WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Вважаємо, що електроенергія є предметом контрабанди, оскільки вона підпадає під ознаки товару. Це підтверджується визначенням енергії, яке міститься у законі України "Про електроенергетику". Відповідно до ст. 1 даного закону, енергія – електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі – продажу [37]. Це також випливає із п. 3 ст. 15 МК України [55].

Одним з нововведень чинного КК України є такий предмет контрабанди, як "стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України".

У енциклопедичних довідниках під стратегічно важливими сировинними товарами в буквальному розумінні цього словосполучення, зазначено положення, що це є "сировинні товари, які мають винятково військове значення" [64, с. 1288]. Однак у сучасний період це поняття дещо трансформувалось і має глибше значення, означаючи широкий асортимент сировинних товарів, які мають не лише військове, але й важливе господарське значення. Це випливає із змісту переліку товарів, затвердженого Урядом України [60].

Незрозумілою є позиція законодавця, який у диспозиції ст. 201 КК України передбачив кримінальну відповідальність за незаконне переміщення через митний кордон стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, залишивши поза увагою незаконні діяння по ввезенню на територію України вищезазначених товарів. З цього можна зробити висновок, що держава, встановлюючи кримінально-правову заборону незаконного вивезення даних товарів з України, навмисно замовчує, не перешкоджаючи і відповідно сприяючи ввезенню стратегічно важливих сировинних товарів в Україну. Проте, як видається, сприяння таким процесам повинно відбуватися за рахунок економічних засобів, а не шляхом відповідного формулювання норми кримінального закону. Отже, з метою виправлення такої, на наш погляд, законодавчої помилки пропонуємо замінити у диспозиції ч. 1 ст. 201 КК України словосполучення вивезення за межі України словосполученням переміщення через митний кордон України.

Контрабанда, за конструкцією об'єктивної сторони складу злочину, є злочин з формальним складом. Такої ж позиції дотримуються вчені Г.В. Андрусів та О.Ф. Бантишев [1, с. 67]. Однак така позиція не безспірна, оскільки у цьому випадку подібне твердження може ставити під сумнів така ознака, як "великий розмір". Відтак, ми вважаємо цілком правильним міркування Г.В. Тимейко, який вказує на те, що в разі контрабанди кримінальний закон відносить "великий розмір" до самого злочину, а не до його наслідків. У цих випадках йдеться про "великий розмір" злочинної діяльності, який повинен визначатися не лише залежно від фактично спричиненої шкоди, але й з урахуванням самого розмаху злочинної діяльності, вартості всієї незаконної операції, цілей та намірів суб'єкта [69, с. 98].

Важливо також ураховувати, що "великий розмір" характеризує не лише і не в першу чергу діяння, як сказано вище, а предмет контрабанди. Аналогічної позиції дотримується й Л.В. Багрій-Шахматов, який зазначає, що контрабанда відноситься до злочинів з формальним складом і, отже, центр ваги при аналізі його ознак повинен бути переміщений на саме суспільно небезпечне і протиправне діяння суб'єкта 29, с. 6.

Злочинне діяння, зумовлене незаконним переміщенням предметів контрабанди через митний кордон України, вчиняється лише у формі дії, тобто активної поведінки особи, яка виявляється у незаконному переміщенні вищезгаданих предметів через митний кордон України. Якщо у митній декларації особою не зазначено переміщувані контрабандні товари, що може здаватися вчиненням такого злочину у формі бездіяльності, то це, на наш погляд, є спосіб приховування товарів та інших предметів від митного контролю і, у свою чергу, утворює незаконне переміщення предметів контрабанди через митний кордон України, тобто злочин, передбачений ст. 201 КК України, який вчинено у формі дії.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину, зокрема митний кордон України, оскільки ця ознака вказана у диспозиції статті 201 КК України. Незаконне переміщення предметів контрабанди через кордон полягає у тому, що його вчиняють поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Роз'яснення понять переміщення предметів через митний кордон "поза митним контролем" або "з приховуванням від митного контролю" міститься в ст. 115 та 116 МК України.

