WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав - Реферат

Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав - Реферат

Конкретно ж коло злочинів (як з точки зору їх кількості, так і характеру), що караються довічним позбавленням волі, визначається по-різному. Наприклад, КК Швейцарії встановлює це покарання за вчинення трьох злочинів: тяжкого вбивства (ст. 112), захоплення заручників (п. 3 ст. 185) і посягання на незалежність Конфедерації (п. 2 ст. 266); КК Російської Федерації – п'яти злочинів: вбивства за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 105), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 277), посягання на життя особи, яка здійснює правосуддя або попереднє розслідування (ст. 295), посягання на життя співробітника правоохоронного органу (ст. 317), геноцид (ст. 357); КК Республіки Польща – семи злочинів: роз'язування або ведення агресивної війни ( 1 ст. 117), геноцид ( 1 ст. 118), застосування засобу масового знищення, забороненого міжнародним правом (ст. 120), вбивство осіб, які користуються під час бойових дій міжнародним захистом ( 1 ст. 123), діяльність, безпосередньо спрямовану на позбавлення незалежності, відділення частини території або насильницьку зміну конституційного ладу Республіки Польща ( 1 ст. 127), посягання на життя Президента Республіки Польща (ст. 134), вбивство за обтяжуючих обставин ( 2, 3 ст. 148); КК Швеції – двадцяти п'яти злочинів: тяжке вбивство (гл. 3, ст. 1), викрадення людини з метою викупу (гл. 4, ст. 1), тяжкий підпал (гл. 13, 1 ст. 2), тяжке зруйнування, що становить суспільну небезпеку (гл. 13, 3 ст. 3), тяжку диверсію (гл. 13, 1 ст. 5), тяжке захоплення судна або тяжкий саботаж морського чи повітряного руху (гл. 13, 3 ст. 5а), тяжкий саботаж аеропорту (гл. 13, 2 ст. 5б), тяжке розповсюдження яду або інфекційної речовини (гл. 13, 2 ст. 7), заколот (гл. 16, 2 і 3 ст. 6), заклик до заколоту (гл. 18, ст. 1), державну зраду (гл. 18, 1 ст. 1), запроданство у переговорах з іноземною державою (гл. 19, ст. 3), самовільне ведення переговорів з іноземною державою (гл. 19, 2 ст. 4) тяжке шпигунство (гл. 19, 1 ст. 6), тяжку непокору (гл. 21, ст. 6), тяжке дезертирство (гл. 21, 2 ст. 7), підрив волі до битви (гл. 21, ст. 10), зневажливе відношення до військової підготовки (гл. 21, ст. 11), несанкціоновану капітуляцію (гл. 21, ст. 12), упущення у бою (гл. 21, ст. 13), зраду (гл. 22, ст. 1), тяжкий злочин проти міжнародного права (гл. 22, 2 ст. 6), тяжке незаконне поводження з хімічною зброєю (гл. 22, 3 ст. 6а), тяжке незаконне поводження з мінами (гл. 22, 4 ст. 6б), тяжке незаконне проведення ядерних вибухів (гл. 22, 2 ст. 6с). Довічне позбавлення волі прямо, тобто без врахування відсильних санкцій, передбачають санкції 8 статей КК Австрії, 9 статей Кримінального закону Латвійської Республіки, 10 статей КК Данії, 14 статей КК Республіки Білорусь, 16 статей КК ФРН, 23 статей КК Нідерландів, 25 статей КК Франції, 28 статей КК Республіки Болгарія, 78 статей КК КНР.

