WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі проблеми імплементації європейської хартії місцевого самоврядування в національне право України - Реферат

Деякі проблеми імплементації європейської хартії місцевого самоврядування в національне право України - Реферат

Наукові видання, підручники муніципального права не завжди відносять міжнародні документи до актів прямої дії у сфері місцевого самоврядування. Зокрема, в монографії А.А. Коваленка Європейська хартія згадується у розділі про джерела муніципального права під кутом зору загальновизнаних норм демократії [13, с. 134].

Враховуючи складність впровадження Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні, доцільно, щоб процедура ратифікації Хартії в Україні складалася з певних етапів:

– усвідомлення Європейської хартії для додержання її пріоритетів у побудові місцевого самоврядування;

  • визначення статей Хартії, які Україна зобов'язується виконувати;

  • узгодження національного законодавства України і Хартії;

  • ратифікація Європейської хартії, офіційне опублікування її українського перекладу [14, с. 32].

В Україні з Європейською хартією місцевого самоврядування пов'язані проблеми не тільки з її офіційним опублікуванням. Як зауважує дослідник В.Пархоменко, неофіційний український переклад поняття місцевого самоврядування суперечить духу Європейської хартії, оскільки звужує це поняття лише до виконання публічних справ на локальному рівні. Насправді предмет функціонування місцевого самоврядування є значно ширшим і складнішим [15, с. 218-220].

Для цивілізованого співіснування міжнародної і національної правової системи ми вже подолано низку перешкод, зокрема відхід від дуалістичної концепції міжнародного і національного права, яку Україна набула в період чинності радянського права, коли обидві правові системи (міжнародне і національне право) розглядались як незалежні одна від одної.

Конституційна практика зарубіжних країн виробила достатньо ефективний механізм дії міжнародного права в національній системі, що є втіленням доктрини інкорпорації, яку увібрала в себе Конституція України 1996.

Ця доктрина та її закріплення в Основному Законі держави є значним стимулом належного забезпечення Україною міжнародних зобов'язань.

"Міжнародна лексика" взагалі стає дедалі більш вживаною з часу належності України до країн, які підтримують моністичну традицію, тобто традицію розуміння міжнародного права як власного права держави [16, с. 14].

Відповідно до ст. 9 Конституції України і ст. 17 Закону України Про міжнародні договори 1993 р., міжнародні зобов'язання України (зобов'язання по міжнародному праву) є нормами прямої дії, на підставі яких можуть виникати суб'єктивні права та обов'язки і висуватися вимоги перед судом. Міжнародні договори – це право, прямо застосовуване судами. Верховний Суд України у Постанові Пленуму №9 витлумачив це положення так: "...суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються інакше, як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України" [17].

Це є презумпцією. На практиці виявлені суттєві невідповідності. Застосування міжнародних договорів обмежується діяльністю державних органів, а роль судів залишається незначною.

Про те, що Європейська хартія місцевого самоврядування ще не є чинним правом, свідчить і практика Конституційного Суду України. Так у Рішенні Конституційного Суду у справі щодо тлумачення статей Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 13 травня 1998 року в мотивувальній частині є положення про відповідність українського законодавства Європейській хартії місцевого самоврядування стосовно вимог несумісності статусу депутата місцевої ради. Однак резолютивна частина цього рішення не містить звернення до Хартії, – це є свідченням того, що Європейська хартія ще не стала актом правозастосовної діяльності і лише виконує роль аргументу [18].

Про важливість принципу верховенства права згадується у Преамбулі до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським співтовариством від 10 листопада 1994 р.

Принципу верховенства права приділяється велика увага у Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 1998. Цій проблематиці присвячена Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999, Декларація, прийнята Європейською Радою на Копенгагенському самміті у червні 1993 р.

У ст. 3 Статуту Ради Європи наголошується на тому, що кожний член Ради Європи обов'язково має визначити принципи верховенства права.

У Законі України Про приєднання України до Статуту Ради Європи від 31 жовтня 1995 р. було підтверджено відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів, зокрема принципу верховенства права. Україна приєдналась до цього Статуту також і в інтересах "збереження та подальшого втілення в життя цих ідеалів".

Разом з тим важливо мати на увазі, що зміст принципу верховенства права в Україні як у доктрині, так і на практиці ще остаточно не визначений.

