WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Конституційний контроль та його роль в процесі функціонування державної влади - Реферат

Конституційний контроль та його роль в процесі функціонування державної влади - Реферат

Проте, досліджуючи процеси реалізації конституційного контролю слід обов'язково звернути увагу й на те, що крім наявності цілої низки суб'єктів конституційного контролю, а ними можуть бути, зокрема, парламентські, судові органи, вкажемо й на неоднорідність його об'єктів, якими виступають: закони, нормативно-правові акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, міжнародні договори, акти судових органів, організація і проведення виборів та референдумів, діяльність політичних партій та інших громадських об'єднань, дії посадових осіб в порядку їх конституційної відповідальності та ін. Відповідно до цього, а також зважаючи на характер та механізм винесення рішень органами конституційного контролю, можна виділити декілька видів цієї діяльності.

Зокрема, як зазначає В. Вітрук, є всі підстави, аби виділити принаймні п'ять основоположних чинників, які визначають процес конституційного контролю [11, c. 27-27].

1. Час реалізації функцій конституційного контролю. Відповідно до нього, не можна говорити про превентивний та репресивний конституційний контроль. Перший з них торкається актів, які ще не набрали законної чинності, тоді як другий стосується вже юридично діючих нормативно-правових актів. Прикладом першого виду конституційного контролю є діяльність Конституційної Ради у Франції, до компетенції якої, крім інших повноважень, ст. 61 Конституції 1958 року віднесено розгляд органічних законів до їхньої промульгації та регламентів палат парламенту до їхнього застосування. Як приклад застосування репресивної функції конституційного контролю можна розглянути, зокрема, діяльність Конституційного Суду РФ, якому згідно з ст. 125 Конституції РФ надано повноваження щодо вирішення справ про відповідність Конституції федеральних законів, нормативних актів Президента РФ, Ради Федерації, Державної Думи, Уряду РФ [12, c. 522-523]. Такі ж самі повноваження репресивного конституційного контролю має І Конституційний Суд України, який за ст. 147 Конституції України, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів конституції України.

2. Другим чинником, який може бути покладено в основу класифікації видів конституційного контролю, є його правові наслідки. Відтак рішення органів конституційного контролю можна поділити на консультативні та постановчі. Причому інколи як ті, так і інші рішення можуть прийматися одним і тим же органом конституційного контролю. Наприклад Конституційний Суд України може приймати рішення щодо неконституційності законів чи їх окремих положень. Таке рішення є обов'язковим для всіх суб'єктів конституційно-правових відносин і тягне за собою автоматичне скасування акта, а також може давати офіційне тлумачення конституції і законів, яке формально, як зазначає М. Тесленко [13, c. 9], не тягне за собою скасування будь-яких актів або їх окремих положень. Проте таке рішення Конституційного суду може стати підставою для судового оскарження в судах загальної юрисдикції дій органів державної влади чи посадових осіб, якщо вони у своїй діяльності неправильно інтерпретували свої повноваження і ці положення стали суперечити офіційному тлумаченню Конституційного суду. Як постановчий акт може бути розглянуто, наприклад, Рішення Конституційного суду у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня – грудня 1996 року, січня 1997 року від 24 грудня 1997 року, в якому було визнано неконституційним положення частини першої пункту 11 Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затвердженого Указом Президента України "Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" від 21 серпня 1995 року щодо повноважень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів місцевих державних адміністрацій.

Що ж до консультативних актів, то тут може бути прикладом майже будь-яке рішення щодо офіційного тлумачення конституції чи інших нормативно-правових актів. Наприклад, Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень ст. 58 Конституції України, ст. 6, 81 Кримінального кодексу України від 19 квітня 2000 року, де, зокрема, вказувалося, що положення ст. 58 Конституції України з урахуванням вимог пункту 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України треба розуміти так, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення. Такі закони мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи.

3. Третьою класифікаційною підставою є безпосередній предмет перевірки конституційності тих чи інших актів. Відтак діяльність органів конституційного контролю може розглядатися як матеріальна – у тому випадку коли, перевіряється зміст нормативно-правового акта положенням конституції, та як формальна – коли предметом перевірки є питання дотримання формальних процедур видання нормативних актів. Тобто – чи був він прийнятий компетентним органом, чи було дотримано законодавчо встановлену процедуру прийняття цього акта, чи дотримано процедуру оприлюднення акта тощо.

