WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Як видається, доцільно було б у законодавчому порядку виділити таку ознаку, як "учинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища" як кваліфікуючої ознаки ст. 201 КК України.

Суб'єктивна сторона контрабанди, напевно, єдиний елемент цього складу, характеристика якого у теоретиків і практиків не викликає значних розбіжностей, хоча за своїм внутрішнім змістом вона має низку особливостей і тому потребує глибшого дослідження, ніж це простежуємо в юридичній літературі, а також у практичній діяльності.

Контрабанда передбачає наявність вини у формі прямого умислу [43, с. 445; 62, п. 13]. З приводу можливості вчинення контрабанди з непрямим умислом Д.Д. Давітадзе справедливо вказує на неможливість її вчинення в такий спосіб тому, що вона нормативно сконструйована в законі як злочин з формальним складом 34, с. 19.

Мотивом учинення контрабанди переважно є користь, матеріальна зацікавленість. Однак можливе вчинення контрабанди, особливо з боку пособника, і з безкорисливого мотиву, наприклад надання послуг з дружніх мотивів. Тобто склад контрабанди буде наявний і тоді, коли особа намагається незаконно перемістити через державний кордон предмети не для особистого збагачення, а з інших мотивів. Так громадянин Ц. напередодні поїздки до Республіки Польща на залізничному вокзалі м. Миколаєва отримав від свого знайомого А. поліетиленовий пакет, який повинен був перевезти до Республіки Польща та передати громадянину С. При цьому А. вказав, що в пакеті були заспокійливі ліки. Громадянин Ц. стверджував, що не знав про наявність у поліетиленовому пакеті сильнодіючої речовини "Аміназин" і тому визнавав свою вину частково. Однак суд, проаналізувавши зібрані докази по справі та оцінивши їх у сукупності, встановив, що дії підсудного кваліфіковано правильно і вину доведено [18].

Про вплив мети на кваліфікацію контрабанди вказує ч. 5 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.03.1999 р. "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів". У ній, зокрема, зазначається, що за сукупністю злочинів, що передбачають відповідальність за контрабанду і за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, необхідно кваліфікувати незаконне переміщення через митний кордон України предметів з метою ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів 63, ч. 5 п. 16.

Взаємозв'язок контрабанди з іншими злочинами, як показують кримінологічні дослідження, досить поширене явище. Н.В. Качев зазначає: "Специфіка контрабанди виявляється і у її тісному зв'язку з іншими злочинами. Вона дуже часто кваліфікується за сукупністю з іншими злочинами" 39, с. 58. Це ж положення висловлюється і у новішій кримінологічній літературі. Зокрема, А.Н. Коннов пише: "Незаконні експортно-імпортні операції та контрабандна діяльність тісно пов'язані з іншими видами злочинів (такими, як розкрадання у великих та особливо великих розмірах продукції, товарів і сировини; злочини проти особистості; ухилення від сплати податків і митних платежів; службові злочини) і стимулює їх ріст. У зв'язку із значним поширенням контрабанди не знижується рівень корумпованості службових осіб органів управління, співробітників державних служб, призваних забезпечити різні правові режими на кордоні" 44, с. 3.

Суміжні з контрабандою злочини виявляються у злочинних діяннях, спричинених незаконним переміщенням окремих предметів через митний кордон, порушенням законодавства про оподаткування, незаконним перетином державного кордону, переміщенням через кордон осіб та ін. Кримінальна відповідальність за такі посягання диференційована головно з урахуванням виду предмета, а також характеру вчинюваної дії – переміщення через митний кордон (ввезення або вивезення), вивезення за межі України або ввезення на її територію. Незважаючи на те, що ці норми містяться у різних розділах Особливої частини КК України і наділені різним ступенем суспільної небезпеки, вони все ж, поряд із відмінностями, мають низку спільних ознак.

Найбільш "спорідненим", за ознаками об'єктивної сторони та суб'єктивних ознак, із злочином, передбаченим ст. 201 КК України є контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК України). Розмежовуються такі склади злочинів здебільшого, за об'єктом їх злочинного посягання та предметом. Ці злочини містяться в різних розділах Особливої частини КК. Отже, відмінність їхніх об'єктів полягає у їх родовому та безпосередньому об'єктах. З приводу родового об'єкта злочину, передбаченого ст. 201 КК України, йшлося вище і ми ним визначали сукупність суспільних відносин у сфері забезпечення основ господарської діяльності держави. Щодо контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК України), то, на нашу думку, слід погодитися з точкою зору А.А. Музики, який вважає, що за родовим об'єктом цей злочин можна віднести до таких, що посягають на здоров'я населення [58, с. 94].

