WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція - Реферат

Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція - Реферат

До вимог, які пред'являються суддям конституційних судів, є і віковий ценз. У Конституціях деяких держав зазначено нижню межу віку (40 років у Словаччині; 30 років у Естонії), в інших – зазначено верхню межу (60 років у Білорусі), у більшості ж вікові межі не зазначаються (Литва, Болгарія, Молдова, Чехія).

Компетенція органів конституційного правосуддя. Основною функцією органів конституційного правосуддя є здійснення конституційного контролю, тобто перевірки та оцінки відповідності нормативних актів Конституції у сфері правотворчості і у сфері дотримання діючих норм та усуненні встановлених невідповідностей шляхом застосування різних юридичних засобів з метою охорони суспільних відносин, відображених у конституції. Ця функція властива всім Конституційним Судам, і, по суті, вона визначає правовий зміст діяльності Конституційних Судів. Функція конституційного контролю виявляється, зокрема, у вирішенні таких питань:

  1. про відповідність актів парламенту, глави держави, уряду Конституції (Литва, Білорусь, Болгарія, Молдова, Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, РФ, Естонія);

  2. про відповідність актів глави держави, уряду, інших органів влади конституційним законам (Литва, Білорусь, Польща, Чехія, Словаччина);

  3. про відповідність Конституції міжнародних договорів (Литва, Болгарія, Угорщина, Молдова, РФ, Естонія);

  4. про відповідність Конституції міжнародним договорам (Білорусь, Чехія, Словаччина); згідно з Конституцією Болгарії Конституційний Суд Болгарії виносить рішення про відповідність законів загальновизнаним нормам міжнародного права та міжнародним договорам за участю Болгарії;

  5. про конституційність і законність резолюцій парламенту, правових актів виконавчої влади, які набрали чинності (Естонія).

Вирішуються ці питання у порядку попереднього і наступного конституційного контролю. Як відомо, за часом застосування конституційний контроль може бути попереднім і наступним. Під час попереднього конституційного контролю перевірка акта здійснюється до того як він набрав чинності, до промульгації його главою держави. Наступний конституційний контроль застосовують після набрання акта законної чинності. Наступний конституційний контроль більш відповідає природі органів конституційного правосуддя, призначених для вирішення спорів як органів незалежних від законодавчої і виконавчої влади.

У більшості конституцій держав Східної Європи вирішення питань про відповідність Конституції і законодавству нормативних актів парламенту, глави держави, уряду відбувається у порядку наступного конституційного контролю, за винятком Угорщини.

Як свідчить практика конституційного контролю, предметом попереднього конституційного контролю виступають, як правило, міжнародні договори. Як виняток з такої практики, можна розглядати повноваження Конституційної палати Державного суду Естонії щодо вирішення справ про конституційність законів, які не були промульговані Президентом і не набрали чинності. На думку німецького конституціоналіста Х. Штайнбергера, саме попередній конституційний контроль має безумовну перевагу під час перевірки конституційності актів, які підлягають ратифікації [15, c. 22].

Іншою важливою функцією органів конституційного правосуддя є функція тлумачення конституції. Конституціями і законодавством таких держав, як РФ, Угорщина, Болгарія, Молдова ця функція закріплена за конституційними судами. В одних випадках зазначено, що таке тлумачення офіційне, обов'язкове,(Болгарія, Польща) в інших цього не зазначено. Однак у цілому функція тлумачення не є загальноприйнятною. Зокрема, Конституційний Трибунал Польщі уповноважений здійснювати тільки тлумачення законів, Конституційні Суди Литви і Чехії взагалі не уповноважені тлумачити закони і Конституцію, а Конституційний Суд Словаччини не повноважний тлумачити Конституцію і закони, однак у ст. 128 Конституції Словаччини зазначено, що Конституційний Суд несе відповідальність за тлумачення конституційних законів у конфліктних випадках. У цьому випадку йдеться не про пряме тлумачення, а про тлумачення, яке здійснюється у процесі конституційного контролю.

Одним із спеціальних повноважень конституційних судів є участь у винесенні вердикту у справах про відповідальність вищих посадових осіб.

Конституційні суди беруть участь у притягненні до відповідальності таких посадових осіб, як члени Сейму, державні посадові особи (Литва), Президент і віце-Президент (Болгарія), Президент (Словаччина, Чехія, РФ).

Конституційні суди вирішують питання про притягнення до відповідальності вищих посадових осіб держав у таких формах:

  1. висновок про суперечність Конституції дій осіб, щодо яких порушено справу про імпічмент (Литва);

  2. рішення з приводу обвинувачень, висунутих Народними Зборами проти Президента і віце-Президента (Болгарія);

  3. розгляд обвинувачення Президента у державній зраді (Словаччина);

  4. вирішення питання про конституційний обвинувальний акт Сенату проти Президента (Чехія);

  5. дача висновку про дотримання порядку висунення обвинувачення Президенту у державній зраді чи в іншому злочині (РФ).

