WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Понятійно-категоріальний апаратбюджетного кодексу України: критичний аналіз - Реферат

Понятійно-категоріальний апаратбюджетного кодексу України: критичний аналіз - Реферат

На наш погляд, таке визначення достатньо повно передає зміст розглядуваного поняття, однак у ньому, очевидно, слід було б дати докладний перелік окремих видів міжбюджетних трансфертів, що застосовуються у бюджетній практиці (принаймні, додати ще внески до державного бюджету та міжбюджетні взаєморозрахунки), а також вказати на їхню мету – вирівнювання бюджетів для збалансування їхніх доходів та видатків. Водночас слід врахувати той факт, що використовуючи такі види міжбюджетних трансфертів як внески до державного бюджету та міжбюджетні взаєморозрахунки, кошти відповідно спрямовуються чи можуть спрямовуватися з бюджетів нижчого адміністративного рівня до бюджетів вищого адміністративного рівня.

З погляду вченого-економіста І.В. Плішко, "трансферти – це форма перерозподілу частки коштів, які мобілізовані у доходах бюджетів" [1, с. 173]. На нашу думку, у цьому визначенні трансфертів вказується лише на їхню економічну суть, однак зміст поняття повністю не розкривається.

У ст. 2 Бюджетного кодексу України також дано більш загальне визначення цього терміна: "Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого" [8]. Для порівняння, у ст. 6 Бюджетного кодексу РФ лише визначено зміст термінів, якими позначаються окремі види міжбюджетних трансфертів (дотацій, субвенцій, субсидій тощо), тоді як визначення загального, збірного терміна бюджетний трансферт немає.

Інтегруючи воєдино висловлені в літературі підходи до розкриття змісту поняття міжбюджетних трансфертів, вважаємо за потрібне відкоректувати його визначення у Бюджетному кодексі України, сформулюючи його так: "Міжбюджетні трансферти –це кошти, які передаються з бюджету одного адміністративногорівня до бюджету іншого рівня у формі дотацій, субсидій, субвенцій, внесків до державного бюджету та шляхом здійснення міжбюджетних взаєморозрахунків для вирівнювання бюджетів з метою збалансування їхніх доходів та видатків".

Як відомо, у процесі бюджетного регулювання, крім відсоткових відрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборів, як донедавна основного методу бюджетного регулювання, активно використовуються такі методи безоплатної допомоги, що надається бюджетам нижчого адміністративного рівня за рахунок засобів бюджетів вищого адміністративного рівня, як дотація, субвенція і субсидія. При цьому субвенція і субсидія традиційно вважаються більш прогресивними методами бюджетного регулювання, аніж дотація [20, с. 36].

Практика використання субвенційних фондів як засобу більш раціональної побудови місцевих бюджетів, що відповідає пріоритетним потребам суспільства, апробація методів організації і контролю у витрачанні вказаних фондів беруть свій початок з 20-х років минулого століття. Безпосередньо у законодавстві субвенції з'явились з утворенням Союзу РСР у 1924 р. і застосовувались щодо бюджетів союзних республік, а також місцевих бюджетів. При цьому було встановлено правило пайової участі засобів даних бюджетів у фінансованих за рахунок субвенцій заходів [12, с. 55-57].

З переходом до регулювання місцевих бюджетів за рахунок відсоткових відрахувань від податку з обороту та інших доходних джерел, відповідно до Постанови ЦВК і РНК СРСР від 21 грудня 1931 р. "Про республіканські і місцеві бюджети" [15, с. 862-864], видача субвенцій місцевим бюджетам була припинена. Як виняток, для збалансування бюджетів почали застосовувати лише дотації [17, с. 114-115]. До 1990-х років дотації широко застосовували для збалансування бюджетів, особливо місцевих. З 1990 р. було відновлено застосування субвенцій із союзного бюджету Союзу РСР щодо бюджетів союзних республік, а згодом і всередині союзних республік [10; 11].

