WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду - Реферат

Реферат на тему:

Деякі проблемні питання кримінальної відповідальності за контрабанду

Контрабанда – один із найнебезпечніших господарських злочинів. Відповідно до ч. 4 і 5 ст. 12 КК України, вона відноситься до категорії тяжких злочинів (ч. 1 ст. 201 КК України), а її кваліфікуючий вид (ч. 2 ст. 201 КК України) – до особливо тяжких злочинів. Дану групу злочинів кримінальний закон, теорія і практика іменують злочинами у сфері господарської діяльності, тобто господарськими злочинами (розд. VII КК України), хоча в етимологічному значенні точніше було б назвати їх антигосподарськими.

За словами В.Я. Тація та В.В. Сташиса, розд. VII "Злочини у сфері господарської діяльності" посідає значне місце в структурі Особливої частини КК України, оскільки в ньому найбільшою мірою відображені ті негативні явища, що супроводжують процеси економічних реформ в Україні, боротьба з якими потребує рішучого застосування кримінально-правових заходів 68, с. 7.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки такого явища, як контрабанда, доходимо висновку, що кримінально-правова заборона цього діяння є необхідним і наефективнішим чинником у боротьбі з ним, відіграє профілактичну роль, запобігаючи вчиненню подібних суспільно небезпечних діянь.

Надзвичайно складним у теорії кримінального права є питання про безпосередній об'єкт контрабанди. На нашу думку, це головна з причин того, що більшість авторів наукових публікацій уникають визначення безпосереднього об'єкта цього злочину.

Статтєю 201 КК України визначено, що безпосереднім об'єктом контрабанди є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини стосовно порядку переміщення через митний кордон України товарів, історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів, а також стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Порушення цього порядку негативно впливає на господарську діяльність держави та на економічну систему в цілому.

Проте зауважимо, що у диспозиції ст. 201 КК України передбачено незаконні переміщення предметів, які, на наш погляд, мають різний ступінь суспільної небезпеки. Тобто у цій нормі згруповані різні за своєю кримінально-правовою значущістю діяння. Зокрема, не можна вважати однаковим ступінь суспільної небезпеки діянь у переміщенні товарів та зброї. Відтак доцільно виділити в ст. 201 КК України незаконне переміщення історичних та культурних цінностей як кваліфікований склад такого злочину та незаконне переміщення отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів як особливо кваліфікований склад контрабанди. Це підтверджується і різницею у безпосередніх об'єктах контрабанди різноманітних предметів, зокрема у додаткових безпосередніх об'єктах, оскільки головний безпосередній об'єкт у них збігається. Таким об'єктом визнано охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо встановленого порядку переміщення через митний кордон відповідних предметів.

Щодо додаткового безпосереднього об'єкта контрабанди товарів, то такими треба визнати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу сплати податків, зборів, обов'язкових платежів державі. Факультативним безпосереднім об'єктом тут може виступати здоров'я населення, оскільки під час ввезення контрабандних, скажімо, харчових товарів, строк придатності до споживання яких вже закінчився, створюється реальна загроза життю та здоров'ю споживачів.

У випадку контрабанди історичних і культурних цінностей додатковим безпосереднім об'єктом виступають охоронювані кримінальним законом суспільні відносини з приводу забезпечення права народу на культурну спадщину. Важливим цьому разі є той факт, що таке право народу гарантовано ст. 54, 56 Конституції України [45].

При незаконному переміщенні через митний кордон України отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів додатковим безпосереднім об'єктом у таких злочинах виступають суспільні відносини у справі забезпечення громадської безпеки, життя, здоров'я населення.

На нашу думку, важливо розширити перелік предметів, незаконне переміщення яких незалежно від розміру тягне за собою кримінальну відповідальність внаслідок їхньої суспільної небезпеки. Адже передбачені в КК України як предмет контрабанди "радіоактивні, сильнодіючі та отруйні речовини" далеко не вичерпують усе коло речовин, засобів, безконтрольне ввезення та вивезення яких може завдавати суттєвої шкоди державній та суспільній безпеці, здоров'ю населення, рослинному та тваринному світу, оскільки невпинний розвиток науки і техніки приводить до створення усе нових хімічних речовин і біологічних засобів, що діють як зброя масового знищення не тільки людства, але й усього навколишнього світу.

