WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкування за заповітом - Реферат

Спадкування за заповітом - Реферат

зазаконом.
Спадкодавець може розподілити майно між спадкоємцями за законом або сторонніми особами в будь-яких частках. Наприклад, одному з спадкоємців може залишити 9/10 спадщини, а другому 1/10 її.
Усе це стосується всякого майна, в тому числі і предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку (ст.534 ЦК України).
Законодавством України не передбачено особливого режиму для хатнього майна при спадкуванні за заповітом: заповідач може розпоряджатися ним так само, як і іншим майном.
Отже, заповідач має право залишити своє хатнє майно особам, які з ним не проживали, навіть за наявності таких законних спадкоємців, які проживали спільно з ним більше року до його смерті.
Право на обов'язкову частку в спадщині. Свобода заповідальних розпоряджень обмежується в інтересах неповнолітніх і непрацездатних дітей спадкодавця (в тому числі усиновлених), утриманців та інших непрацездатних спадкоємців першої черги (крім онуків та правнуків).
Це обмеження полягає у тому, що неповнолітні (які не досягли 18 років) або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) й утриманці померлого (у віці до 16 років, а ті, що вчаться, - до 18 років та після 55 років - жінки і після 60 років - чоловіки, так само й інваліди І, II та III груп) успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, що належала б кожному з них при спадкуванні за законом (ст.535 ЦК України).
Цю частку, на яку за всіх обставин мають право зазначені спадкоємці, називають обов'язковою часткою. Якщо заповідач позбавить обов'язкової частки своїх неповнолітніх чи непрацездатних дітей або інших непрацездатних спадкоємців (з числа Вже згаданих), то заповіт у цій частині буде недійсним.
Наприклад, у Н. на момент відкриття спадщини була працездатна дружина, дорослий працездатний син та двоє неповнолітніх дітей. За заповітом Н. все своє майно заповідав брату і цим усунув від спадкування дружину та дітей, в тому числі, неповнолітніх. Такий заповіт буде визнаний частково недійсним. У даному випадку майно буде розділене таким чином: кожний з неповнолітніх дітей одержить по 1/6 частині спадкового майна (оскільки кожний з них при спадкуванні за законом мав би право одержати 1/4 спадщини, а їх обов'язкова частка дорівнює 2/3 від цієї частини), а решта майна перейде до брата померлого відповідно до заповіту.
Наведений перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку є вичерпним. Спадкоємці другої черги не мають права на обов'язкову частку при спадкуванні за заповітом. Отже, якщо громадянин складе заповіт на користь сторонньої особи, а на момент відкриття спадщини виявиться, що у спадкодавця є непрацездатна сестра, то все майно перейде до спадкоємця за заповітом (у даному разі - до сторонньої особи), оскільки сестра як спадкоємець другої черги за законом права на обов'язкову частку не має.
Не мають права на обов'язкову частку також онуки та правнуки спадкодавця, в тому числі і за умови, коли вони неповнолітні або непрацездатні. Нотаріальні контори послідовно керуються цим правилом у своїй практичній діяльності.
Враховуючи те, що в зазначених статтях дається вичерпний перелік спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку, де онуки і правнуки не передбачені, визнання за останніми права на цю частку було б порушенням статті 535 ЦК України.
В статті 535 ЦК України зазначено, що "при визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку".
Наведену норму можна тлумачити так, що у всіх випадках при визначенні розміру обов'язкової частки слід враховувати і вартість предметів домашньої обстановки і вжитку, що належали померлому.
Обгрунтованість такого тлумачення наведеної норми викликає великі сумніви, оскільки тоді доводиться констатувати протиріччя між нормами статей 535 та 533 ЦК України.
Наприклад, якщо спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, проживав окремо від спадкодавця, а з останнім прожив не менше року хтось із спадкоємців за законом, виділення цьому "обов'язковому" спадкоємцю частини предметів домашньої обстановки і вжитку буде порушенням норми статті 535 ЦК України, згідно з якою його обов'язкова частка дорівнює 2/3 того, що він мав одержати при спадкуванні за законом, бо при спадкуванні за законом у даному випадку він не одержав би нічого з предметів домашньої обстановки (ст.533 ЦК України).
Отже, правило статті 535 ЦК України про те, що при визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку, на нашу думку, слід розуміти так, що тут йдеться лише про спадкоємців (які претендують на обов'язкову частку), що мали б право на одержання цих предметів при спад-куванні за законом: тобто якщо такий спадкоємець проживає спільно зі спадкодавцем не менше року до його смерті, а так само коли спадкоємець не прожив спільно зі спадкодавцем (чи прожив спільно менше року), але при цьому спільно зі спадкодавцем не проживав ніхто з інших спадкоємців за законом.
Коли ж спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, не проживав спільно зі спадкодавцем, однак серед інших спадкоємців за законом є такі, що проживали спільно з останнім не менше одного року до його смерті, тоді при визначенні розміру обов'язкової частки не слід враховувати вартість предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
В практиці діяльності нотаріальних контор виникає питання, чи слід враховувати суму вкладу в Ощадному чи іншому банку при визначенні розміру обов'язкової частки.
Законодавством встановлені особливі правила щодо розпорядження вкладами в банках. Вкладник може безпосередньо цим установам зробити розпорядження щодо вкладу.
Він може також в заповіті зазначити тих осіб, яким слід видати вклад в разі його (вкладника) смерті.
Цими особами можуть бути як громадяни, що входять в коло спадкоємців за законом, так і ті, що не є спадкоємцями за законом. Таке розпорядження може бути зроблено так само на користь держави, державних, громадських, кооперативних організацій.
Розпорядження на користь будь-якої особи про видачу вкладу буде повністю дійсним, незважаючи на наявність неповнолітніх і непрацездатних дітей та інших непрацездатних спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку на момент відкриття спадщини.
Якщо вкладник зробив розпорядження щодо вкладу (безпвсередньо банку або в заповіті), то вклад не включається до складу спадкового майна, і при визначенні розміру обов'язкової частки вартість вкладу не враховується.
Якщо ж громадянин не зробив розпорядження щодо вкладу, тоді в разі його смерті вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах. Отже, в даному випадку при визначенні розміру обов'язкової спадкової частки необхідно врахувати і суму вкладу.
Позбавлення спадщини. Відповідно до частини другої статті 534 ЦК України заповідач може у заповіті позбавитиправа
Loading...

 
 

Цікаве