Право Республіканського бюджету УРСР та місцевих бюджетів на одержання субвенцій, субсидій, дотацій як засобів бюджетного регулювання було вперше закріплено у Законі УРСР від 5 грудня 1990 р. "Про бюджетну систему Української РСР" [2]. У ст. 5 Закону серед джерел формування доходів республіканського бюджету називано кошти союзного бюджету, які передавали у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій [2]. А відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону, до місцевих бюджетів з вищестоящих бюджетів могли передавати кошти у вигляді субвенцій, субсидій, дотацій [2]. Норму аналогічного змісту було вміщено у прийнятому згодом Законі УРСР від 7 грудня 1990 р. "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування" (ст. 13 Закону) [3], а дещо в іншій редакції її відобразив Закон "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 1992 р. (ст. 11 Закону). Однак законодавчого визначення названих термінів не було дано.

У подальшому використання таких методів бюджетного регулювання як дотації і субвенції більш широко регламентує Закон "Про бюджетну систему України" в редакції 1995 р. [4]. Водночас про такий метод як субсидії у ньому вже не згадується.

Згідно із ст. 12-15 Закону, дотації і субвенції відносили відповідно до доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів, районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів, районних у містах бюджетів, міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів [4]. Серед видатків Державного бюджету України, визначених ст. 19 Закону, виділено окремою статтею дотації та субвенції, що передаються до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя [4]. Відповідно до ст. 22 Закону, обсяги дотацій і субвенцій, що надаються з бюджетів, визначають відповідні органи виконавчої влади і затверджуються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими Радами [4].

Законом "Про бюджетну систему України" не був визначений детальний порядок надання та використання дотацій і субвенцій. Статтею 17 Закону було лише встановлено, що порядок та умови надання й використання дотацій і субвенцій з Державного бюджету України, з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів затверджується Верховною Радою України. У Постанові Верховної Ради України від 28 квітня 1995 р. "Про введення в дію Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР "Про бюджетну систему Української РСР" Кабінету Міністрів України було доручено до 1 жовтня 1995 р. подати на розгляд Верховної Ради проект законодавчого акта про порядок та умови надання і використання дотацій і субвенцій із бюджетів [5], однак ще деякий час це питання в правовому аспекті не було врегульованим.

Законом "Про бюджетну систему України" було визначено також і механізм контролю за використанням субвенцій. Спочатку загальна норма ст. 38 встановлювала, що органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади вищого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. А потім нею ж було передбачено, що у разі невитрачання у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано [4].

У прийнятому 21 травня 1997 р. Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед джерел регулюючих доходів місцевих бюджетів виділяються знову ж таки лише дотації та субвенції. Згідно з ч. 6 і 7 ст. 63 Закону, кошти державного бюджету, які передають у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляють обласні ради між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче від мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховують до районних бюджетів і розподіляють районні ради між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче від мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовують для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад [6]. При цьому, згідно з п. 18 ст. 43 цього ж Закону, розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення віднесено до питань, які вирішуються районними і обласними радами тільки на їхніх пленарних засіданнях [6].

Врешті-решт, у прийнятому Бюджетному кодексі України серед засобів фінансового вирівнювання (методів бюджетного регулювання), які позначаються єдиним поняттям міжбюджетні трансферти називаються: дотації вирівнювання, субвенції, кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, інші дотації (ст. 96). Водночас у ст. 2 Кодексу дано визначення як загального збірного поняття міжбюджетних трансфертів, так і дотацій та субвенцій, у формі їх різновидів [8]. Однак, критично оцінюючи наведені у законі визначення на предмет їх відповідності змісту досліджуваних понять, вважаємо, що вони ще не відзначаються цілковитою довершеністю і потребують доопрацювання. Відтак з метою вироблення оптимального варіанту визначення термінів дотація, субвенція та субсидія проаналізуємо, як вони визначаються у юридичних та економічних джерелах, а також порівняємо, з трактуванням цих понять у бюджетних кодексах України та Росії.

Loading...

 
 

Цікаве