Конституційний Суд Білорусі з певних політичних мотивів не бере участі у вирішення питання про конституційну відповідальність посадових осіб, а Конституційний Суд Молдови є непрямим учасником процедури притягнення посадових осіб до відповідальності, зокрема Конституційний Суд Молдови констатує обставини, про тимчасове звільнення з посади Президента [6].

Серед поширених повноважень конституційних судів держав Східної Європи є вирішення питання про конституційність політичних партій (Молдова, Болгарія, Польща), встановлення відповідності законам (у тому числі конституційним рішенням) про розпуск або зупинення діяльності політичних партій (Словаччина, Чехія). Такі повноваження не передбачені законодавством про конституційні суди Литви, Білорусі, РФ.

На наш погляд, таке повноваження органу конституційного правосуддя, як вирішення питання діяльності політичної партії – чи є вона конституційною, чи ні – повинно розглядатися саме конституційним судом як органом, що вирішує конституційні спори. Політична партія є тим осередком, у якому формуються погляди, уявлення, народжуються заклики до дій, що мають пряме відношення до стабільності конституційного ладу. І Конституційний Суд як орган, завданням якого є забезпечення верховенства конституції, гармонії конституції і конституційного ладу, може кваліфіковано вирішити таку проблему. Крім того, політичні партії, їх організація і діяльність є об'єктом конституційно-правових відносин, тому і за предметним критерієм питання, пов'язані із функціонуванням політичних партій, повинні розглядатися конституційним судами.

До компетенції більшості Конституційних Судів держав Східної Європи входять вирішення питань, пов'язаних з реалізацією норм виборчого законодавства, зокрема з такою формою реалізації, як дотримання норм виборчого законодавства.

Наприклад, Конституційний Суд Литви дає висновки щодо, порушень законів про вибори під час виборів Президента або членів Сейму; Конституційний Суд Болгарії виносить рішення у спорах про законність обрання Президента, Віце-Президента, народного представника; Конституційний Суд Молдови підтверджує результати виборів Парламенту і Президента; Конституційний Суд Словаччини розглядає питання про дійсність мандата представника Національної Ради Словацької Республіки; Конституційний Суд Чехії вирішує справи про засоби правового захисту рішень щодо перевірки обрання депутата чи сенатора.

Відтак, майже у кожній державі Східної Європи за винятком Росії та Білорусі одним із повноважень є реалізація деяких положень у сфері виборчого законодавства. Однак, на наш погляд, Конституційний Суд не повинен бути переобтяжений справами на кшталт вирішення справи про недійсність виборів представника до парламенту. Певний сенс є у вирішенні конституційним судом як авторитетним органом питання щодо виборів глави держави.

Конституційні суди держав Східної Європи були сформовані, головно, у кінці 80-х – на початку 90-х років за так званою, європейською (австрійською) моделлю. Її характеризує наявність спеціалізованого судового органу, який діє автономно і незалежно від судів загальної юрисдикції.

Такий судовий орган як Конституційний Суд, без перебільшення, має велике значення у сфері забезпечення стабільності Основного закону і конституційного ладу у державі. Це виражається у функціях і повноваженнях, які за ним закріплені.

Література

  1. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебное пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1999.

  2. Иностранное конституционное право / Под ред.проф. В.В. Маклакова. – М.: Юристъ, 1997.

  3. Конституції нових держав Європи і Азії. – К. Право, УПФ,1996.

  4. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій,1999.

  5. Конституция Республики Беларусь // Cоветская Белоруссия. – 1996. – 27 ноября.

  6. Конституция Республики Молдова // Официальный монитор Республики Молдова. – 1994. – №1.

  7. Конституция Латвийской Республики. Закон о внесении изменений в Конституцию Латвийской Республики от 12.06.1996 //Латвияс Вестнисис. – 1996. – 1206. – №100/101.

  8. Конституция Литовской республики // Ведомости Верховного Совета и Правительства Литовской Республик. – 1992. – №33. – Ст. 1014.

  9. Конституция (Основной Закон) Эстонской Республики // Ведомости Эстонской Республики. – 1992. – №26. – Ст. 349.

  10. Конституционное правосудие в станах СНГ и Балтии. Сборник нормативных актов. – М.: Зерцало, 1998.

  11. Овсепян Ж.И. Правовая защита конституций в зарубежных странах – Ростов-на-Дону, 1992.

  12. Федеральный Конституционный Закон "О Конституционном Суде Российской Федерации" от 12 июля 1994 г.

  13. Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М.: Артикул,1997.

  14. Шайо А. Конституционализм и конституционный контроль в посткоммунистической Европе //Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1999. – №3 (28).

  15. Штайнбергер Х. Структурные элементы западноевропейской конституционной юрисдикции //Современный немецкий конституционализм. – М.: – РАН, 1994.

Loading...

 
 

Цікаве