На відміну від країн Заходу, де цей принцип завжди служив основою судочинства, зокрема в галузі публічного права, в СРСР, у складі якого перебувала Україна, цей принцип ніколи не був об'єктом серйозного наукового осмислення і не мав відповідного застосування на практиці

На думку А. Зайця принцип верховенства права має сенс лише у тому разі, якщо право розуміється не просто як сукупність норм, установлених державою, а як сукупність норм, установлених державою, які легітимізовані суспільством, ґрунтуються на історично досягнутому рівні соціальної етики [19, с. 108-111]. Відтак таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, а отже, унеможливлює ідеалізацію приписів держави. Як вважає дослідник, принцип верховенства права конкретизується у таких складових:

  • у принципі відносної самостійності права щодо судової та виконавчої влад (вони не формально застосовують закон, а в певних межах використовують правові ідеали та правові ідеї; принцип верховенства права означає не тільки верховенство його формальних джерел – Конституції та закону, а й визнання природничого права як безпосереднього регулятора суспільних відносин у вигляді справедливості, моралі. рівності тощо).

  • у принципі верховенства Конституції та законів України (перевага Конституції над законами, законів – над рішеннями органів виконавчої влади та органів правосуддя).

  • Відомий український конституціоналіст професор Ю. Тодика звертає увагу на певні особливості співвідношення принципу верховенства права з Конституцією і Законами. На його думку, "розгляд принципу верховенства права поза верховенством Конституції та Законів – це шлях до беззаконня та вседозволеності, а визнання тільки принципу верховенства Закону поза системним розумінням принципу верховенства права – шлях до прийняття несправедливих, негуманних, недемократичних Законів". Інакше кажучи, принцип верховенства права – це синтез цих двох підходів до даного питання [20, с. 108-111].

Щодо імплементації Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні, то можна сказати, що відбувається процес, в результаті якого не національне законодавство пристосовується до Хартії, а навпаки, цей міжнародний документ – до не надто демократичних українських реалій.

Проблема імплементації в Україні європейської моделі місцевого самоврядування тільки на перший погляд видається суто теоретичною, хоча насправді має велике практичне значення. Формально місцеве самоврядування повністю належить міським і сільським територіальним громадам, а фактично воно перебуває під контролем державних органів, які використовують нерозвинутість структур і традицій самоврядування на свою користь.

Отже, ратифікація Україною Європейської хартії місцевого самоврядування повинна формально і фактично розширити гарантії місцевого самоврядування.

Незважаючи на негативні моменти, які супроводжують Європейську хартію з моменту її ратифікації та імплементації в національне право України, вона має і повинна мати вплив на становлення муніципального права і практики в Україні.

Адже для поширення цього впливу є всі найвагоміші передумови:

  • право міжнародних норм бути рівносильним національному праву України;

  • сприйняття українською правовою думкою концепції монізму;

  • закріплення в Конституції України принципу верховенства права.

Література

  1. Україна: поступ у 21 століття // Голос України, – 2000. – №19. – 2 лют.

  2. Медведєв В., П'ятницький В. Вступ до світової організації торгівлі як вирішальний крок на шляху інтеграції України до ЄС. – Тернопіль: Лілея, 2000.

  3. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи:досвід і проблеми. – К. :Вентурі, 1999.

  4. Мармазов В.Є., Піляєв І.С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи. – К.:Вен турі, 1999.

  5. Мирослава Лендьєл. Регіональне співробітництво в Європі: шанс чи примара інтеграції // Регіональний Вісник України. – 2001. – №23 – 15 верес.

  6. Закон України Про міжнародні договори України 1993 // Політика і час. – 1994. – №5.

  7. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років. – К.: 1999.

  8. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років.– К.: 1999.

  9. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років. – К.: 1999.

  10. Кампо .В.М. Деякі методологічні проблеми української науки муніципального права. // Українське Право – 1999. – №2.

  11. Указ Президента України про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності від 04.12.1997.

  12. Науково-практичний коментар. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні. – К.,1999.

  13. Коваленко А.А. Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: Питання теорії і практики. – К., Довіра, 1997.

  14. Орзих М.Ф., Баймуратов М.А. Международные стандарты местного самоуправления. – Одесса.: АО Бахва, 1996.

  15. Пархоменко В. Проблеми місцевого самоврядування в Україні 1990-х років. – К., 1999.

  16. Тихомиров Ю.А. Коллизии между правовыми актами: способ преодоления. // Колізії у законодавстві України : проблеми теорії і практики. – К., Генеза. 1996.

  17. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. – №3.

  18. Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 1998 р. №5 рп / 1998 (справа щодо статусу депутатів місцевих рад).

  19. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. К., – 2001.

  20. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. К.,– 2001.

Loading...

 
 

Цікаве