Родові об'єкти злочинів, передбачених ст. 149, 176, 268, 300, 301, 321, 331, 333 КК України визначаються відповідно до їхнього розміщення в системі розділів Особливої частини КК України. І їх визначення, у зв'язку з цим не є особливою складністю, а також безпосереднім предметом цього дослідження.

Щодо предметів вищезгаданихних складів злочинів, то вони також відзначаються специфікою. Предмети злочину, передбаченого ст. 321 КК України, є предметами контрабанди (ст. 201 КК України) у випадку їх незаконного переміщення через державний кордон.

У науці та практиці упродовж тривалого часу не було єдиного погляду щодо кваліфікації незаконного переміщення через митний кордон порнографічних предметів, а також творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 300, 301 КК України) – книг, ілюстрованих журналів, малюнків, телевізійних фільмів, схем, фотографій військових об'єктів, споруд, бойової техніки та озброєнь, матеріалів з грифом "таємно", "не підлягають розголошенню", "для службового користування".

Названі предмети не входили до переліку спеціально передбаченого нормою КК, яка встановлює відповідальність за контрабанду, тому В.А. Владимиров висловив думку, що, оскільки їх незаконне переміщення посягає не на інтереси зовнішньої торгівлі, а на інші об'єкти, то в подібних випадках звинувачені особи не повинні підлягати кримінальній відповідальності за контрабанду, а лише за розпалювання національної, расової ворожнечі й ненависті або за розповсюдження предметів порнографії, якщо встановлені такі факти. Подібної ж позиції дотримувалися у багатьох випадках і практичні працівники слідчих органів. Юристи, які не вважали незаконне переміщення через кордон націоналістичних і порнографічних творів злочином, обґрунтовуючи свої погляди, здебільшого посилалися на те, що такі твори заборонені для продажу та іншого розповсюдження в нашій державі і не можуть бути віднесені ні до товарів, ні до інших цінностей, відтак їх незаконне переміщення через державний кордон не може бути спрямоване проти інтересів вітчизняної зовнішньої торгівлі [59, с. 27].

На нашу думку, переміщення вищеназваних предметів через митний кордон не пов'язане з ознаками кримінально караної контрабанди, а самі ці предмети не утворюють предмет такого злочину. За встановленим законом порядком, вони підлягають вилученню у їхнього власника або володільця і конфіскуються, а правопорушник підлягає заходам адміністративного впливу, якщо звичайно у вчиненому не міститься інший склад злочину, наприклад шпигунство (ст. 114 КК України) або ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України).

До предметів злочину, передбаченого у ст. 176 КК України, відносяться твори науки, літератури, мистецтва, комп'ютерні програми і бази даних, фонограми та програми мовлення, комп'ютерні програми бази даних, об'єкти суміжних прав. Усі ці предмети, на наш погляд, є об'єктами інтелектуальної власності. Разом з тим необхідно враховувати, що термін інтелектуальна власність має дещо умовний характер. Інтелектуальна власність розуміється як виключні права на результати інтелектуальної діяльності, які використовуються у виробництві, винаходи, промислові зразки тощо, а також виключні права на охоронювані законом фірмові назви, товарні знаки та інші позначення, тобто нематеріальні об'єкти. Право ж власності відноситься до категорії речових прав, воно пов'язане з майном. Тому норми про право власності, наприклад норми КК України про викрадення майна, не можуть застосовуватися до інтелектуальної власності.

Об'єкти інтелектуальної власності – це матеріалізовані результати інтелектуальної діяльності. Результати інтелектуальної праці виявляються у вигляді інформації, під якою розуміють відомості про предмети, факти, події, технічні рішення, явища і процеси. Правовий захист поширюється лише на ту інформацію, яка зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дають змогу її ідентифікувати. При цьому до результатів (продуктів) інтелектуальної творчої праці відносяться, зокрема, твори науки та інших видів творчої діяльності у сфері виробництва, у тому числі відкриття, винаходи, програми для ЕОМ, бази даних, експертні оцінки, товарні знаки, фірмові назви і знаки обслуговування 56, с. 21.

Перелічені результати (продукти) інтелектуальної творчості є предметами злочину, передбаченого ст. 176 КК України. Об'єкти інтелектуальної власності відносяться до товарів. Такий висновок можна зробити на підставі аналізу п. 11 ст. 15 МК України, відповідно до якої під "товарами" розуміється будь-яка переміщувана через митний кордон України продукція, в тому числі продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи, що є об'єктом купівлі-продажу або обміну 55, п. 11 ст. 15.

Loading...

 
 

Цікаве