаний мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах. Ні за яких умов суд не може визначити покарання вище від того максимуму, який встановлений в санкціях ст. 201 КК України. Однак суд за наявності обставин, передбачених ст. 69 КК України, вправі визначити більш м'яке покарання, ніж передбачене санкцією відповідної частини ст. 201 КК України, у чому знаходить своє відображення принцип гуманності покарання 30, с. 31. Не можна не звернути увагу на логічну неузгодженість, яка міститься у розділі ХІ КК України "Призначення покарання". Так, з одного боку, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, і з буквального розуміння суті цього положення суд не може виходити за межі санкції; з іншого боку, є згадана вище ст. 69 КК України. На наш погляд, доцільно доповнити зміст п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України таким формулюванням: "...за винятком можливості застосування підстав призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом", що дасть можливість усунути наявну суперечність.

Санкціями норм ст. 201 КК передбачена конфіскація предметів контрабанди і конфіскація майна. Від конфіскації майна як виду кримінального покарання слід відрізняти спеціальну конфіскацію, суть якої полягає у вилученні в засудженого предметів, які є засобом учинення злочину або одержаних у результаті його вчинення. Даний вид конфіскації передбачений у п. 1 ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України.

У справах про контрабанду підлягають конфіскації як знаряддя злочину транспортні засоби, якщо вони були обладнані спеціальними сховищами для приховування товарів або інших цінностей під час переміщення їх через митний кордон України. Так Жовківським районним судом у процесі розгляду кримінальної справи В., котрий намагався вивезти з України предмети контрабанди, приховані у конструктивних порожнинах власного автомобіля, які піддавалися розбиранню і монтажу, суд правомірно кваліфікував його дії як замах на контрабанду і засудив до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна. Рішенням суду автомобіль, що належав В., конфіскований як засіб учинення злочину в дохід держави [2].

Як показав аналіз, усі передбачені законом вимоги під час призначення покарання у справах про контрабанду, розглянутих Жовківським, Галицьким, Шевченківським, Мостиським, Личаківським, Залізничним районними судами, виконувались повністю. Відповідно до норм Загальної частини КК України, 95% винних осіб було призначено покарання у вигляді позбавлення волі на три роки із застосуванням норми КК України, яка передбачала відстрочку виконання вироку з конфіскацією особистого майна, а також предметів і засобів учинення цього злочину.

Аналіз судової практики судів Львівської області за 1995 – 2000 р. показав, що лише 5% засуджених за контрабанду вчинили це діяння у сукупності з незаконним пересіканням державного кордону (ст. 331 КК України), контрабандою наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів та прекурсорів (ст. 305 КК України), підробкою документів (ст. 358 КК України). У всіх випадках суди призначали покарання за кожен злочин, що входить у сукупність, а потім визначали остаточне покарання за сукупністю злочинів головно шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим 6; 7; 18; 19; 21; 23; 24.

У зв'язку з тим, що, згідно з санкцією ч. 2 ст. 201 КК України, конфіскація майна засудженого є обов'язковим додатковим покаранням Її незастосування можливе лише за наявності обставин, передбачених ст. 69 КК України, з наведенням у резолютивній частині вироку мотивів прийнятого рішення і посиланням на зазначену норму закону [62, п. 18]. На практиці незастосування цього виду покарання трапляється досить часто. Серед вивчених нами кримінальних справ у 55% вироків суд не застосовував цей вид покарання, відповідно обгрунтовуючи своє рішення. Зокрема, в одному з усіх розглянутих нами судових вироків суд, враховуючи те, що на утриманні у підсудного перебуває батько інвалід, визнав за можливе призначити конфіскацію 1/2 частини особисто належного йому майна 9, що відповідає вимогам ст. 44 чинного тоді КК України.

Оскільки кримінальний закон не встановлює вичерпний перелік обставин, які пом'якшують покарання, то суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені в частині першій ст. 66 КК України. Серед проаналізованих справ про контрабанду суди до таких обставин відносили: наявність на утриманні підсудного малолітніх дітей 28; 27; 8; 26; тяжка хвороба дитини, яка перебуває на утриманні підсудного 10; 25; 11; 4; тяжкий стан здоров'я самого підсудного 12; 22; якщо на утриманні підсудного вагітна дружина 15; якщо підсудний є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 16; 14; якщо на утриманні підсудного батьки інваліди 5. Є також випадки, коли суд відносив до пом'якшуючих обставин те, що підсудні, які вчинили контрабанду є мати та дочка 13. Як видається, така пом'якшуюча обставина є досить сумнівною. Відтак судам потрібно більш аргументовано обгрунтувати застосування подібної обставини як пом'якшуючої відповідальність винної особи, а не просто обмежуватися вказівкою, що обставина є пом'якшуючою.

Поряд з пом'якшуючими відповідальність обставинами суди, розглядаючи справи про контрабанду, враховують і обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність. Пленум Верховного суду України вказує, що наведений у КК України перелік обставин, що обтяжують відповідальність особи, є вичерпним, тому суд у вироку не вправі посилатися на інші обтяжуючі обставини, не передбачені цією статтею (невизнання підсудним своєї вини, невідшкодування шкоди тощо) 61, абз. 4 п. 2.

Із розглянутих нами судових вироків у справах про контрабанду не було жодного, в якому суд призначив би покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки, а у багатьох випадках застосовувалось призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом 13; 18; 19; 21; 6; 7.

Loading...

 
 

Цікаве