WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сфера договірного регулювання за трудовим правом - Реферат

Сфера договірного регулювання за трудовим правом - Реферат

Реферат на тему:

Сфера договірного регулювання за трудовим правом

Незважаючи на наявність різних правових підходів, більшість учених вбачають у сфері правового регулювання певне коло суспільних відносин, які за своїм соціальним змістом потребують правового регулювання і можуть бути врегульованими. Подальші напрацювання спрямовані на розширення його суті та змісту.

Так В.В. Лазарєв визначає поняття сфери правового регулювання як сукупність відносин між людьми, життєвих фактів, які супроводжують такі відносини, і обставин, що об'єктивно можуть і з позиції сучасних завдань держави повинні бути або вже піддані правовій регламентації [1, с. 64]. Автор зазначає, що правове регулювання поширюється не лише на суспільні відносини, але й охоплює фактичні обставини та події, які відбуваються поза волею і свідомістю людей. Відтак він виділяє дві сторони сфери правового регулювання: вольову, свідому, що залежить від людини (вольові суспільні відносини), та незалежну від волі та свідомості людини (фактичні обставини і події суспільного розвитку та об'єктивного світу). Погоджуючись з цією думкою, застерігаємо, що правове регулювання таких фактичних обставин та подій є обмеженим і не може впливати на їх внутрішні процеси. Скоріше, тут йдеться про регулювання зовнішніх процесів, а саме – про відвернення негативних наслідків прояву фактичних обставин та подій (наприклад, непереборна сила).

Р.З. Лівшиц під сферою правового регулювання розуміє "ту групу суспільних відносин, які уособлюють певний порядок у суспільстві". Цей порядок, у свою чергу, розглядається як "такі суспільні відносини, в яких рішення одних людей та органів є обов'язковими для інших людей та органів" [2, с. 40]. Його фактичне втілення залежить від ступеня регулювання суспільних відносин (співвідношення між суспільними відносинами, які безпосередньо регулюються нормами, і тими, що безпосередньо нормами не врегульовані) та глибини регулювання. Тим самим Р.З. Лівшиц характеризує сферу правового регулювання з кількісної (предметом правового регулювання є суспільні відносини) та якісної (ступінь та глибина правового регулювання) сторін.

Проблеми сфери дії права досліджував С.С. Алєксєєв. Проте він розглядає не сферу правового регулювання, а середовище правового регулювання, яке охоплює "і регульовані правом вольові суспільні відносини, й інші суспільні зв'язки, що входять у його орбіту, супроводжують ... його, і саме правове регулювання, а головне, особливості цих відносин, зв'язків, які суттєво впливають на своєрідність засобів юридичного впливу, на їхні комплекси і побудову" [3, с. 212]. Вчений слушно зауважує, що це середовище завдяки своїм особливостям впливає на характер правового регулювання, а саме: якості "енергетичного поля" регулювання (стан соціального середовища, який орієнтує поведінку людини на активність або пасивність), ступеня активності соціальної поведінки в тій чи іншій ділянці життя суспільства (тобто масовість, частота поведінки) та рівню інтенсивності правового регулювання.

Отже, сфера правового регулювання є комплексним поняттям, ядро якого становлять суспільні відносини, що можуть бути врегульовані правом. Водночас право не може регулювати усі суспільні відносини, які виникають у процесі взаємодії людей. Наприклад, не можна втиснути в рамки правового регулювання об'єктивні процеси розвитку природи, суспільства, особистості, обмежити її природні права, суспільні відносини, ефективність яких підтримується механізмами саморегуляції. Формальна регламентація законодавцем таких суспільних відносин не є підставою для віднесення їх до сфери правового регулювання, оскільки їх треба регулювати іншими неправовими засобами.

Слід розмежовувати сферу державної діяльності у здійсненні правового регулювання від сфери правового регулювання, яка є ширшою та визначається характером суспільних відносин і загалом права як соціального регулятора. Вважаємо правомірною точку зору авторів, які розрізняють дві межі державного втручання у регулювання суспільних відносин: верхню (зовнішню) та нижню (внутрішню). В основу такого розмежування дослідниками покладено діалектичні категорії можливості та необхідності. Верхня межа розглядається як можливість державного регулювання. Це означає, що всі відносини, які перебувають поза межами такої можливості, є недосяжними для державної влади, або їх регулювання державою є недоцільним, тобто таким, що суперечить завданням та функціям правової держави. У цьому випадку регулюються суспільні відносини за допомогою правових засобів іншими суб'єктами права. Нижня межа передбачає необхідність втручання держави у суспільні відносини, що спричиняється їхньою важливістю для держави і суспільства.

