WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція - Реферат

Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція - Реферат

Реферат на тему:

Органи конституційного правосуддя у нових державах східної Європи: статус та компетенція

Створення в Україні інституту конституційного правосуддя спричинило виникнення проблеми вивчення та використання досвіду зарубіжних систем та видів конституційного контролю, способів організації та діяльності органів конституційного правосуддя.

На наш погляд, на особливу увагу заслуговує така сфера порівняльного правознавства, як конституційне право держав Східної Європи, а у контексті нашого повідомлення – статус та компетенція органів конституційного правосуддя у державах Східної Європи.

Сьогодні інститут конституційного правосуддя відомий усім державам Східної Європи і у конституціях та законодавстві кожної з них знайшлося місце для його відображення.

Як зазначають деякі вчені, конституційне правосуддя – це "синтез конституційного контролю та форми правосуддя" [1, с. 30]. Отже, конституційне правосуддя, поєднуючи такі два начала як конституційний контроль і форму правосуддя, становить специфічний вид державно-владної діяльності. Ми вважаємо, що таке міркування заслуговує на увагу. Адже, з одного боку, органи конституційного правосуддя перевіряють та оцінюють відповідність конституції нормативних актів, а у випадку їхньої невідповідності скасовують їх або застосовують інші правові засоби подолання такої невідповідності, а з іншого боку, конституційний контроль відбувається в особливій передбаченій законом процесуальній формі, у судових засіданнях, із винесенням рішення. Змістом цієї діяльності є вирішення спірних правових питань, головно, пов'язаних із встановленням відповідності правового акта Основному закону держави.

Конституційне правосуддя як вид правосуддя має такі ознаки: 1) наявність конституційних судів як спеціалізованих судових органів конституційного контролю; 2) автономний статус судів в ієрархії судових органів; 3) самостійна процесуальна форма відправлення правосуддя; 4) юридична сила рішень конституційного правосуддя, рівнозначна юридичній силі Конституції; 5) особлива система законодавства, що регулює конституційне правосуддя [4, с. 258].

Враховуючи ці ознаки правосуддя та зважаючи на його особливості та специфічну природу, доцільно розглядати конституційне правосуддя як самостійну гілку судової влади. Зокрема, деякі вчені прямо зазначають, що конституційні суди, наприклад, у країнах СНД і Балтії – це органи, які згідно з принципом розподілу державної влади, здійснюють судову владу за допомогою конституційного судочинства [10, 22].

Правову природу конституційних судів та їхнє місце у механізмі державної влади визначають за закріпленням їх статусу та повноважень у конституціях та законодавстві певної держави. Однак конституційні та інші правові норми по-різному закріплюють їх правовий статус, хоч, на перший погляд, цілком зрозуміло, що конституційний суд – це орган конституційного правосуддя, змістом діяльності якого є здійснення конституційного контролю.

В одних конституціях про конституційний суд йдеться у розділі "СУД" (гл. 13 Конституції Естонської республіки), [9] "Судова влада"(ч. 7 і розд. 4 відповідно Конституцій Словацької та Чеської республік) [3, с. 476, 502]. У Конституціях Чехії і Словаччини крім того, дано визначення конституційного суду як незалежного судового органу, наділеного правом охорони (Словаччина), захисту (Чехія) конституційності. На наш погляд, це досить своєрідне визначення статусу конституційного суду, зумовлене розумінням діяльності Конституційного Суду не лише як органу, який здійснює конституційний контроль у вузькому розумінні цього слова, тобто перевірку та оцінку відповідності нормативних актів Основному закону, а як органу, який здійснює конституційний контроль у розумінні охорони всіх цінностей, відображених у Конституції.

У Конституції Литовської республіки діяльність Конституційного Суду регламентована окремою главою, до того ж, згідно з Конституцією, Конституційний суд Литви не входить до судової системи республіки [8].

У Конституції Болгарії також не зазначено, до якої із гілок влади відноситься Конституційний Суд, однак у рішенні Конституційного Суду Болгарії від 16.12.1993 року вказано, що Конституційний Суд Болгарії не є судовим органом і перебуває поза трьома гілками влади [2, с. 498].

Конституційний Суд Республіки Білорусь взагалі відноситься до органів державного контролю; його діяльність регламентована гл. 6 Конституції, яка є складовою розділу 6 "Державний контроль і нагляд" [3, с. 113].

У Конституції Молдови зазначено, що Конституційний Суд Молдови є єдиним органом конституційної юрисдикції [6] і перебуває поза публічною владою, тобто є самостійним незалежним органом, який не входить до жодної із гілок влади.

Стаття 1 Федерального Конституційного Закону Російської Федерації "Про Конституційний Суд РФ" [12] дає визначення Конституційного Суду РФ як судового органу конституційного контролю, який самостійно і незалежно здійснює судову владу шляхом конституційного судочинства.

Цікавою є роль і місце Конституційного Трибуналу Польщі, який був задуманий як орган, що не входить у судову систему держави, а є допоміжним органом парламенту. Діяльність Конституційного трибуналу була спрямована на укріплення верховенства вищого представницького органу конституційного контролю [2, с. 423].