Потребує чіткішого роз'яснення таке поняття, як переміщення предметів через митний кордон поза митним контролем. Треба зазначити, що визначення способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон міститься і у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.02.99 р. №2 "Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил". Відповідно до абз. 2 п. 4 постанови, під переміщенням предметів поза митним контролем треба розуміти їх переміщення через митний кордон поза місцем розташування митниці або поза часом здійснення митного оформлення [62, ч. 2 п. 4]. Однак таке визначення не збігається із визначенням, даним у ст. 116 МК України. Ця розбіжність пояснюється тим, що Постанова пленуму Верховного суду наводить таке визначення на підставі ст. 116 МК України в старій редакції, а, як відомо, до вищезгаданої статті МК України були внесені зміни. Отже, у визначенні, запропонованому у Постанові пленуму Верховного суду України не відображені останні зміни у законодавстві, а отже, керуватися у цьому випадку треба визначенням переміщення предметів через митний кордон поза митним контролем, запропонованим законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та митних правил" [38].

На відміну від кодексу РФ [42] КК України не передбачає як ознаку об'єктивної сторони контрабанди недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням. Ця ознака міститься у ст. 118 МК України. Розглядуваний різновид переміщення предметів через кордон полягає у тому, що незаконно переміщувані через митний кордон предмети взагалі не декларуються, тобто про їхню наявність не заявляють у встановленій формі, декларант замовчує їхнє існування.

Враховуючи збільшення кількості випадків учинення контрабандних дій шляхом недекларування предметів чи декларування їх не своїм найменуванням, доцільно внести цю ознаку до числа способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

У чинній редакції ст. 201 КК України немає такої ознаки контрабанди, як "незаконне переміщення товарів чи інших цінностей, вчинене з приховуванням їх у спеціальних сховищах", однак багато вчених вважають, що така ознака, яка передбачає відповідальність за контрабанду, обов'язково має бути у нормі КК 53. На цьому зупинимо свою увагу окремо.

Важливо зазначити, що на сьогодні в юридичній літературі немає єдиної точки зору з питань про способи приховування предметів контрабанди від митного контролю. Одні автори вважають, що сховищами можуть бути лише спеціально пристосовані для перевезення контрабанди тайники в транспортних засобах, що здійснюють рейси через державний кордон. На думку цих авторів, виявлення контрабандних предметів в одязі та інших речах, не повинно розглядатися як приховування контрабандних предметів у спеціальних сховищах [66, с. 96; 65, с. 90]. Інші автори вважають, що до спеціальних сховищ, окрім умонтованих у транспортні засоби, треба віднести також сховища, спеціально розміщені у сумках, валізах та ін. [52, с. 296]. Поряд з цим, дехто з авторів під спеціальними сховищами розуміють обладнання і розміщення тайників на транспортних засобах, у багажі, одязі, взутті та інших предметах, які важко виявити під час зовнішнього огляду [40, с. 42; 53].

Враховуючи усе викладене з приводу міркувань учених про "спеціальні сховища" та на підставі аналізу фактичних матеріалів, ми доходимо висновку, що "спеціальне сховище" охоплюється поняттям "приховування від митного контролю". Таке приховування може бути у будь-якій формі і законодавець не визначає в якості спеціальної ознаки "спеціальне сховище". Тому виділяти окрему ознаку "спеціальне сховище" у складі злочину "Контрабанда" (ст. 201 КК України) не доцільно.

Контрабанду може вчиняти як загальний суб'єкт (приватна особа), так і спеціальні – службові особи, представники влади, до яких, наприклад, належать офіцери контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ, співробітники митних органів та інші категорії службових осіб, хоча кримінальний закон України (ст. 201) не передбачає такої кваліфікуючої ознаки. Зрозуміло, якщо контрабанда, хоча і вчинена службовою особою або представником влади, проте без використання ними свого службового становища або владних повноважень, то вона визнається вчиненою загальним суб'єктом. Для наявності ознаки, що розглядається, необхідно, щоб службова особа використовувала своє службове становище для незаконного переміщення товарів через митний кордон. Наприклад, начальник пасажирського потягу, використовуючи своє службове становище, провозить через кордон у поштовому вагоні партію придбаних за межами своєї країни товарів 54, с. 75.

На наш погляд, сприяння пропуску службовою особою через митний кордон України контрабандних предметів, які належать іншим особам, шляхом зловживання владою або службовим становищем необхідно розглядати як пособництво і кваліфікувати за сукупністю злочинів – ст. 364 і ст. 27, 201 КК України. Якщо цей пропуск було вчинено за винагороду (хабар), то такі дії треба кваліфікувати за сукупністю ст. 27, 201 і ст. 368 КК України, оскільки одержання хабара службовою особою, навіть коли вона діє у складі контрабандної групи, до поняття контрабанди не входить і диспозицією ст. 201 не охоплюється. Така позиція закріплена також у пункті 17 Пленуму Верховного Суду України [62, п. 17].

Loading...

 
 

Цікаве