WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Об’єктивна сторона перешкоджання здійсненню виборчого права - Реферат

Об’єктивна сторона перешкоджання здійсненню виборчого права - Реферат

Реферат на тему:

Об'єктивна сторона перешкоджання здійсненню виборчого права

Кримінальним законом України виборче право охороняється від суспільно небезпечних посягань на нього, в тому числі від посягання у вигляді перешкоджання здійсненню виборчого права.

В науці кримінального права об'єктивну сторону злочину традиційно визначають як зовнішній прояв злочинної поведінки та відносять до її структурних елементів суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між ними, а також час, місце, знаряддя, спосіб, обстановку вчинення злочину [1, с. 312; 2, с. 218]. Разом з тим серед науковців немає єдиної думки щодо класифікації обов'язкових та факультативних ознак об'єктивної сторони складу злочину. Одні з них до обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину відносять суспільно небезпечне діяння, суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між ними, а інші ознаки вважають факультативними [4, с. 91]. Дехто з науковців стверджує, що обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є лише суспільно небезпечне діяння, тоді як суспільно небезпечні наслідки та причинний зв'язок між ними є обов'язковими тільки у злочинах з матеріальним складом [1, с. 314]. На нашу думку, обов'язковими ознаками об'єктивної сторони кожного конкретного злочину є ті із згаданих вище, що передбачені як обов'язкові самим законодавцем безпосередньо в даному конкретно визначеному складі злочину або випливають з аналізу норми Особливої частини КК України. Як видається, таке вирішення питання відповідатиме положенням чинного кримінального закону.

Обов'язковою ознакою будь-якого складу злочину є суспільно небезпечне діяння. Законодавець визначив способи вчинення злочину, передбаченого ст. 157 КК України зокрема, перешкоджання насильством, обманом, погрозами, підкупом або іншим чином вільному здійсненню громадянами свого виборчого права (ст. 157 ч. 1). Частиною 2 ст. 157 КК України встановлено кримінальну відповідальність за вчинення тих самих дій за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади чи посадового становища, а ч. 3 цієї ж статті передбачено відповідальність за ті ж самі дії, якщо вони вплинули на результати голосування або виборів. Такий підхід законодавця є виправданим, оскільки, з одного боку, формалізація способів вчинення аналізованого злочину допомагає правозастосуванню ст. 157 КК України, а з іншого –індивідуалізує кримінальну відповідальність за посягання на виборчі права громадян.

Вважаємо, що суспільно небезпечне діяння при перешкоджанні здійсненню виборчого права громадянами полягає в активних діях, окремі ж види цього посягання можливі й у формі бездіяльності. Це, зокрема, стосується обману та інших форм перешкоджання вільному здійсненню виборчого права.

Насильство, передбачене в ст. 157 КК України охоплює лише фізичне насильство, і за цією ознакою відмежовується від погроз заподіяння такого насильства, які являють собою психічне насильство як окрему форму вчинення аналізованого злочину. Насильство може полягати в позбавленні волі, нанесенні ударів, побоїв, заподіянні легких тілесних ушкоджень. Вчинення стосовно потерпілого мордування, заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень чи смерті кваліфікується за сукупністю відповідних складів.

Не можна визнати переконливою позицію законодавця у визначенні такого способу вчинення злочину, передбаченого ст. 157 ч. 1 КК України, як погрози. Вживання цього терміна неоднозначне і, як видається, передбачає будь-яку погрозу, здатну, на думку винного, перешкодити здійсненню виборчого права потерпілим. До таких погроз, зокрема, можна віднести погрозу заподіяння шкоди здоров'ю, вбивства, розголошення відомостей як про потерпілого, так і його близьких родичів та інших близьких йому осіб, які останні бажають зберегти в таємниці, погроза обмеження належних їм прав та охоронюваних законом інтересів даних осіб, знищення майна, належного їм.