Суттєвої шкоди громадській безпеці держави можуть спричинити й такі діяння, як незаконний експорт технологій, науково-технічної інформації та послуг, які використовують для створення зброї масового знищення, озброєння і військової техніки. Встановлення кримінально-правової заборони цих діянь сприятиме не лише захисту громадської безпеки України, але й забезпечить виконання Україною міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення. Багато країн світу, у тому числі і деякі країни СНД, вже встановили кримінальну відповідальність за подібні діяння. Зокрема, в КК РФ така відповідальність передбачена ст. 189 [41; 42].

Унаслідок такого розширення предмета контрабанди перед працівниками правоохоронних органів постає низка питань, одним з яких є з'ясування понять технологія, науково-технічна інформація та послуги. Аналізуючи зміст цих термінів, бачимо, що їх не можна віднести до поняття предмет злочину, поки вони не знайдуть відповідного "уречевлення".

Для технологій і науково-технічної інформації це уречевлення знаходить своє першочергове втілення в документальному оформленні (текстах, схемах, математичних формулах, умовних знаках тощо). Окрім того, технології та науково-технічна інформація можуть бути передані представнику іноземної держави на території України усно або шляхом ознайомлення з відповідною документацією, тобто не здійснюючи їх незаконного переміщення через митний кордон. Що ж до поняття послуги, то їх можна надавати як на території України, тобто без виїзду за кордон, так і на території іноземних держав, наприклад, відразу після виїзду за кордон з будь-якою метою.

Наші дослідження показали, що як у вітчизняній, так і в російській кримінально-правовій науці немає єдності думок з питання предмета контрабанди.

Контрабанду відносять до злочинів, характерною особливістю яких є обов'язкова наявність речового предмета, на який безпосередньо направлені злочинні дії винного і через який він посягає на суспільні відносини, що утворюють сутність об'єкта цього злочину.

Відтак предмет контрабанди, як підстава виникнення та умова реалізації суспільних відносин, змістом яких є господарська діяльність їхніх суб'єктів, матеріалізує, висвітлює саму цю соціальну категорію. Такий різновид економічних відносин представлений, закріплений, матеріалізований в товарах, історичних та культурних цінностях, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовинах, зброї та боєприпасах, стратегічно важливих сировинних товарах.

На сьогодні досить дискусійним є питання про визнання товаром (і відповідно предметом контрабанди) природного газу. Порядок переміщення газу через митний кордон на території України регулюється Законом України "Про трубопровідний транспорт" [36]. На нашу думку, газ повністю підпадає під ознаки товару і, відповідно, є предметом контрабанди. Обгрунтовуючи таку позицію, потрібно відзначити, що товар – це продукт праці, який задовольняє потреби інших людей і виготовлений для обміну. Двома головними видами товарів є матеріальні та нематеріальні блага (або послуги) [57, с. 82]. З визначення товару зробимо висновок, що він має дві властивості: 1) здатність задовольняти певну потребу людини; 2) придатність для обміну на інші товари. Виходячи з класифікації товарів за способом призначення, запропонованої А.С. Гальчинським, П.С. Єщенко та Ю.І. Палкіним, зазначимо, що товари поділяють на такі, що призначені для широкого вжитку, і такі, що мають виробниче призначення. Зокрема, до товарів виробничого призначення відноситься сировина (природні продукти) [33, с. 128]. Це підтверджує думку, що газ, як природна сировина є товаром, оскільки у ньому уречевлена праця та кошти і, отже, є предметом контрабанди. Усі спірні та дискусійні питання, зумовлені визнанням газу товаром і, відповідно, предметом контрабанди, знімають визначення газу, яке міститься у ст. 1 закону України "Про нафту і газ": "газ – корисна копалина, яка являє собою суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиску 760 мм ртутного стовпа і температури 200 С) і є товарною продукцією" 35. Це підтверджується і гучною кримінальною справою проти Ю. Тимошенко, котру було звинувачено у контрабанді газу. Обговорення даної справи викликало чималий резонанс у засобах масової інформації [59; 31; 46].

Існує також проблема визнання предметом контрабанди й електроенергії. Як відомо, у кримінальному праві загальноприйнята думка, що предметом злочину є будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями, з якими кримінальний закон пов'язує наявність у діях особи ознаки конкретного складу злочину 67, с. 33. На підставі цього визначення у сучасній кримінально-правовій літературі домінує позиція щодо не визнання електричної енергії предметом злочину 50, с. 38-39; 47, с. 267; 48, с. 297. З цього приводу є й інші погляди. Зокрема, В.В. Кузнєцов відносить електроенергію до предмета контрабанди 51, с. 50.

Loading...

 
 

Цікаве