WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Понятійно-категоріальний апаратбюджетного кодексу України: критичний аналіз - Реферат

Понятійно-категоріальний апаратбюджетного кодексу України: критичний аналіз - Реферат

З наведених визначень субвенцій випливає, що їхніми відмітними рисами є те, що вони мають цільовий характер, виділяються переважно за бюджетом розвитку і на основі пайової участі (виділено нами, – В.К.) у фінансуванні передбачених видатків та можуть бути повернені до бюджету, з якого були надані, у разі порушення умов або неповного їх використання [9, с. 164].

Ці відзначені в літературі, особливості субвенцій, однак, повною мірою не відображені у новому бюджетному законодавстві. Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України, субвенції – це міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції [8]. Для порівняння, за Бюджетним кодексом Російської Федерації субвенція – це бюджетні засоби, які надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи або юридичній особі на безоплатній і безповоротній основі для здійснення певних цільових видатків. Як бачимо, у Бюджетному кодексі Росії у визначенні субвенції чіткіше розкриті її особливості, проте й то не всі.

Проаналізуємо насамкінець подані в літературі визначення поняття субсидії, про яку, до речі, законодавець у Бюджетному кодексі України не обмовився жодним словом, відмовившись фактично від використання цього методу бюджетного регулювання, хоч, на наш погляд, це і не виправдано.

З позиції М. Ходоровича, субсидія – це цільова грошова допомога нижчестоящому бюджету, переважно разова [21, с. 118].

За визначенням укладачів "Фінансово-правового словника", "субсидія – як метод бюджетного регулювання, застосовується з метою збалансувати місцеві бюджети, зміцнити їхню доходну базу. Передається з вищестоящих ланок бюджетної системи нижчестоящим ланкам. Субсидії надаються на безповоротне фінансування певних заходів і конкретних установ, тобто мають цільовий характер" [20, с. 116].

"Субсидія – це грошова сума, яка виділяється на фінансування певних заходів і передбачає дольову участь нижчестоящих бюджетів у цьому фінансуванні", – таке визначення цього поняття дають автори "Фінансово-кредитного словника" [18, с. 393], а також Н.І. Хімічева у російському підручнику з фінансового права [16, с. 138].

Як вже згадувалось, Бюджетний кодекс України у переліку міжбюджетних трансфертів уже не згадує про такий вид регулюючих доходів і водночас засіб фінансового вирівнювання між бюджетами як субсидії, хоча ст. 63 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" серед джерел доходів бюджету розвитку інвестиційні субсидії називає, а відтак між цими законами виникла колізія, яку необхідно усунути.

За визначенням авторів Бюджетного кодексу РФ, "субсидії – це бюджетні засоби, які надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи Російської Федерації, фізичній або юридичній особі на умовах пайового фінансування цільових видатків". Як бачимо, автори Кодексу так само, як і Н.І. Хімічева, безпідставно, на нашу думку, субсидії приписують властивості "пайового фінансування цільових видатків", що є характерним для субвенції. Тим самим вони ввели у науковий і практичний обіг трактування цього терміна, який раніше, за окремими винятками [18, 393; 16, 138], не застосовувався, змінивши одним помахом руки усталену термінологію.

На наш погляд, ближчим до істини у визначенні поняття субсидії знову ж таки виявився В.І. Кравченко, який під субсидією розуміє "трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджету України до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових видатків" [13, с. 281, 411]. Автор вважає, що субсидії також належить спрямовувати до місцевих поточних бюджетів. На його погляд, субсидії мають стати основною формою державного фінансування делегованих повноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування. Відтак В.І. Кравченко пропонує у складі Державного бюджету України з цією метою утворити спеціальний фонд субсидій. Обсяги субсидій, що надаються тій чи іншій території, вважає він, мають бути зумовлені обсягами їхніх видатків на фінансування делегованих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування [13, с. 281, 411]. Однак таке бачення автором цільового призначення субсидій не зовсім узгоджується з чинним законодавством. Зокрема, як уже згадувалось, ст. 63 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" називає інвестиційні субсидії серед джерел доходів бюджетів розвитку, а не поточних бюджетів [6].

