WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Адміністративне та фінансове право вдосконалення системи органів виконавчої влади – перший етап адміністративної реформи - Реферат

Адміністративне та фінансове право вдосконалення системи органів виконавчої влади – перший етап адміністративної реформи - Реферат

Реферат на тему:

Адміністративне та фінансове право вдосконалення системи органів виконавчої влади – перший етап адміністративної реформи

Майже трирічний термін дії адміністративної реформи в Україні дає змогу зробити деякі підсумки її виконання.

Найперше відбулися зміни в системі органів виконавчої влади. У вересні 2001 року затверджена концепція програми діяльності Кабінету Міністрів України "Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000-2004 рр.". Прийнято Тимчасовий регламент Уряду.

Докорінно перебудована організаційна структура урядового апарату. Для підвищення ефективності діяльності Кабінету Міністрів України та координації діяльності центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики утворено п'ять урядових комітетів, які очолюють Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри.

Визначено склад кожного урядового комітету 1. Утворено Управління підготовки та організаційного проведення засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів.

Діяльність урядових комітетів як робочих органів Комітету Міністрів України підвищила ефективність роботи уряду та поліпшила координацію зусиль центральних органів виконавчої влади у формуванні та здійсненні державної політики. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року розподілені функціональні повноваження Прем'єр-міністра України, Першого Віце-Прем'є-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України 2.

Істотно змінилися форми організації Секретаріату. Очолює Секретаріат Державний секретар. Завданням Секретаріату є організаційне, експортно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади.

Державний секретар Кабінету Міністрів організовує забезпечення діяльності Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра та віце-прем'єр-міністрів, затверджує за погодженням з Прем'єр-міністром України та Міністерством фінансів України штатний розпис та кошторис видатків Секретаріату, призначає на посади та звільняє з посад його працівників 3.

Вирішено питання з уніфікації форм і змісту проектів документів, впроваджено нові стандарти супровідних документів, проектів урядових рішень та інших документів.

З метою реалізації громадянами конституційних прав та участі в управлінні державними справами і вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 4 січня 2002 року "Про порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади" 4.

Щоб забезпечити ефективність державної політики щодо залучення іноземних інвестицій у Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністраціях утворено постійно діючі консультативно-дорадчі органи – ради з питань залучення іноземних інвестицій 5.

Суттєві зміни відбулися у системі центральних органів виконавчої влади. Указами Президента України 1999 року визначені види центральних органів (міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом), їх правове положення, зменшена їхня кількість і уточнена субординація. Центральні органи зосередили свою роботу на аналізі, плануванні і організації соціально-економічного розвитку у сфері діяльності 6.

Скорочено штати центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 2001 року затверджено граничну кількість працівників апарату міністерств інших центральних органів виконавчої влади і підпорядкованих їм територіальних органів та встановлено ліміт легкових автомобілів, що їх обслуговують 7.

Утворено новий інститут державних секретарів міністерств. Державний секретар міністерства є посадовою особою, на яку покладається забезпечення діяльності міністра та організації роботи з виконання завдань міністерства 8. Державний секретар міністерства має великі повноваження. Він має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що належать до сфери діяльності міністерства; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи, необхідні для виконання покладених на нього завдань; затверджує, за погодженням з міністерством фінансів України, штатний розпис та кошторис видатків міністерства. В разі відсутності Міністра (відрядження, хвороба) за дорученням Міністра його обов'язки виконує державний секретар міністерства, крім звітування перед Верховною радою України про роботу; визначення політичних пріоритетів та стратегічних напрямів роботи міністерства; внесення за власною ініціативою питань на розгляд Кабінету Міністрів України та прийняття рішень на його засіданнях.

Побоювання можливого зменшення владних повноважень Міністра не виправдані. Навпаки, запровадження посади державного секретаря міністерства дало змогу міністру акцентувати увагу на політичних, ключових проблемах розвитку галузі.

Впровадження посад державних секретарів у міністерствах сприяє стабільності виконавчого апарату, оскільки зміни в складі уряду або його відставки не є підставою для їхнього звільнення, як це було раніш. З введенням посад державних секретарів інститут перших заступників та заступників ліквідовано.

У складі центральних органів виконавчої влади утворені урядові органи державного управління. Урядові органи (департаменти, служби, інспекції) беруть участь у реалізації державної політики у відповідній галузі або сфері діяльності центрального органу виконавчої влади, здійснюють управління сферою або підгалуззю.

Урядовий орган очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням керівника центрального органу виконавчої влади. Керівник має заступників (не більше ніж три).

Урядовий орган для реалізації покладених на нього завдань може за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади утворювати територіальні органи. Керівника територіального органу призначає і звільняє керівник урядового органу 9.

Розпорядженням Президента України затверджені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за здійснення завдань, визначених стратегією інтеграції України до Європейського Союзу . 10. Наприклад, Міністерство юстиції має завдання адаптації законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини, співробітництва в галузі юстиції, правове забезпечення інтеграційного процесу; в центрі уваги Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України – економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС, регіональне та галузеве співробітництво, організаційне забезпечення інтеграційного процесу.

Законодавством визначені міністри, за посередництвом яких Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність центральних органів виконавчої влади 11. Наприклад, через Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України: Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України, Державний комітет стандартизації метрології та сертифікації України; через міністра юстиції України; Державний комітет України у справах релігії.

Приділена велика увага реформуванню, організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади. Метою адміністративної реформи було підвищення ефективності здійснення державної політики уряду на територіальному рівні.

Прийнято Закон України "Про місцеві державні адміністрації", ряд підзаконних актів, для чіткішої регламентації діяльності місцевих органів виконавчої влади розроблена Концепція державної регіональної політики, яка визначає коло пріоритетів у цій сфері управління.

Удосконалюється структура місцевих державних адміністрацій, організація діловодства, прийняття управлінських рішень, взаємодія з органами місцевого самоврядування.

Проте багато питань, ще потребують свого вирішення. Між органами місцевого самоврядування і виконавчої влади ще немає чіткого розмежування компетенції; не визначено остаточно право комунальної власності. Актуальним є питання фінансування державою делегованих органам місцевого самоврядування повноважень. Не передбачена і відповідальність за недофінансування. А, головне, органи місцевого самоврядування не забезпечені достатньою матеріальною базою.

Ці питання мають бути вирішені під час внесення змін і доповнень до існуючих законів.

Loading...

 
 

Цікаве