WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкування за законом - Реферат

Спадкування за законом - Реферат


Реферат на тему:
Спадкування за законом
При спадкуванні майна в Україні застосовуються два основних порядки визначення спадкоємців та розподілу спадкового майна. При спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає як спадкоємців. Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі в числі спадкоємців у відповідних статтях ЦК України. Такі особи називаються законними спадкоємцями, або колом спадкоємців за законом.
Спадкування за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом, тобто спадкодавець у. заповідальному розпорядженні не призначив спадкоємців особисто. Таким чином, спадкування за законом має місце, якщо:
- спадкодавець не залишив заповіту або заповіт визнаний недійсним повністю чи частково;
- спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;
- спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини.
Кого ж саме законодавець називає в числі спадкоємців за законом? Звичайно, передусім це особи, які за характером сімейно-побутових зв'язків були найближчими до покійного. Незважаючи на те, що спадкодавець не склав заповіту, законодавець намагається передбачити, кому б цей громадянин міг залишити своє майно, і цілком обґрунтовано вважає, що це повинні бути найближчі до померлого особи. Вирішуючи це питання, законодавець враховує такі обставини: кровну спорідненість, шлюбні відносини, відносини усиновлення (удочеріння), знаходження на утриманні.
Спадкоємці за законом призиваються до спадкування у порядку черги. В Україні, як і в більшості республік колишнього СРСР, встановлено дві черги спадкоємців.
Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.
До спадкоємців першої черги належать також онуки та правнуки, але лише в тому випадку, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який би був спадкоємцем.
До спадкоємців належать не тільки діти, які народилися в зареєстрованому шлюбі, але й ті діти, стосовно яких батько добровільно визнав своє батьківство і без укладання шлюбу, або ж батьківство було встановлено в судовому порядку. Навіть якщо шлюб був визнаний не-дійсним, діти, народжені у такому шлюбі, користуються такими ж правами спадкоємців, як і діти, народжені в дійсному шлюбі.
До дітей спадкодавця прирівнюються усиновлені діти, які спадкують саме після свого усиновителя і вже не вважаються спадкоємцями за законом рідних батьків. Усиновлення повинне бути оформлене належним чином рішенням органів опіки та піклування.
Не належать до спадкоємців за законом пасинки та падчериці після вітчима та мачухи, якщо не мало місце усиновлення чи утримання.
Подружжя визнається спадкоємцем за законом лише в тих випадках, коли воно перебувало у зареєстрованому шлюбі з померлою особою, причому правове значення тут відіграє саме факт перебування у зареєстрованому шлюбі, а не, скажімо, тривале спільне проживання, на-явність фактичних шлюбних відносин тощо.
До спадкоємців другої черги відносяться брати, сестри, дід, баба померлого 1. Чинне законодавство не робить ніяких відмінностей між братами та сестрами повнорідними, єдинокровними чи єдиноутробними. Для спадкування у другій черзі після брата чи сестри досить походження від спільної матері чи батька. Так звані зведеш брати та сестри, тобто діти, батьки яких уклали шлюб між собою, права спадкування один після одного не набувають, оскільки у них відсутні спільні батько та матір.
На більш віддалені ступені спорідненості право спадкування за законом не поширюється. Таким чином, зі чинним законодавством не є спадкоємцями за законом двоюрідні брати чи сестри, дядьки, тітки, племінники та інші далекі родичі. До спадкоємців за законом не належать опікуни, піклувальники.
Особливу групу спадкоємців померлого складають, так звані утриманці, тобто особи, які є непрацездатними; за віком чи за станом здоров'я і перебувають на утриманні спадкодавця не менше року до відкриття спадщини.
Утриманці не мають своєї постійної черги - вони призиваються до спадкування разом з тією чергою, яка отримує спадщину. Скажімо, якщо після смерті батька залишився його син (спадкоємець першої черги) і утри-манець, то утриманець призивається до спадкування разом із спадкоємцем першої черги. Якщо ж до спадкування призивається, скажімо, брат померлого (спадкоємець другої черги), то утриманець отримує спадщину разом із спадкоємцем другої черги.
Непрацездатними вважаються: подружжя чоловічої статі по досягненню ними 60 років та жіночої статі по досягненню 55-літнього віку, незалежно від того, настало у них право на пенсію чи ні; неповнолітні діти до 16 років, а ті, які навчаються, - до 18 років, а також подружжя чи діти інваліди І-III групи, незалежно від того, була їм призначена пенсія чи ні.
В літературі свого часу висловлювалася точка зору відносно того, що немає підстав прираховувати до непрацездатних осіб в розумінні спадкового права інвалідів III групи, оскільки практично всі вони працюють.
Утриманець набуває право на спадщину, якщо він став непрацездатним до моменту смерті спадкодавця, і фактично перебував на його утриманні не менше одного року.
Якщо ж особа, яка мала право бути на утриманні спадкодавця, фактично цим правом не скористалася, то вона позбавляється можливості претендувати на спадщину як утриманець. Скажімо, у відповідності із ст. 32 Кодексу про шлюб та сім'ю України, колишня дружина має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною протягом року після розірвання шлюбу. Але якщо така особа після розірвання шлюбу не скористалася цим правом і з позовом до суду про стягнення аліментів на своє утримання не зверталася, то ця особа не може вважатися утриманкою померлого.
Непрацездатність утриманця за віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом про народження; непрацездатність за станом здоров'я - по пенсійній книжці або довідці, яку видав відповідний орган медико-соціальної експертизи. Доказом, що та чи інша особа перебувала на утриманні особи, яка померла, можуть бути: довідка з виконкому, ЖЕО, правління ЖБК чи з місця роботи спадкодавця про наявність у нього утриманців; довідка органу соціального захисту населення про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника; рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту перебування на утриманні. Ці документи повинні містити і відомості про час і період, коли особа перебувала на утриманні спадкодавця.
У межах однієї і тієї ж черги спадкоємці спадкують майно померлого в рівних частках. Скажімо, спадкоємцями першої черги померлого є батько, дружина і дочка; кожен із цих спадкоємців отримає одну третину спадщини.
Із загального
Loading...

 
 

Цікаве