WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів - Реферат

Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми інституційного та нормативно-правового забезпечення фінансування бюджетів

В 19 ст. добрим міністром фінансів був той, хто міг забезпечити надлишок у бюджеті; в період між двома світовими війнами – той хто утримував бюджетну рівновагу, а тепер робота міністра є успішною, якщо йому вдається зводити дефіцит бюджету до припустимих і контрольованих розмірів.

Югосл. проф. Мирослав Петрович [15].

Одним із принципів бюджетної системи України, відповідно до Бюджетного кодексу України, є принцип збалансованості, згідно з яким, повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Коли бюджетних доходів недостатньо для здійснення необхідних видатків, виникає бюджетний дефіцит, тобто перевищення видаткової частини бюджету над доходною. Очевидним є те, що розраховувати на бездефіцитний бюджет в країні, що переживає докорінну трансформацію господарського механізму та глибоку економічну кризу, не реально. Для збалансування бюджету необхідно зменшити видатки і збільшити доходи, а за умов кризи, забезпечувати це в комплексі практично неможливо. Тому мова може йти лише про реально допустимий дефіцит і, безумовно, про неінфляційні шляхи його подолання.

В Україні законодавчо передбачена можливість і право відповідного представницького органу затверджувати бюджет з дефіцитом [1 ст. 2 п. 17; ст. 14; ст. 72]. Це право поширюється виключно на Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, міські бюджети. Згідно з п. 3 ст. 72 Бюджетного кодексу, затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається. Прийняття бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування.

Поняттям, яке за своїм змістом протилежне категорії дефіцит, є профіцит бюджету – перевищення доходів над видатками бюджету. Всі доходи і видатки повинні мати своє призначення, тому профіцит затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу [1 ст. 2 п. 34; ст. 15]. Ці обидві категорії є взаємообумовлюваними і передбачають сукупність відносин у сфері фінансування бюджету. Згідно з п. 38 ст. 2 Бюджетного кодексу України, фінансування бюджету – це надходження та витрати у зв'язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела одержання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (платежі з погашення основної суми боргу). Згідно з Кодексом, фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

  • Фінансування за типом кредитора – за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань.

  • Фінансування за типом боргового зобов'язання – за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту [ст. 11, 12].

Сьогодні в бюджетному процесі України віддзеркалюються диспропорції і суперечності економічних явищ, з одного боку, та недосконалість законодавчого та нормативно-правового регулювання – з іншого. Відтак склалась ситуація, коли законодавча невизначеність у сфері податкової політики, приватизації тощо не сприяє повному і вчасному надходженню бюджетних ресурсів. Разом з тим, не завжди можна скоротити адміністративно-управлінські, оборонні видатки держави, оскільки вони є малоеластичні щодо спаду виробничого і податкового потенціалу. Крім того, не можна не враховувати соціальних бюджетних видатків, які в подібній ситуації мають тенденцію до зростання за рахунок збільшення кількості незабезпечених чи малозабезпечених громадян. Склалося замкнуте коло.

Єдиною формою державного внутрішнього фінансування бюджету повинна бути емісія державних цінних паперів. Найпоширеніший їх вид – це облігації внутрішньої державної позики, які є головним інструментом на фінансовому ринку і їх ліквідність повинна підтримуватися як законодавчими рішеннями, так і конкретними діями уряду у справі управління і обслуговування державного боргу.

Значну частину державного боргу України становлять зовнішні запозичення Уряду, які можуть бути отримані через міжнародні торгово-економічні зв'язки, іноземні інвестиції, міжнародну технічну допомогу, іноземні кредити, в тому числі від міжнародних фінансово-кредитних організацій, а також гарантій уряду.

Законодавство регламентує фінансування дефіциту кожної ланки бюджетної системи України, яка має право на здійснення запозичень. Проте є загальні правила:

  • запозичення можуть здійснюватись тільки в межах, визначених актом про бюджет;

  • запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, а запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету;

  • витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод та нормативно-правових актів, за якими виникають боргові зобов'язання, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет або відповідному рішенні органу місцевого самоврядування;

  • заборона використання емісійних коштів Національного Банку України як джерела фінансування дефіциту Державного бюджету [1 ст. ст. 14, 15, 17; 72; 74].

Категорією, що загалом визначає ефективність фінансування бюджету є борг. Величина дефіциту державного бюджету та державного боргу є визначальними показниками стану фінансової системи країни. Бюджетний дефіцит не завжди і не обов'язково свідчить про якесь надзвичайне становище в економіці країни чи кризовий стан державного регулювання. Він може виникати за необхідності проведення великих державних вкладень у розвиток економіки, що в перспективі відображатиме ріст валового національного продукту. Можливі також надзвичайні ситуації, пов'язані з війнами, стихійним лихом, видатки на які неможливо було запланувати, проте вони повинні обов'язково здійснюватись незалежно від наявності коштів у резервному фонді бюджету. Звичайно, такі причини бюджетного дефіциту не можна вважати чимось надзвичайним. Якщо виникає тимчасовий бюджетний дефіцит, то є реальні перспективи його подолання і він не становить питомої ваги щодо вартості валового внутрішнього продукту.

Проте, на жаль, сьогодні в Україні склалась протилежна ситуація, яка викликає занепокоєння необхідність застосовувати відповідні заходи, оскільки наявний бюджетний дефіцит не випадковий, і є явищем перманентним та має тенденцію до зростання. Найвагомішими причинами значного бюджетного дефіциту, який утворився в Україні і триває досі, є низька ефективність виробництва; значні соціальні видатки; невнесення податків до бюджету, неефективні бюджетні механізми. Проблема ускладнюється також специфічною структурою державного боргу, що включає частину боргу СРСР, згідно з умовами правонаступництва; неефективність використання кредитів, взятих під гарантії уряду; значні обсяги дефіциту державного бюджету попередніх років; неврегульованістю на законодавчому рівні комплексу питань, що виникли з утворенням та погашенням державного боргу.

Для скорочення бюджетного дефіциту передусім необхідно стимулювати приплив надходжень від усіх галузей і сфер господарської діяльності і водночас забезпечувати скорочення державних видатків. Усі суб'єкти економіки повинні будувати свої видатки, дотримуючись суворої відповідності до власних доходів. Проте це загальновідоме правило дуже часто порушується. Відтак необхідно вказати на заборону використання емісійних коштів на покриття дефіциту бюджету, оскільки з власного досвіду бачимо, що такі категорії як бюджетний дефіцит, інфляція, державний борг належать до числа системоутворюючих чинників ринкової економіки. Тому подолання бюджетного дефіциту чи, принаймні, доведення його до прийнятної величини з реальною можливістю обслуговування державного боргу є одним з найважливіших завдань держави у сфері фінансової політики.

Loading...

 
 

Цікаве