WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єктивна сторона перешкоджання здійсненню виборчого права - Реферат

Об’єктивна сторона перешкоджання здійсненню виборчого права - Реферат

Стаття 157 КК України містить три склади злочинів: простий, кваліфікований та особливо кваліфікований вид перешкоди здійсненню виборчого права.

В теорії кримінального права склалися різні думки з приводу моменту закінчення простого перешкоджання здійсненню виборчого права. Деякі автори вважають, що аналізований склад злочину вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій і не залежить від настання будь-яких наслідків, спричинених такими діями [6, с. 429; 9, с. 371]. За таких умов цей злочин слід вважати злочином з формальним складом.

Автори Науково-практичного коментаря КК України 2001 р. вважають, що такий злочин слід вважати закінченим з моменту, коли внаслідок суспільно небезпечних дій, спрямованих на перешкоду здійсненню виборчого права, його носій реально позбавлений можливості скористатися ним [5, с. 377].

Такий висновок, вважаємо, викликає сумнів. Так ст. 157 ч. 1 КК України встановлює кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню виборчого права певними способами без вказівки на настання будь-яких наслідків. Тільки в ч. 3 аналізованої статті законодавець вказує на настання наслідків у вигляді впливу на результати виборів чи голосування.

Етимологічне значення терміна перешкоджання означає встановлення певних перепон, недопущення вчинення певних дій. Вирішення питання про момент закінчення досліджуваного посягання ускладнюється вживанням у кримінальному законі іменника перешкоджання, від якого може бути утворене дієслово як недоконаного виду (перешкоджати), так і доконаного (перешкодити). Проте юридичний аналіз ст. 157 КК України дає підстави для висновку про те, що ч. 1 та 2 містять формальні склади злочинів, а ч. 3 цієї статті – матеріальний склад.

Як у попередній редакції, так і в чинному нині КК України законодавець встановлює кримінальну відповідальність за сам лише факт "перешкоджання" здійсненню виборчого права, без будь-якої вказівки на настання певних суспільно небезпечних наслідків, зокрема і такого, як неможливість реалізації виборчого права у результаті вчинення злочину.

Матеріальний склад, який міститься в ч. 3 ст. 157 КК України, утворений шляхом приєднання до простого перешкоджання здійсненню виборчого права однієї додаткової ознаки – настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді впливу на результати виборів чи голосування. Тобто такий наслідок виявиться навіть і у тому разі, коли одна особа, що здійснювала своє виборче право (активне чи пасивне), буде позбавлена можливості його реалізації, спричиненого злочином. Цей висновок випливає з рівності всіх громадян перед законом та визнанням як самої особи, так і належних їй прав і свобод найвищою соціальною цінністю в державі (ст. 3 Конституції України). Порушення виборчого права будь-якої особи складає матеріальний наслідок злочину, передбаченого ст. 157 КК України. Наявність у ст. 157 ч. 3 КК України матеріального складу також опосередковано підтверджує висновок про те, що ч. 1 та 2 містять склади, які є формальними. Адже в будь-якому разі, коли особа, що здійснювала своє виборче право внаслідок злочину, позбавлена можливості його реалізувати, діяння кваліфікується за ч. 3 ст. 157 КК України. Отже, ч. 1-2 цієї ж статті застосовуються в тому разі, коли такий наслідок не настав.

Разом з тим зауважимо, що, незалежно від способу побудови об'єктивної сторони злочину, суспільно небезпечні наслідки від його вчинення завжди мають місце. Це випливає з аналізу такої матеріальної ознаки злочину, як суспільна небезпека (ст. 11 КК України). Не може бути визнане злочином діяння, яке не спричиняє і не здатне спричинити істотної шкоди об'єкту кримінально-правової охорони. Однак залежно від способу побудови об'єктивної сторони такі наслідки можуть бути винесені за межі складу злочину. Наприклад, якщо перешкоджання здійсненню виборчого права вчинено шляхом насильства, потерпілому можуть бути заподіяні тілесні ушкодження, які є матеріальними наслідками посягання. Однак, незважаючи на цю обставину, ч. 1-2 ст. 157 КК України є формальними складами злочину, оскільки таке насильство може, по-перше, і не спричиняти тілесних ушкоджень, а, по-друге, інші форми вчинення цього злочину, передбачені ч. 1-2 ст. 157, є формальними.

Лише у ч. 3 ст. 157 КК України законодавець указує на конкретний суспільно небезпечний наслідок як обов'язкову ознаку складу злочину. Цей наслідок полягає у впливі на результати виборів чи голосування, зокрема на відмову від участі в голосуванні хоча б одного виборця; участь у голосуванні, проте віддання свого голоса за певного кандидата внаслідок злочинного посягання хоча б одним виборцем; зняття своєї кандидатури з виборів.

