WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів - Реферат

Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів - Реферат

Рахункова палата є головним фінансово-контрольним органом, що здійснює контроль у сфері фінансування бюджету. Відповідно до Закону, завданнями Рахункової палати є здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Держбюджету та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України [5, ст. 2].

На місцевому рівні проблема правового регулювання фінансування бюджетів майже не врегульована. Позитивним є те що в Бюджетному кодексі закладено основи здійснення місцевих запозичень. Органами, наділеними відповідними повноваженнями в цій сфері, виступають винятково Верховна Рада Автономної республіки Крим та міські ради. При цьому зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з кількістю населення понад 800 тис. мешканців, a також керівники їхніх виконавчих органів. Запозичення до місцевих бюджетів скеровуються на визначену мету і можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% від загального фонду відповідного бюджету [2, cт. 74].

  • Проблеми нормативно правового регулювання фінансування бюджету.

Згідно з Конституцією України, виключно Законами України встановлюється порядок утворення і погашення державного боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів та їх види і типи. Без сумніву, позитивним є прийняття Бюджетного кодексу України, який визначив головні засади фінансування бюджетів та принципи боргової політики в державі. Проте у комплексі з розв'язанням проблеми боргів держави давно назріли питання прийняття Податкового кодексу України, закону про приватизацію, а відтак безпосередньо законів про державний внутрішній борг, про державний зовнішній борг; прийняття щорічних законів України про структуру державного боргу України, закону про цінні папери та фондовий ринок. Недоліком Бюджетного кодексу України зокрема, є те, що рівень бюджетного дефіциту не закріплено. Необхідною є також підзаконна нормативно-правова база, якою б передбачався механізм фінансування бюджетів; обслуговування боргу; порядок випуску, обігу та погашення державних цінних паперів.

Станом на сьогодні, єдиним законодавчим актом, який визначає граничний розмір державного боргу є закон України про Державний бюджет на відповідний рік. Цього зовсім не достатньо і це не сприяє вдосконаленню системи управління державним боргом. Необхідно щорічно приймати закон про структуру та граничні розміри державного боргу із постатейним визначенням джерел його покриття, що, зрештою передбачено чинним законодавством України.

У контексті визначення нормативно-правового регулювання, важливо зазначити, що Урядом України схвалено Концепцію державної боргової політики на 2001 – 2004 роки [10]. Проте вже очевидні розбіжності положень Концепції із практикою. Зокрема, Концепцією декларується принцип бездефіцитного бюджету у період до 2004 року. При цьому брак дефіциту бюджету означає, що запозичення здійснюються у розмірах, які не перевищують погашення основної суми боргу у відповідному році. А проектом Закону "Про Державний бюджет України на 2002 рік" передбачено встановлення граничного розміру дефіциту Держбюджету у сумі 4.277.957,8 тис.грн., при цьому державні внутрішні й зовнішні запозичення здійснюються у межах загального обсягу встановлених граничних розмірів державного боргу України [12, cт. 1, 9, 10].

Досягнення рівноваги бюджетних доходів і видатків шляхом збалансування державного бюджету – це сьогодні одне з головних завдань. Водночас, необхідно керуватись певними положеннями, що обґрунтовані науковими дослідженнями і підтверджені практикою зарубіжних країн, а саме:

  • величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати максимально допустимого розміру, який визначається як 2-3% валового національного продукту. Як правило, бюджетний дефіцит до 10% суми доходів вважається допустимим, тоді як дефіцит понад 20% – критичним;

  • у разі перевищення граничного обсягу державного боргу необхідно утримуватися від дефіцитного бюджету, а суму профіциту бюджету скеровувати на погашення основної суми боргу;

  • бюджетний дефіцит не повинен збільшуватися протягом бюджетного року;

  • для покриття бюджетного дефіциту можуть використовуватися різноманітні форми державного кредиту, і в жодному випадку емісійні кошти. Дефіцит може покриватися тільки на позичковій основі шляхом розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів або одержання кредитів [14, с. 393, 295-296].

Сучасне законодавство повинно закріпити визначення оптимальних джерел фінансування; напрями використання запозичених коштів; посилення контролю та відповідальності в сфері бюджетних запозичень; створення ефективної системи управління державним боргом.

Література

  1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.

  2. Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 21 червня 2001 р.

  3. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 р.

  4. Закон України "Про державний внутрішній борг України" від 16 вересня 1992 року.

  5. Закон України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року

  6. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. №679.

  7. Положення "Про Міністерство фінансів України" затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 року – N 1081/99.

  8. Положення "Про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик", затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №398 від 31 липня 1998 р.

  9. Наказ Міністерства фінансів України від 22.01.01, №42 "Про порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним".

  10. Концепція державної боргової політики на 2001 – 2004 роки. Схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2000 р. – N 1483.

  11. Закон України "Про Державний бюджет України на 2002 рік". Проект, доопрацьований до другого читання /Урядовий кур'єр. – 2001 р – 29 листоп. – №222.

  12. И.И Балабанов, О.П Гончаров. Состояние рынка государственных долгов // Российский экономический журнал. – 1996. – №10. – С. 35.

  13. Т. Вахненко. Державний борг: ситуація в Україні та досвід інших країн //Банківська справа. – 1997. – №6. – С. 27 – 30.

  14. Финансы. /Под.ред Родионовой В.М. – М.: Финансы и статистика, 1995.

  15. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі. /За ред. Юрая Немеца. – К.: – Основи. 1998.

Loading...

 
 

Цікаве