Певні особливості має порядок здійснення конституційного правосуддя в Естонській республіці. Державний Суд Естонії є вищою судовою інстанцією і одночасно органом конституційного нагляду. Він складається із чотирьох палат, одна з яких – конституційна палата – формується із суддів з цивільної, кримінальної, адміністративної палат. Конституційну палату очолює голова державного Суду. Отже, здійснення конституційного правосуддя в Естонії – це своєрідне поєднання статусу і вчинення конституційного правосуддя у різних правових системах. До того ж компетенція конституційної палати Державного Суду Естонії є дуже звуженою і торкається лише вирішення справ про конституційність та законність нормативних актів законодавчої та виконавчої влади.

Отже, органи конституційного правосуддя, конституційні суди, в одних державах входять у систему органів судової влади, в інших – їм присвячено окремий розділ, чим вони відмежовуються від судової системи і перебувають поза трьома гілками влади, а в деяких державах конституційному суду надано специфічний статус органу державного контролю.

Таке різноманіття правового статусу конституційних судів викликає полеміку щодо правової природи органів конституційного правосуддя: чи кваліфікувати їх як елемент судової влади, чи як самостійний незалежний орган конституційного контролю, чи як орган контрольної влади та ін. Однак, як зазначає Ж. Овсепян, конституційне правосуддя є частиною судової влади, а конституційні суди відносяться до судової влади незалежно від того, які положення про них розміщено у Основних законах [11, 10].

Формування і склад конституційних судів. Конституційні суди як спеціалізовані органи, які здійснюють конституційний контроль, формуються, як правило, на основі змішаного представництва, з тим, щоб забезпечити широкий підхід до питань, що розглядаються [13, c. 312]. За таким принципом формуються конституційні суди Болгарії, Молдови, Румунії. Але в деяких державах конституційні суди повністю призначаються вищими представницькими органами (Росія, Естонія), обираються вищими представницькими органами (Угорщина, Латвія, Польща, Білорусь), призначаються главою держави (Словаччина, Чехія).

У державах, де Конституційні Суди формуються на основі одноосібного представництва, шляхом призначення чи обрання одним органом, такий процес має складний характер, оскільки призначенню чи обранню передує процедура відбору кандидатів на посади суддів Конституційного Суду. Зокрема, судді Конституційного Суду Литви призначаються Сеймом з числа кандидатів запропонованих Президентом республіки, Головою Сейму та Головою Верховного Суду; Голова Державного Суду Естонії призначається Державною Радою за поданням Президента; суддів Конституційного Суду Словаччини призначає Президент з-поміж 20 кандидатів, схвалених Національною Радою; суддів Конституційного Суду Чехії призначає Президент за згодою Сенату; судді Конституційного Суду РФ призначаються Радою Федерації за поданням Президента. Як бачимо, навіть у випадку одноосібного призначення чи обрання суддів Конституційного Суду спостерігаємо змішане представництво, хоч воно не завжди виражається прямо, а за допомогою таких дій, як надання згоди, подання відповідної заяви та ін.

Конституції і спеціальні закони встановлюють чисельний склад і строк перебування на посаді судді Конституційного Суду. Серед держав, конституційне правосуддя яких ми аналізуємо, найменше суддів Конституційного Суду передбачено Конституцією Молдови – 6, у Литві – 9, Словаччині – 10, Білорусі, Болгарії, Польщі – 12, Чехії, Угорщині – 15, Росії – 19.

Члени Конституційних Судів, як правило, призначаються чи обираються на посаду на тривалий термін: у Естонії – на 5 років, у Молдові – на 6 у Словаччині – на 7 у Польщі – на 8 у Болгарії, Литві – на 9, на 11 років – у Білорусі, а повноваження суддів Конституційного суду Росії та суддів Державного Суду Естонії не обмежені строком.

У деяких державах застосовується принцип ротації, тобто заміщення частини складу Конституційного Суду через певний період. Зокрема, склад Конституційного Суду Литви поновлюється на 1/3 що 3 роки, склад Конституційного Суду Болгарії оновлюється кожних 3 роки від кожної квоти, що 4 роки проводяться вибори Конституційного Трибуналу Польщі.

У законодавстві більшості розглянутих нами держав, не зазначено, чи можуть бути судді призначені, чи обрані заново. Зокрема, допускається повторне обрання чи призначення судді Конституційного Суду, наприклад, Білорусі, Молдови, Польщі, Словаччини, Чехії, Естонії. Тільки на один строк можуть бути призначені чи обрані судді Конституційних Судів Литви, Болгарії.

Вимоги до суддів Конституційних Судів закріплено у Конституції і законодавстві, і вони є, здебільшого особливими, оскільки статус судді Конституційного Суду зобов'язує.

Вимоги до суддів Конституційних Судів держав Східної Європи досить різноманітні, однак можна виділити спільні ознаки.

Обов'язковою вимогою є належність до громадянства відповідної держави, вимога щодо наявності правової освіти та стажу роботи, як правило, 10-15 років. До суддів Конституційних Судів пред'являються і такі вимоги як бездоганна репутація (Литва), високі моральні якості (Болгарія, Естонія), високий професійний рівень(Молдова), кваліфікація у галузі права (Білорусь), наявність 2-річного стажування у судді та наявність складеного державного екзамену або вченого звання не нижче доцента (Польща).

Loading...

 
 

Цікаве