WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розмежування юрисдикційних повноважень щодо розгляду скарг у сфері управлінської діяльності - Реферат

Розмежування юрисдикційних повноважень щодо розгляду скарг у сфері управлінської діяльності - Реферат

Відмова відповідних органів у оформленні документів на виїзд за кордон на постійне проживання може бути оскаржена до суду в порядку, передбаченому главою 31 А ЦПК [П10, с. 263].

Відповідно до ст. 6 Закону України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, якщо не врегульовано аліментні чи не виконано інші зобов'язання, до їх виконання, або до розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або до забезпечення обов'язків заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Вважаючи такі дії чи рішення відповідних органів або службових осіб незаконними, громадянин і в цих випадках може оскаржити їх до суду у порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК.

Відповідно до п. 1 ст. 5 ЦПК, справа про порушення черговості надання житлових приміщень чи їх розподіл, може бути порушена судом на вимогу особи, яка звернулась за захистом свого права або законного інтересу.

Якщо справа порушена за заявою особи, якій не належить право вимог, суд повинен застосувати правила ст. 105 ЦПК.

Заяви (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння в реалізації закріплених у Конституції України чи законодавстві їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо їхньої діяльності, згідно із Законом України "Про звернення громадян," розглядають органи державної влади, місцевого самоврядування та їхні посадові особи, керівники та посадові особи установ, організацій незалежно від форми власності, об'єднань громадян, підприємств, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань).

У разі не розгляду такої заяви в установлений строк або безпідставної, на думку заявника, відмови у її задоволенні, він може оскаржити ці дії чи бездіяльність до суду у порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК.

Під час визначення підвідомчості житлових спорів слід розрізняти два види житлових правовідносин: відносини, які складаються на підставі договору житлового найму, і тих, які складаються на стадії надання житла (в тому числі обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов).Відносини, що складаються на підставі договору житлового найму, є цивільно-правовими. Такі справи розглядаються у загальному (позовному) провадженні.

Аналогічне правило торкається і справ окремого провадження. Так, відповідно до ч. З ст. 255 ЦПК, якщо під час розгляду справи порядком окремого провадження виникне спір про право, підвідомчий судам, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

У судовій практиці відомі випадки, коли особа, яка звертається до суду, просить поновити своє порушене право у публічній сфері, а також захистити майновий інтерес.

Так, ст. 56 Конституції України гарантує відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, завданої кожному громадянину незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю управлінськими органами.

Розмежування компетенції у цьому випадку можна охарактеризувати як таку, що здійснюється за зв'язком справ.

Особливість справ про відшкодування завданої громадянину шкоди у сфері управлінської діяльності полягає у тому, що у такому випадку виникають складні за своєю природою правовідносини. Оспорювання незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів публічно-управлінської діяльності має адміністративно-правовий характер (наявний так званий адміністративний спір, або спір про право адміністративне). Такі справи розглядаються судами України у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин. Спори ж, пов'язані із відшкодуванням завданої шкоди, є, за своєю суттю, цивільно-правовими і розглядаються у позовному провадженні. А проте, у теорії цивільного процесуального права відомі різні підходи щодо природи обох цих проваджень, відтак може бути декілька варіантів їхнього вирішення: громадянин спочатку оскаржує неправомірну управлінську діяльність, а потім звертається до суду у порядку позовного провадження про відшкодування майнової та моральної шкоди. Інший варіант – одночасно пред'являються вимоги про визнання рішення, дії чи бездіяльності управлінського органу або посадової особи неправомірними та відшкодування завданої цією діяльністю шкоди.

Відповідно до позиції Пленуму Верховного Суду України у останньому випадку такі справи повинні розглядатися в порядку позовного провадження (п. 17 Постанови Пленуму від 7 грудня 1997 року №13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян").

Суди мають враховувати те, що під час розгляду справ за правилами глави 31-А ЦПК вирішуються питання не про захист суб'єктивних прав, що виникли з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин шляхом "їх встановлення і визнання, а про поновлення прав чи свобод громадян, закріплених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами й порушених суб'єктами оскарження під час здійснення ними управлінських функцій" (ч. 2 ст. 9 вказаної Постанови Пленуму).

Не можуть поєднуватися в одному провадженні вимоги про поновлення на роботі посадових осіб акціонерних товариств із скаргами на рішення загальних зборів акціонерного товариства (інших органів товариства), які підлягають вирішенню у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Разом з тим, якщо це має значення для вирішення трудового спору, суд, відповідно до ст. 15, 62 ЦПК, може з'ясувати питання про законність зазначеного рішення і дати йому відповідну оцінку.

У тих випадках, коли заява має бути розглянута не в тому провадженні, в якому вимагає її розглянути заявник, суд має виходити з норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють порядок вирішення цього питання.

Наприклад, якщо заява прокурора про визнання в передбаченому главою 31-В ЦПК незаконним правового акта органу, рішення чи дії службової особи має бути розглянута в порядку позовного провадження, суддя відмовляє у прийнятті заяви на підставі ст. 24815 ЦПК.

Оскільки законодавством не передбачено подібних наслідків для заявлених у позовному порядку вимог, які мають розглядатись у провадженні по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, або за правилами окремого провадження, суддя відповідно до правил ст. 139 ЦПК, має запропонувати заявникові усунути недоліки заяви.

Отже, розглядаючи скарги, суди повинні перевіряти, чи ставиться в них питання, які, згідно з законом, повинні розглядатися у порядку позовного провадження або у порядку, передбаченому для справ інших категорій (справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, окремого провадження).

Література

  1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1996 р. №13 "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: – Юрінком, 1998.

  2. Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ, / Відп. ред. П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

  3. Судові прецеденти щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Укл. Т.Р. Цицора, К.С. Садовський. – Харків: Просвіта, 2000.

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3.12.1997 р. №13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами громадян на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян" // Постанови Пленуму Верховного суду в цивільних справах (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1997. – №5.

  5. Стефаник В. Щодо запровадження адміністративної юстиції в Україні. // Право України. – 1993. – №9 – 10.

Loading...

 
 

Цікаве