Роль держави у здійсненні правового регулювання суспільних відносин залежить від об'єктивних процесів соціального розвитку суспільства, тому в одні історичні періоди розвитку суспільства спостерігається розширення сфери державного регулювання, в інші –звуження. На перший погляд, можна зробити хибний висновок, що змінюється сама сфера правового регулювання. На нашу думку, в такому випадку рухливістю характеризуються межі окремих видів правового регулювання, які змінюються першою чергою, залежно від зміни об'єктивних процесів розвитку суспільства, а вже потім – від результатів діяльності законодавця. Проте мінливість таких меж правового регулювання не є абсолютною, існують крайні кордони сфери правового регулювання, за які, незалежно від історичного розвитку суспільства, не можуть вийти межі конкретного виду правового регулювання. І такі крайні межі визначаються діалектичними категоріями можливості та необхідності.

Провідною складовою частиною сфери правового регулювання є правові відносини, оскільки вони визначають його характер. Залежно від виду суспільних відносин застосовуються певні правові засоби регулювання, їх конструкції і системи, які найефективніше можуть здійснювати регулювання. Очевидно, що ці засоби залежать від об'єктивної природи самих суспільних відносин.

Сферу договірного регулювання за трудовим правом становить соціальний простір, основу якого становлять трудові та тісно пов'язані з ними відносини, які за своїм змістом потребують правового регулювання і можуть бути ним урегульовані. Тому сфера договірного регулювання як видового поняття зумовлюється сферою правового регулювання та визначається межами його доцільності та необхідності.

У правовому регулюванні трудових і тісно пов'язаних з ними відносин накреслюється тенденція до розширення сфери договірного регулювання. Держава встановлює правові гарантії захисту трудових прав працівників, межі договірного регулювання, визначає принципи пошуку спільних інтересів працівників і роботодавців та попередження негативних наслідків їх неузгодженості.

Правове забезпечення трудових і тісно пов'язаних з ними відносин дедалі більше переноситься на договірні засади. Про зростання ролі договірного регулювання свідчать нормативно-правові акти, прийнятті останніми роками в Україні. Зокрема, розширено повноваження сторін колективних договорів та угод з питань регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, матеріальної та соціально-економічної зацікавленості працівників, встановлено порядок та умови укладення контракту як особливого виду трудового договору тощо. Зростання ролі договірного регулювання пов'язано з розвитком в Україні соціального партнерства, метою якого є мирне врегулювання інтересів суб'єктів права, пошук компромісних шляхів вирішення колективних трудових спорів, забезпечення соціального миру та гармонії в суспільстві.

Сфера договірного регулювання змінюється залежно від розвитку економічної, політичної та соціальної систем суспільства. На сучасному етапі розвитку трудового законодавства України ще не завершені концептуальні підходи до її визначення, проте незаперечним є факт, що вона буде розширятися завдяки об'єктивним потребам зменшення імперативності регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними відносин.

Важливого теоретичного та практичного значення в сучасних умовах набуває проблема співвідношення сфер державного і договірного регулювання. Ці категорії є взаємозалежними, оскільки розширення чи звуження однієї неминуче тягне за собою зміну параметрів іншої. Правомірною є думка О.К. Бєзіної, А.А. Бікєєва, Д.А. Сафіної, що повне регулювання певних суспільних відносин нормами права унеможливлює право на їх регулювання за угодою, домовленістю сторін, оскільки об'єкт домовленості в такому випадку відсутній [4, с. 31]. У випадку повного врегулювання відносин загальними нормами права, як правило, унеможливлюється їхнє правове забезпечення договорами і угодами. І, навпаки, часткова або абсолютна неврегульованість суспільних відносин потребує договірного регулювання, яке за таких обставин є не лише можливим, але й доцільним.

Loading...

 
 

Цікаве