WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні - Реферат

Визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні - Реферат

Варто порівняти дві норми, що містять визначення поняття "місцеве самоврядування". У ст. 140 Конституції України зазначається: "Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України" [1]. У той же час ч. 1 ст. 3 Європейської хартії про місцеве самоврядування проголошує: "Під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину місцевих справ і управляти нею, діючи у межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення" [2, с. 33 – 39] (курсив наш. – О.Б.).

Як видно з цих текстів, важливе питання "реальної здатності" місцевого самоврядування вирішувати місцеві справи "під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення" не знайшло місця в Конституції України. Прийнятий Верховною Радою України 21 травня 1997 року Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнив законодавче визначення місцевого самоврядування словами – "гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення" [5, ст. 2].

Є й інші положення, які з погляду гарантованості місцевого самоврядування доцільно було б передбачити в Основному Законі. Це, зокрема, стосується відсутності чіткого конституційного закріплення права місцевого самоврядування на свій, автономний від державного, бюджет та свої податки і збори. Стаття 95 Конституції, що визначає бюджетну систему України, встановлює: "Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами". Проте з цієї норми прямо не слідує, що бюджетну систему складають державний та місцеві бюджети, автономні від державного. Існування самостійних місцевих бюджетів випливає зі ст. 143 Конституції України, положення якої конкретизуються в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Забезпечення місцевого самоврядування правом на достатні фінансові ресурси здійснюється на основі ч. 3 ст. 142: "Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою".

Незважаючи на це, Конституція України заклала нову модель взаємовідносин між бюджетами різних рівнів, повністю зруйнувала успадкований від радянської системи принцип побудови бюджетних взаємовідносин за прикладом "матрьошки". Це стало суттєвим кроком у забезпеченні матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування.

Матеріально-фінансова, організаційна та правова самостійність місцевого самоврядування є важливими гарантіями реалізації територіальними громадами права на місцеве самоврядування. Матеріально-фінансова самостійність місцевого самоврядування забезпечується правом володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, а також власними коштами, достатніми для здійснення функцій і повноважень місцевого самоврядування. При цьому принаймні частина цих коштів має, як про це зазначається в Європейській хартії, надходити за рахунок місцевих податків і зборів, ставки яких у межах закону повинні визначати самі органи місцевого самоврядування.

Та забезпечення реальною господарською самостійністю органів місцевого самоврядування на сьогодні стикається з низкою проблем. Зокрема, зростає навантаження та перекладається відповідальність на органи місцевого самоврядування в соціально-культурній та комунально-побутовій сфері без належного фінансування. В той же час актами, що приймаються на державному рівні, на органи місцевого самоврядування перекладаються невиконувані без відповідного матеріально-фінансового забезпечення функції по вирішенню питань, породжених загальною ситуацією в державі (вимушене переселення, біженці, військовослужбовці, звільнені в запас. та ін.).

Сьогодні навряд чи можна повністю забезпечити належну фінансово-економічну базу для місцевого самоврядування, подібну до існуючої в окремих високо розвинутих державах. Проте необхідна основа для розвитку місцевого самоврядування закладена у положеннях Конституції України. Причому її норми вирішують два завдання: з одного боку забезпечення конституційного права на самоврядування взагалі та його динамічний розвиток у майбутньому; з іншого – не обмежувати можливості держави на кризовому етапі проводити однакову для всієї держави соціально-економічну політику.

Не менш важливими гарантіями місцевого самоврядування є організаційна та правова його самостійність. Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

  • положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять в єдину систему органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної служби (ст. 38);

  • віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;

  • встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" [5, ст. 71] заборона органам виконавчої влади та їхнім посадовим особам втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом;

  • встановлена Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" [5, ст. 21] заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану [6, с. 296].

Важливою гарантією місцевого самоврядування є встановлена вказаним Законом обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень, для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами. Правовими гарантіями місцевого самоврядування також є право на судовий захист місцевого самоврядування, відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами, підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам.

Література

  1. Конституція України. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

  2. Європейська хартія місцевого самоврядування // Віче. – 1993. – №6. – С. 33 – 39.

  3. Декларація про державний суверенітет України. – Відомості Верховної Ради УРСР. –1990. – №31. – Ст. 429.

  4. Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії про місцеве самоврядування". – Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №38. – Ст. 249.

  5. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні". – Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.

  6. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К: Атіка, 2000.

Loading...

 
 

Цікаве