WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розмежування юрисдикційних повноважень щодо розгляду скарг у сфері управлінської діяльності - Реферат

Розмежування юрисдикційних повноважень щодо розгляду скарг у сфері управлінської діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Розмежування юрисдикційних повноважень щодо розгляду скарг у сфері управлінської діяльності

Цивільне судочинство України регламентує у цивільних справах три види провадження: позовне (загальне), провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, та окреме провадження. Непослідовність судової практики та неоднозначність законодавця у визначеності судової процедури розгляду скарг громадян у сфері управлінської діяльності і зумовила автора звернутися до аналізу діючих моделей оскарження.

Зупинимось на категорії земельних спорів. За загальним правилом, підвідомчі суду спори, зумовлені земельними відносинами, розглядаються у позовному провадженні.

Справи за заявами щодо визнання незаконним рішення сільської, селищної, міської рад про відмову передати громадянину у приватну власність земельну ділянку, надану йому для ведення особистого господарства, будівництва, про вирішення земельного спору розглядаються у порядку позовного провадження (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року №13).

За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням ради з земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення й вирішує спір по суті.

Оскаржуючи рішення рад з інших питань, віднесених до їхньої компетенції (наприклад, про відмову у наданні земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства), суд у разі задоволення позову визнає рішення ради незаконним і зобов'язує її виконати певні дії на захист порушеного права (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року №13).

Припинення права власності на землю і права землекористування провадиться за позовом відповідної ради у судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення ради незаконним (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року №13).

Порушення радою передбаченого ч. 2 ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" місячного терміну розгляду заяв громадян про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства є створенням перешкод до здійснення їхніх прав, тому суд за заявами цих громадян може у порядку, передбаченому главою 31-А ЦПК, зобов'язати відповідну раду розглянути такі заяви на найближчій сесії (п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1996 року №13).

Судам підвідомчі справи про стягнення неодержаної пенсії з організації, яка її виплачувала. Згідно із ст. 104 Закону України "Про пенсійне забезпечення", скарга на рішення органу, який призначає пенсію, може бути подана безпосередньо до районного (міського) суду і розглядається у порядку, встановленому для оскарження рішень, дій або бездіяльності державних органів, юридичних чи посадових осіб у сфері управлінської діяльності (глава 31-А ЦПК). У цьому ж порядку, відповідно до ст. 5 цього закону, громадянин вправі звернутися до суду зі скаргами щодо роз'яснення їм Міністерством праці та соціальної політики.

Оскільки законодавством не обмежено строк дії, передбаченої ст. 104 цього Закону, процесуальні норми про судовий порядок оскарження рішення органу, який призначає пенсію, вона поширюється і на випадки, що мали місце до введення в дію Закону, якщо скарга не вирішувалася у раніше встановленому порядку.

Згідно із ст. 19 та 20 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", порушення встановленого порядку розгляду заяв про державну реєстрацію друкованогозасобу масової інформації, відмова в ній (ст. 13 Закону) і рішення про припинення випуску видання можуть бути оскаржені засновником (співзасновниками) у судовому порядку. У передбаченому цивільним процесуальним законодавством порядку вирішуються також спори щодо зміни засновника (складу співзасновників).

У судовій практиці і далі трапляються випадки розгляду за правилами глави 31-А ЦПК скарг на рішення комісій з питань поновлення прав реабілітованих щодо повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям.

Відтак суди повинні, відповідно до ст. 9 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", Постанови Верховної Ради України про тлумачення цього закону. Положення про комісії з питань поновлення прав реабілітованих і про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості, рішення комісії районної (міської) ради з питань виплати грошової компенсації, повернення будівель та іншого майна або відшкодування їх вартості, може бути оскаржене реабілітованим (його спадкоємцем першої черги) та іншими заінтересованими громадянами до суду, без дотримання на даний час положення про переднє оскарження такого рішення вищестоящій комісії.

Оскільки у цьому випадку виникає цивільний спір між сторонами, то справа повинна розглядатися у порядку позовного провадження.

Відповідно до Положення про комісії рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1993 року), реабілітовані (їх спадкоємці), інші заінтересовані громадяни, не задоволені прийнятим за їхніми скаргами рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських комісій щодо виплати грошової компенсації, повернення будівель та іншого майна на відшкодування їхньої вартості, можуть звернутися за вирішенням спору до суду.

У таких випадках суд не розглядає скаргу на рішення комісії, а вирішує спір по суті керуючись Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року про тлумачення цього Закону і Положенням про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1993 року із змінами та доповненнями).

У передбачених Законом України "Про об'єднання громадян" випадках питання про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання, застосування стягнень (попередження, штраф, тимчасова заборона (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання) вирішуються за поданням легалізуючого органу або прокурора арбітражним, а не загальним судом.

Виплату допомоги для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводять на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (ст. 2, 8 гл. 3), і тому вимоги щодо її оплати за час відпустки для догляду за дитиною розглядаються не у позовному провадженні, як трудові спори, а відповідно до ст. 85 цього Закону у порядку, встановленому гл. 31-А ЦПК.

Цивільно-правові спори членів акціонерних товариств та інших господарських товариств розглядаються за загальними правилами позовного провадження. Скарги на рішення загальних зборів членів КСП, AT, юридичних осіб, створених на підставі колективної власності з інших питань, відповідно до ч. З ст. 15 Закону України "Про звернення громадян," вирішуються судом у порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК.

Правила ст. 104 Закону України "Про пенсійне забезпечення" щодо оскарження рішень органу, який призначає пенсію, поширюються на рішення як про відмову в призначенні пенсії, так і про її розмір, час виплати (у тому числі за минулий період) тощо унеможливлюють оскарження цих рішень до суду, якщо районна (міська) рада заяву не задовольнила.

Під справами останньої категорії про підвідомчість військових судів слід розуміти справи, безпосередньо пов'язані з правами, свободами й законними інтересами, що передбачені законодавством про військовий обов'язок і військову службу.

Згідно із Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" власник підприємства (або уповноважений ним орган), куди направлено громадянина для проходження альтернативноїслужби, зобов'язаний забезпечити його зазначеною у скеруванні роботою. В цих випадках трудові відносини здійснюються згідно з письмовим строковим договором і регулюються законодавством України про працю за винятками, передбаченими зазначеним Законом. Цей трудовий договір не можна достроково розірвати з ініціативи будь-якої із сторін, підставою для його розірвання може бути лише рішення комісії у справах альтернативної служби про дострокове припинення служби. Рішення цієї комісії може бути оскаржено у судовому порядку (ст. 29 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 34 Положення про порядок забезпечення житловою площею у Збройних силах України, всі питання, пов'язані із забезпеченням житлом військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби.

Loading...

 
 

Цікаве