Беручи до уваги наведені критичні зауваження щодо тлумачення термінів дотація, субвенція та субсидія в економічній та юридичній літературі, і викладу їхнього змісту у ст. 2 Бюджетного кодексу України та зваживши всі pro і contra, пропонуємо внести до Бюджетного кодексу зміни, виклавши визначення досліджуваних термінів у такій редакції.

Бюджетна дотаціяміжбюджетний трансферт нецільового характеру, що передається у твердій грошовій сумі з Державного бюджету України до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня безповоротно і безвідплатно для вирівнювання бюджетів з метою збалансування їхніх доходів та видатків.

Субвенція – міжбюджетний трансферт, який передається з Державного бюджету України до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищогоадміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових видатків розвитку і з чітко обумовленим призначенням як державна фінансова допомога на програми і заходи, спрямовані на підтримку гарантованого законодавчого мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними та закріпленими бюджетними доходами з незалежних від них причин економічного розвитку, і який у разі неповного використання або порушення умов використання підлягає поверненню до вищестоящого бюджету.

Субсидія – міжбюджетний трансферт, що надається з державного бюджету України до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових видатків поточних бюджетів з метою фінансування делегованих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування.

Наведені критичні зауваження щодо визначення деяких термінів, поданих у ст. 2 Бюджетного кодексу України, що стосуються їхньої відповідності фактичному змісту, свідчать про необхідність звертати особливу увагу на трактування змісту термінів, використовуваних у нормі права.

Розробляючи і ухвалюючи нові нормативно-правові акти, особливо такі як Бюджетний і Податковий кодекси сподіваємось, що фахівці, які братимуть у цьому участь, досягнуть належного вироблення науково-обґрунтованого термінологічного, понятійно-категоріального апарату.

Література

  1. Бюджетна система України: Навч. посібник / Під ред. Юрія С.І., Бескида Й.М. – К.: НІОС, 2000.

  2. Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №1. – Ст. 1.

  3. Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №2. – Ст. 5.

  4. Вiдомостi Верховної Ради України.– 1995. – №26. – Ст. 195.

  5. Там же. – Ст. 196.

  6. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.

  7. Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №21. – Ст. 109.

  8. Голос України. – 2001. – 24 лип.

  9. Государственные финансы: Учеб. пособие /Под ред. Федосова В.М., Огородника С.Я., Суторминой В.Н. – К.: Лыбидь, 1991.

  10. Закон Російської Федерації "Про основи бюджетних прав і прав по формуванню та використанню позабюджетних фондів представницьких та виконавчих органів державної влади республік у складі РФ, автономної області, автономних округів, країв, областей, міст Москви і Санкт-Петербурга, органів місцевого самоврядування" / /Ведомости Верховного Совета Российской Федерации. – 1993. – №18. – Ст. 635.

  11. Закон Російської Федерації "Про субвенції республікам у складі Російської Федерації, краям, областям, автономній області, автономним округам, містам Москві і Санкт-Петербургу" // Ведомости Верховного Совета Российской Федерации. – 1992. – №34. – Ст. 1972.

  12. Коломиец А.Г. Использование государственных субвенционных фондов (опыт 20-х годов) // Финансы СССР. – 1989.

  13. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч.посібник. – К.: Знання, 1999.

  14. Лейст О.Э Санкции и ответственность по советскому праву. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981.

  15. Собрание законов и распоряжений Правительства СССР. – 1931.– Ст. 505. – с. 862-864.

  16. Финансовое право:Учебник / Отв.ред. Химичева Н.И. – М.:Изд-во БЕК,1996.

  17. Финансовое право: Учебник / Под ред.Горбуновой О.Н. – М.:Юристъ, 1996.

  18. Финансово-кредитный словарь. – М., 1984. – Т.1

  19. Фінансове право: Підручник / Кер. авт. кол. і відп. ред. Воронова Л.К. – Харків: Консум, 1999.

  20. Фінансово-правовий словник /Укл. Безугла В.В., Василик О.Д., Воронова Л.К. та ін. – К.: Вид.-во Київ. ун-ту, 1993.

  21. Ходорович М. Финансовая основа местного самоуправления // Народный депутат.– 1990. – №17.

Loading...

 
 

Цікаве