WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи - Реферат

Проблеми визначення кримінально-значимої періодизації віку особи - Реферат

Іншим важливим питанням є вирішення проблеми щодо доцільності визначення в КК України переліку злочинів, що можуть бути вчинені тільки після досягнення особою 18-річного віку. Формально, відповідно до ст. 22 КК України, після досягнення особою 16-річного віку її можна притягнути до кримінальної відповідальності за всі злочини. Але винятки з цього правила випливають або з інших нормативно-правових актів, або з відповідних складів злочинів. Очевидно, немає потреби дублювати в КК положення інших законодавчих актів, з яких чітко випливає, що неповнолітні не можуть бути суб'єктами того чи іншого злочину. Інакше виглядає справа, коли це прямо не випливає з законодавчих актів. Так неоднозначно вирішується питання про можливість неповнолітніх бути виконавцем тих злочинів, де потерпілим є неповнолітній. Не наводячи окремих думок учених з приводу цього питання, зазначимо лише, що найбільш правомірною нам видається думка А.А. Прімаченка, який вважає, що там, де в складі злочину потерпілим вказано неповнолітню особу, суб'єктом цього злочину може бути тільки повнолітній [22, с. 111]. І справді, законодавець, визначаючи злочини з кваліфікуючими ознаками або окремі склади злочинів, де потерпілим вказує неповнолітнього, встановлює тим самим підвищену відповідальність за порушення нормального процесу розвитку неповнолітньої особи від тих осіб, які вже не мають такого посиленого захисту – дорослих.

Окремі вчені вважають, що неповнолітні не можуть бути суб'єктами тих злочинів, де виконавцем вказано службову особу [23, с. 54].

Отже, в КК доцільно передбачити окрему статтю чи її частину, де зазначити, що особи, які не досягли 18-річного віку, не можуть бути суб'єктами тих злочинів, де потерпілим вказано неповнолітню чи малолітню особу, а також тих злочинів, виконавцем яких може бути тільки службова особа.

Наступний період розвитку – це період юності, який розпочинається з 16-річного віку. Особи цього віку вже пройшли бурхливий фізичний та психічний розвиток, але вони ще не сформувалися остаточно. Враховуючи незавершеність основного періоду їхньої соціалізації, держава продовжує охороняти осіб такого віку, встановлюючи для них пільгові умови в різних сферах. Звісно, це повинно стосуватись і кримінального законодавства, де мова повинна йти про встановлення пом'якшеного режиму їх кримінальної відповідальності.

Ні КК 1960 р., ні КК 2001 р. не передбачають жодних особливостей кримінальної відповідальності щодо осіб віком від 18 до 21 року (зрілої юності). Окремі зарубіжні законодавці інакше підходять до вирішення цієї проблеми. Так у КК Голландії (ст. 77с), КК Іспанії (ст. 69), у новому КК Російської Федерації (ст. 96), а також у законі ФРН "Про відправлення правосуддя щодо неповнолітніх" зазначено, що в окремих випадках суд може застосувати положення про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх до осіб, які вчинили злочини у віці від 18 до 20 (21) років [3; 24; 25; 4, с. 247].

Видається доцільним запозичення такого ж положення і до нового КК України. На сьогодні, коли Україна намагається інтегруватися у міжнародну спільноту, необхідно привести у відповідність і національне законодавство згідно з міжнародними стандартами. Ці стандарти закріплені в міжнародно-правових актах універсального характеру. Одним з таких найважливіших актів, що визначають головні принципи кримінальної відповідальності неповнолітніх, є Мінімальні стандартні правила ООН, які торкаються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила). В п. 3.1 цих Правил зазначено, що держави повинні докладати зусиль для поширення дії принципів, викладених у Правилах, на молодих повнолітніх правопорушників [26, с. 286]. Отже, доповнення КК такою вказівкою повністю відповідатиме Пекінським правилам. Звичайно, пільговий режим кримінальної відповідальності осіб такого віку повинен застосовуватись лише в тих випадках, коли у справі будуть встановлені виняткові обставини. Це, зокрема, відсталість у психофізичному розвитку, збіг тяжких сімейних чи інших особистих обставин, що перешкодили нормальній соціалізації особи, та ін.

Підсумовуючи викладене, ми пропонуємо встановити таку кримінально-значиму періодизацію розвитку:

1. Діти віком до 11 років – перебувають поза сферою кримінально-правового впливу і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності.

2. Неповнолітні віком від 11 до 14 років – притягаються до кримінальної відповідальності лише за вичерпний перелік злочинів, за умови підтвердження висновком експертизи відповідності фактичного рівня розвитку їх хронологічному віку, достатнього для винної відповідальності. Осіб цього віку доцільно притягати до кримінальної відповідальності лише за умисне вбивство (ст. 115), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), зґвалтування (ст. 152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153), крадіжку (ст. 185), грабіж (ст. 186), розбій (ст. 187).