Цілісний же аналіз кримінально-правових норм, які передбачають довічне позбавлення волі, дозволяє зробити висновок, що переважно, а наприклад, у КК Австрії, КК Республіки Білорусь, КК Російської Федерації, в усіх випадках це покарання встановлене за діяння, які спричинили смерть людині або створили реальну небезпеку для її життя (вбивство; посягання на життя державного або громадського діяча, судді, працівника правоохоронного органу чи іншої особи у зв'язку з її державною, громадською або професійною діяльністю; геноцид; тероризм; застосування зброї масового знищення; планування, підготовку, розв'язування або ведення агресивної війни; незаконні діяння з відповідними предметами чи речовинами (вибуховими, радіоактивними, отруйними, сильнодіючими, біологічними, ядерною чи хімічною зброєю та ін.), що заподіяли смерть особі або створили реальну загрозу її настання). Застосовується воно і за інші злочини, зокрема: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади ( 111 КК Данії, ч. 1 ст. 105 КК КНР, ст. 94 КК Нідерландів, ст. 127 КК Республіки Польща); посягання на територіальну цілісність і недоторканість держави ( 98 КК Данії, ст. 102 і ч. 1 ст. 103 КК КНР, ст. 93 КК Нідерландів, ст. 127 КК Республіки Польща, ст. 411-2, 412-1, 412-6 КК Франції, п. 2 ст. 266 КК Швейцарії); перешкоджання діяльності вищих органів держави – глави держави, парламенту, уряду, конституційного та верховного судів тощо ( 113 КК Данії, ст. 92, 95, 95а, 121 КК Нідерландів); державну зраду (ст. 95-97 КК Республіки Болгарія, ст. 108 КК КНР, абз. 1 81 і абз. 2 94 КК ФРН, гл. 19, 1 ст. 1, ст. 3 КК Швеції); шпигунство (абз. 1 ст. 104 КК Республіки Болгарія, ст. 110 КК КНР, ч. 2 ст. 85 Кримінального закону Латвійської Республіки, гл. 19, 1 ст. 6 КК Швеції); незаконні діяння з наркотиками (ст. 347-348, 355-356 КК КНР, абз. 1 ст. 222-34 КК Франції); захоплення (угон) повітряного, залізничного, морського чи річкового транспортного засобу ( 183а КК Данії, ст. 121-122 КК КНР, ч. 3 ст. 385а КК Нідерландів, абз. 3 316с КК ФРН, ст. 224-7 КК Франції); диверсію (ст. 106 КК Республіки Болгарія, гл. 18, 1 ст. 5 КК Швеції); зґвалтування (ч. 3 ст. 159 Кримінального закону Латвійської Республіки, 178 КК ФРН, абз. 1 ст. 222-26 КК Франції); розкриття відомостей, які не підлягають розголошенню ( 107 КК Данії, ст. 96а КК Нідерландів); злочини проти власності (абз. 2 ст. 199, абз. 4 ст. 213а, п. 3 абз. 2 ст. 214 КК Республіки Болгарія, ст. 263-269 КК КНР, 251 КК ФРН, ст. 311-10, 312-6, 312-7, 322-10 КК Франції); військові злочини (ст. 399-400 КК Республіки Болгарія, ст. 421-424, 426, ч. 2 ст. 430, ч. 2 ст. 431, ч. 2 ст. 432, ч. 2 ст. 433, ч. 1 ст. 438, ст. 439, ст. 446 КК КНР, гл. 21, ст. 21, ст. 6, 2 ст. 7, ст. 10-13 КК Швеції).

Неоднаково вирішується у зарубіжному законодавстві і питання щодо визначення кола осіб, до яких довічне позбавлення волі не застосовується. Деякі КК (наприклад, КК КНР, КК ФРН, КК Франції) жодних застережень з цього приводу не містять, що дає підставу зробити висновок про можливість призначення даного покарання будь-якій особі, яка вчинила відповідний злочин (якщо, зрозуміло, окремими законами не передбачено інше). Ті ж КК, які встановлюють обмеження щодо застосування довічного позбавлення волі, визначають коло осіб, котрим це покарання призначатися не може, по-різному. Одні з них не допускають застосування довічного позбавлення волі лише до осіб, які до моменту вчинення відповідного злочину не досягли встановленого віку. Цей вік, наприклад, за КК Швеції (гл. 29, ст. 7), становить 21 рік, за КК Австрії ( 36) – 20 років, за Кримінальним законом Латвійської Республіки (ст. 65), КК Республіки Польща ( 2 ст. 54), КК Нідерландів (ст. 77а) – 18 років. Згідно ж з КК Республіки Білорусь (ч. 2 ст. 58) і КК Російської Федерації (ч. 2 ст. 57) розглядуване покарання не може призначатись жінкам, особам, котрі вчинили злочин у віці до 18 років, та чоловікам, які до дня постановлення вироку (за КК Російської Федерації – до моменту винесення судом вироку) досягли 65 років. За КК Республіки Болгарія довічне ув'язнення не застосовується до осіб, які до вчинення злочину не досягли 18 років (ст. 31, 62, 63), а довічне ув'язнення без заміни – до осіб, які до моменту вчинення злочину не досягли 20 років, а щодо військовослужбовців, рівно ж як і у воєнний час, – 18 років та жінок, котрі знаходились у стані вагітності під час вчинення злочину чи постановлення вироку (ч. 2 ст. 38). У випадку вчинення особою, до якої не може бути застосоване довічне позбавлення волі, злочину, за котрий це покарання передбачається як безальтернативне, воно заміняється позбавлення волі на певний строк. Так, у 36 КК Австрії вказується, що коли особа, яка на момент вчинення діяння, котре карається винятково довічним позбавленням волі, не досягла 20-річного віку, то замість цього покарання призначається позбавлення волі на строк від 10 до 20 років.

Loading...

 
 

Цікаве