Важливе теоретичне і практичне значення має встановлення змісту поняття обману як способу перешкоджання здійснення виборчого права. В теорії кримінального права склалася думка про те, що обманом треба вважати, наприклад, і повідомлення громадянину, що здійснює своє виборче право, завідомо неправдивих відомостей, які вводять його в оману щодо його виборчого права чи самого акту голосування [9, с. 428]. Як видається, під обманом треба розуміти як повідомлення особам, які здійснюють своє виборче право, так і будь-яке приховування від них відомостей, які, на думку винної особи, здатні вплинути на результати виборів. Тобто така форма вчинення аналізованого злочину можлива як у формі дії, так і в формі бездіяльності [10, с. 408]. Водночас, вважаємо, обман спрямовується в певних випадках не тільки проти осіб, які здійснюють своє виборче право безпосередньо. Наприклад, якщо претендент на виборну посаду повідомляє завідомо неправдиві відомості відповідній виборчій комісії з метою домогтися реєстрації як кандидата, має місце злочин, передбачений ст. 157 КК України. Такі ж відомості можуть бути повідомлені суду або приховані від нього, якщо рішення виборчої комісії про відмову в реєстрації оскаржується. Це, по суті, також є перешкодження здійсненню виборчого права як активного, так і пасивного (незаконна участь такої особи у виборах у злочинний спосіб вплине на результати виборів). Адже вільне волевиявлення виборців полягає також у виборі найдостойнішого серед тих претендентів, які відповідають встановленим законом мінімальним вимогам. Обманне порушення таких вимог безпосередньо впливає на результати виборів. Однак і в цьому випадку потерпілими в кінцевому результаті є особи, які здійснюють своє виборче право, а не особи, уповноважені державою, на реєстрацію кандидатів [7, с. 7].

Складнощі виникають також щодо кваліфікації обіцянок у ході передвиборчої агітації. Зокрема, явно неправдиві обіцянки у ході передвиборчої кампанії з боку кандидатів на виборні посади здатні ввести виборців в оману і навіть вплинути на результати виборів. Як видається, у цьому випадку, якщо кандидат чи претендент на виборну посаду формально дотримався чинного законодавства про реєстрацію як кандидат норм ведення передвиборчої агітації, кримінальна відповідальність його за передвиборчі обіцянки навіть за умови їх невиконання виключається. В такому випадку відсутнє само по собі перешкоджання здійсненню виборчого права. Особа у межах чинного законодавства використовувала передвиборчу агітацію для обрання на посаду. Якщо ж повідомлені або приховані особою відомості є свідомо неправдивими і настільки суттєвими, що у разі виявлення цього результати голосування чи виборів були неодмінно іншими, то приховання або поширення таких відомостей слід розцінювати як перешкоджання реалізації виборчого права. Наприклад, особа з метою реєстрації кандидатом у депутати та подальшого обрання на посаду приховує відомості про наявність у неї неприпиненої судимості. Обізнаність певних уповноважених державою органів (виборчих комісій) з подібними відомостями взагалі усувала б можливість участі такої особи у виборах.

Підкуп як окрема форма вчинення злочину, передбаченого ст. 157 КК України, має певні особливості. Так, відповідно до ст. 56 Закону України "Про вибори народних депутатів" від 18 жовтня 2001 р., забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерей, інших матеріальних цінностей. Під підкупом у ст. 157 КК України автори Науково-практичного коментаря Кримінального кодексу України 2001 р. розуміли надання чи обіцянку надання винагороди матеріального характеру (грошей, матеріальних цінностей або послуг) [5, с. 376; 10, с. 307]. Однак таке визначення не охоплює всіх можливих форм учинення злочину, передбаченого ст. 157 КК України шляхом підкупу. Особливість підкупу, передбаченого в ст. 157 КК України, полягає ось у чому: якщо особа, яка здійснює своє виборче право, має певне майнове право, однак не може його реалізувати через причини, що не залежали від її волі (безнадійна заборгованість по заробітній платі, компенсація знецінених заощаджень, виплата компенсацій пільговим категоріям населення, забезпечення санаторно-курортними путівками тощо), і за умови забезпечення реалізації таких майнових прав винною особою, відмовляється від участі у виборах або, навпаки, голосує певним чином, має місце підкуп особи, що здійснює своє виборче право.

Під перешкоджанням здійсненню виборчого права іншим чином слід розуміти будь-які суспільно небезпечні дії чи бездіяльність, спрямовані на перешкоду іншій особі в реалізації активного чи пасивного виборчого права. За цією ознакою, на нашу думку, треба кваліфікувати незаконний вплив на третіх осіб з метою перешкодити здійсненню виборчого права, наприклад, незаконний вплив на засоби масової інформації з метою примусити їх висвітлювати чи не висвітлювати, зокрема і несприятливо висвітлювати діяльність певного кандидата. Або, навпаки, незаконна бездіяльність уповноважених посадових осіб, яка полягає у нереєстрації кандидатом на виборну посаду, ненадання приміщення для проведення зустрічі з виборцями, пошкодження майна, належного особі, яка здійснює своє виборче право, віддання наказів, вказівок проголосувати певним чином підлеглим працівникам, обмеження соціально-економічних, політичних та інших прав особи з метою примусити особу зняти свою кандидатуру з голосування, відповідно проголосувати або відмовитися від голосування.

Loading...

 
 

Цікаве