Окремої уваги заслуговує питання про те, чи можна визнавати злочинним примус особи (шляхом насильства, підкупу, погроз, обману та ін.) до здійснення свого виборчого права у тому випадку, коли ця особа не бажає його реалізовувати. Вважаємо, що відповідь має бути негативною. Зокрема, законодавець встановив кримінальну відповідальність за перешкоджання здійсненню громадянином права обирати або бути обраним, тобто вже передбачає активну поведінку суб'єкта виборчого права, якому чинять перешкоди. Відтак постає також питання про ще одну ознаку аналізованого злочину, яка є обов'язковою – обстановку вчинення цього злочину.

Під обстановкою вчинення злочину деякі автори розуміють конкретні і специфічні умови, за яких здійснюється суспільно небезпечне посягання [4, с. 104] або ж конкретні об'єктивно-предметні умови, в яких вчиняють злочин [8, с. 127]. Дехто з науковців під цією ознакою об'єктивної сторони розуміють сукупність взаємодіючих обставин, за наявності яких вчиняють злочин [2, с. 254]. Ще інші автори під цим поняттям розуміють сукупність передбачених законом зовнішніх обставин, що характеризуються прилюдністю або наявністю певних подій, виділяючи притому як самостійну ознаку об'єктивної сторони злочину ситуацію вчинення злочину як своєрідне поєднання місця, часу та обстановки [3, с. 147-148].

На нашу думку, обстановка вчинення злочину – це юридичний факт або сукупність фактів, які виникають та існують самостійно і об'єктивно щодо суспільно небезпечного діяння, хоч у деяких випадках можуть бути наслідком дій особи, що в подальшому вчиняє злочин, та передують у часі вчиненню злочину або супроводжують його, а також визнаються законодавцем обов'язковими ознаками певного складу злочину.

У зв'язку з самостійним кримінально-правовим значенням обстановки вчинення злочину ці юридичні факти, у тому числі їх сукупність, не повинні ототожнюватися з іншими ознаками (часом, місцем, способом, знаряддям, засобами вчинення злочину) або їх сукупністю. Визначення обстановки вчинення злочину як умов, в яких відбувається суспільно небезпечне посягання, по-перше, не відображає їх місця як специфічних юридичних фактів у кримінально-правових відносинах з приводу вчинення злочину, а, по-друге, не підкреслює їхнього конститутивного юридичного значення для встановлення ознак складу злочину. Кожен злочин вчиняється в певних умовах, однак обстановка його вчинення є обов'язковою ознакою не всіх злочинів. Крім того, обстановка в певних випадках спричиняється або особою, винною у подальшому вчиненні злочину, або третіми особами, і тому не може бути зведеною тільки до дій.

Перешкоджання здійсненню виборчого права реально можливе не лише протягом певного часу, впродовж існування виборчих правовідносин, але й передбачає неодмінно активну поведінку конкретного потерпілого, а не будь-якої особи. Таким потерпілим винятково є особа, яка не тільки має, але й бажає здійснити своє виборче право. Сукупність цих ознак (наявність у потерпілого виборчого права, його активна поведінка), без яких перешкоджання вільному здійсненню виборчого права неможливе, дає підстави стверджувати, що обстановка вчинення перешкоджання здійсненню виборчого права є обов'язковим елементом даного складу злочину незалежно від способу вчинення цього злочину.

Нарешті, ще однією обов'язковою ознакою досліджуваного делікту є час його вчинення. Суб'єкти виборчого права можуть реально використати його лише в межах виборчих відносин. Очевидно, що тільки в цих межах можливим є і перешкоджання реалізації виборчих прав.

Література

  1. Курс советского уголовного права.Часть общая / Под ред. проф. Н.А. Беляева, М.Д. Шаргородского. – М., 1968. – Т.1.

  2. Курс уголовного права. Общая часть / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М., 1999. – Т.1.

  3. Кримінальне право України. Загальна частина / Під ред проф. П.С. Матишевського. – К., 1999.

  4. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике.-К., 1995.

  5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К., 2001.

  6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /Під ред. М.О. Потебенька .– К., 2001. – Т.2.

  7. Навроцький В.О. Злочини проти політичних і трудових прав громадян. – Л., 1995.

  8. Кримінальне право України / Бажанов М.І, Баулін Ю.В. та ін. – Київ-Харків, 2001.

  9. Кримінальне право України. Особлива частина / Під ред проф. П.С. Матишевського. – К., 1999.

  10. Навроцький В.О.Кримінальне право України. Особлива частина. – К., 2000.

Loading...

 
 

Цікаве