3. Неповнолітніх віком від 14 років – доцільно притягати до кримінальної відповідальності за всі злочини, за винятком тих, що можуть бути вчинені тільки після досягнення 18-річного віку. Стосовно неповнолітніх віком від 14 до 16 років обов'язкове проведення експертизи з метою підтвердження фактичного рівня розвитку їх хронологічному віку, достатнього для винної відповідальності.

4. Неповнолітніх віком від 16 до 18 років – доцільно притягати до кримінальної відповідальності за всі злочини, за винятком тих, що можуть бути вчинені тільки після досягнення 18-річного віку. Щодо таких неповнолітніх проведення експертизи з метою підтвердження фактичного рівня розвитку їх хронологічному віку, достатнього для винної відповідальності не є обов'язковим.

5. Положення, що визначають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, можуть бути застосовані судом у виняткових випадках з урахуванням особи та характеру вчиненого злочину до особи, яка вчинила злочин у віці від 18 до 21 року.

Література

  1. Уголовный кодекс Швейцарии / Пер. с нем. – М.: Зерцало, 2000.

  2. No more excuses – a new approach to tackling youth crime in England and Wales. – London: Home office, 1997.

  3. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. д.ю.н., заслуженный деятель науки РФ, проф. Б.В. Волженкин; пер. с англ. И.В. Мироновой. – С-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2000.

  4. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): Сб. законодательных материалов / Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Зерцало, 1998.

  5. Уголовный кодекс Республики Болгария / Редакц. коллег. А.И. Лукашев (науч. ред.) и др. / Пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашев / Вст. ст. Й.И. Айдаров. – Мн.: Тесей, 2000.

  6. Уголовный закон Латвийской Республики / Адапт. пер. с лат.; науч. ред. и вступ. ст. А.И. Лукашева и Э.А. Саркисовой. – Мн.: Тесей, 1999.

  7. Уголовный кодекс Швеции / Пер. с англ. УК Швеции по состоянию на 1 мая 1999 года С.С. Беляева. – М.: Изд-во Моск. ун-та им. В.М. Ломоносова, 2000.

  8. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. – М.: Юрид. л-ра, 1970.

  9. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. – №9. – С. 72-75.

  10. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. – М.: НОРМА, 1998.

  11. Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии: Учебное пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.

  12. Возрастная и педагогическая психология: Учебное пособие для студентов пед. ин-тов по спец. №2121 "Педагогика и методика начального обучения"/ М.В. Матюхина, Т.С. Михальчик, Н.Ф. Прокина и др. / Под ред. М.В. Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984.

  13. Драгунова Т.В. Общение в подрастковом возрасте // ХVІІІ Международный психологический конгресс: Симпозиум 29. – М.: Наука, 1966. – С. 13-25.

  14. Алемаскин М.А. О структуре личности несовершеннолетних правонарушителей // Вопросы изучения и предупреждения правонарушений несовершеннолетних: Сб. науч. тр. / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М., 1970. – С. 92-94.

  15. Муздыбаев К. Психология ответственности. – Л.: Наука, 1983.

  16. Кобзарь И.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних по новому уголовному законодательству: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1998.

  17. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти/ Даньшин І.М., Голіна В.В., Кальман О.Г. / За ред. І.М. Даньшина. – Харків: Право, 1999.

  18. Мороз В.Ф. Делінквентність дітей до чотирнадцятрічного віку (кримінологічні проблеми): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Харків, 1999.

  19. Кушнір П. Підлітки і злочинність // Вісник прокуратури. – 2000. – №3. – С. 57-61.

  20. Лихова Г. Не посадиш – не зупиниш?// Голос України. – 1996. – 19 жовт. – №198 (1448). – С. 13.

  21. Національна програма "Діти України". Затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 року №63/96.

  22. Примаченок А.А. Совершенствование уголовно-правовой системы мер борьбы с преступностью несовершеннолетних / Под ред. М.А. Ефимова. – Минск: Навука і тэхніка, 1990.

  23. Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України. – 1995. – №12. – С. 52-54.

  24. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с пред. проф. Н.Ф. Кузнецовой и проф. Ф.М. Решетникова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998.

  25. Уголовный кодекс Российской Федерации. Официальный текст по состоянию на 1 января 2000 года. – М.: ООО "Фирма "Издательство АСТ", 2000.

  26. Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: НОРМА-ИНФРА. М, 1999.

 Відомості отримані зі статистичних звітів Управління юстиції Львівської області з 1996 по 2000 рр.

Loading...

 
 

Цікаве