WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сфера договірного регулювання за трудовим правом - Реферат

Сфера договірного регулювання за трудовим правом - Реферат

Отже, у разі часткового врегулювання суспільних відносин нормативно-правовими актами договірне регулювання є можливим. Інша річ, як здійснюється законодавча регламентація договірного регулювання: чи законодавець безпосередньо вказує на регулювання цього питання за допомогою договору (угоди), чи вказує обставини, які не можна вирішувати шляхом досягнення домовленостей між сторонами.

У більшості випадків законодавець встановлює, що саме регулюється сторонами. Наприклад, ст. 7 і 8 Закону України "Про колективні договори і угоди" визначають перелік питань, які встановлюють за домовленістю сторін колективного договору і угоди; за угодою сторін трудового договору встановлюють строк випробування (ст. 27 КЗпП України) та неповний робочий час (ст. 56 КЗпП України). В окремих випадках регулювання тих чи інших суспільних відносин допускається лише за допомогою договорів (угод). Так компенсація різниці між витратами, понесеними працівником на придбання засобів індивідуального захисту, та роздрібними цінами підприємства-товаровиробника, відшкодовується лише у тому випадку, якщо це застережено в колективному договорі [5].

Підхід законодавця до визначення повноважень сторін договорів (угод) у здійсненні правового регулювання не є однаковим: в одних ситуаціях сторони наділяються широкими правами, в інших – свобода їх волевиявлення значно обмежена, вужча.

Законом Верховної Ради УРСР від 20 березня 1991 року у ст. 21 КЗпП України внесено зміни, які фактично розширили сферу індивідуального договірного регулювання. Встановлено особливий вид трудового договору – контракт, в якому за угодою сторін визначаються строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі, матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового. Сторони контракту мають право на власний розсуд визначити його зміст, відмінний від норм права.

Обмеження свободи волевиявлення сторін договору (угоди) можуть стосуватися суб'єктів, об'єктів та інших категорій правового регулювання. Наприклад, випробувальний строк, за загальним правилом, встановлюється угодою сторін. Водночас законодавець визначає деякі обмеження:

  • по-перше, щодо періоду вчинення такої домовленості;

  • по-друге, обмежується тривалість строку випробування;

  • по-третє, перелічуються особи, для яких не може бути встановлений строк випробування при прийнятті їх на роботу (ч. 3 ст. 26 КЗпП України). У такій ситуації наявна централізована імперативна норма, яка вичерпно регулює суспільні відносини і не допускає можливості договірного регулювання.

Отже, одним із шляхів визначення сфери договірного регулювання в трудовому праві є встановлення законодавцем вказівки на можливість здійснення такого правового регулювання.

Проте договірне регулювання може здійснюватися і в загальнодозволеному порядку, коли законодавець встановлює межі цього регулювання шляхом переліку обставин, ситуацій, з настанням яких прямо забороняється регламентація суспільних відносин за допомогою договорів, угод. Таке регулювання повинно здійснюватися з урахуванням загальної заборони для всіх інститутів трудового права. Наприклад, згідно з ст. 9, 16 КЗпП України та ст. 5 Закону України "Про колективні договори і угоди", в централізованому порядку визначаються недійсними умови договорів, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників. Крім того, обмеження застосування договірного регулювання може торкатися лише певних інститутів трудового права. Наприклад, контрактом не може бути змінено порядок розгляду індивідуальних трудових спорів і запроваджено щодо працівника повної матеріальної відповідальності, крім випадків, передбачених ст. 134 КЗпП України [6]. Встановлення таких обмежень зумовлено необхідністю попередження негативних наслідків невиконання тих чи інших умов праці, їх порушення і визначення гарантій.

Вважаємо, що загальнодозвільний порядок визначення сфери договірного регулювання більше відповідає існуючим економічним умовам, оскільки у ньому найповніше передбачається свобода вибору сторонами того чи іншого варіанта поведінки, а імперативне регулювання з боку держави здійснюється з метою забезпечення працівникам мінімальних гарантій, а також регулювання найважливіших відносин. Крім того, розвиток економічної, політичної та соціальної систем потребує більш творчого підходу до вирішення конкретних питань, і саме договірне регулювання сприяє об'єктивному застосуванню загальної норми до різноманітних конкретних трудових правовідносин.

І, нарешті, у разі існування суспільних відносин, які не регулюються нормою права, договірне регулювання може застосовуватися і є необхідним для ліквідації прогалин у правовому регулюванні. Погоджуємося з думкою С.Г. Краснояружського, що недостатність, неповнота або повна відсутність нормативно-правової регламентації конкретного виду суспільних відносин передбачає його індивідуально-правову регламентацію [7]. Більше того, провідну роль у здійсненні такого процесу вбачаємо за договірним регулюванням.

У науковій літературі уже вказувалося на необхідність законодавчого закріплення можливості виходу окремих видів правового регулювання за межі загальних норм [8; 9]. Розширення сфери договірного регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними відносин шляхом встановлення прав та обов'язків суб'єктів права, відмінних від визначених нормами права, не може бути абсолютним. У цьому випадку договірне регулювання повинно здійснюватися у межах, якими виступають принципи трудового права.

На сьогоднішньому етапі розвитку трудового законодавства формування сфери договірного регулювання трудових відносин ще не завершене. Ця сфера буде розширюватиметься як об'єктивна необхідність розвитку права, оскільки держава сама зацікавлена у зменшенні імперативності правового регулювання, відмові від командного втручання у суспільні процеси, здійсненні ефективності правового регулювання, тобто досягнення бажаного, очікуваного результату правового регулювання шляхом розумного поєднання різних засобів правового впливу.

Література

  1. Лазарев В.В. Определение сферы правового регулирования // Правоведение. – 1980. – №5. – С. 64-71.

  2. Лившиц Р.З. Современная теория права: краткий очерк. –М.: ИГПАН, 1992.

  3. Алексеев С.С. Теория права. Издание 2-е переработаное и дополненное. – М: Изд-во БЕК, 1995.

  4. Безина О.К., Бикеев А.А., Сафина Д.А. Индивидуально-договорное регулирование труда рабочих и служащих. – М: Изд-во БЕК, 1995.

  5. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.1996 р. за №170.

  6. Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою КМУ від 19.03.1994 р. за №170 // ЗП України. – 1994. – №7. – Ст. 172.

  7. Краснояружский С.Г. Индивидуальное правовое регулирование (общетеоретические аспекты) // Государство и право. – 1993. – №7.– С. 127-135.

  8. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія –Львів: Видавничий центр Львів. національного ун-ту імені Івана Франка, 1999.

  9. Кондратьєв Р.І. Локальні норми права. –Хмельницький, 2001.

Хоча С.С. Алєксєєв вводить нове поняття "середовище правового регулювання", але по своїй суті воно не відрізняється від "сфери правового регулювання". Між собою ці поняття співвідносяться, як слова-синоніми, що означають певний простір, область регулювання.

Loading...

 
 

Цікаве