4. Четвертою підставою класифікації видів конституційного контролю є порядок його проведення. Відповідно до цієї ознаки, як про факультативний конституційний контроль можна говорити, якщо органи конституційного контролю виносять своє рішення лише у тому випадку, коли до них надходить звернення щодо перевірки конституційності тих чи інших актів а про обов'язковий – коли перед промульгацією перевіряються всі законодавчі акти.

5. Нарешті, п'ятою ознакою є спосіб проведення конституційного контролю, який дає змогу виділити конкретний конституційний контроль – це коли предметом спору виступає відповідність конституції того чи іншого нормативно-правового акта, який застосовується під час розгляду чи вирішенні якоїсь конкретної справи, та абстрактний – якщо органи конституційного контролю не пов'язують свою діяльність з будь-якою конкретною справою.

Отже, узагальнюючи викладене, можна сформулювати такі положення.

По-перше, необхідність конституційного контролю як одного із шляхів забезпечення практичної реалізації встановлених Конституцією України норм, зумовлюється загальною потребою узгодження правотворчої діяльності різноманітних органів державної влади. При цьому ієрархічність нормативно-правових актів, серед яких Конституція України посідає найвищу сходинку, відповідає ієрархічній структурі самих органів державної влади. Тобто джерелом сили конституції виступає установча влада народу як головного носія суверенітету в демократичній державі. Недаремно більшість сучасних конституцій було прийнято шляхом референдуму чи в процесі всенародного обговорення, а всі інші закони та нормативно-правові акти розміщуються залежно від їхньої юридичної сили чи від того, яким саме органом та яким шляхом їх було прийнято.

По-друге, актуальність удосконалення механізмів конституційного контролю як однієї з умов розбудови в Україні правової держави та успішного проведення процесів демократичної модернізації держави і суспільства є прямим наслідком дедалі більшого ускладнення системи сучасних політичних, економічних та соціальних відносин. Тобто із зростанням кількості нормативно-правових актів, які регулюють ті чи інші суспільні відносини, об'єктивно збільшується й вірогідність появи таких з них, які, дбаючи про тимчасові поточні цілі, звужують чи взагалі заперечують основоположні конституційні принципи.

Отже, здійснення органами державної влади функцій конституційного контролю, як і наявність ефективних механізмів реалізації зазначених повноважень, дає змогу дати об'єктивну політико-правову оцінку як рівня забезпечення принципу верховенства конституції та захищеності прав людини і громадянина, так і міру наближення державної влади до моделі правової державності.

Література

  1. Конституционное право / под ред. А.Е. Козлова. – М., 1996.

  2. Овсепян Ж.И. Правовая защита конституций. Судебный конституционный контроль в зарубежных странах. – Ростов н/Д., 1992.

  3. Конституции государств Европейского Союза. / Под ред. Л.А. Окунькова. – М., 1997.

  4. Кушніренко О.Г., Слинько Т.М. Права і свободи людини і громадянина. – Харків, 2001.

  5. Правовые системы стран мира, / ред. А.Я.С ухарев. – М., 2000.

  6. Политическая система США. Актуальные измерения. – М., 2000.

  7. Конституции государств Европейского Союза.

  8. Там же.

  9. Юзикова Н.С. Система судебных и правоохранительных органов Украины. – Днепропетровск, 1999.

  10. Там же.

  11. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. – М., 1998.

  12. Конституция Российской Федерации. Комментарий / Под ред. Б.Н. Топорнина, Ю.М. Батурина, Р.Г. Орехова. – М., 1994.

  13. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. – №2.

* Стаття 26 Конституції Ірландії передбачає що будь-який законопроект, крім фінансових законопроектів чи законопроектів, які передбачають внесення змін до конституції, може бути передано президентом після консультації з Державною радою на розгляд до Верховного суду стосовно перевірки його конституційності

Loading...

 
 

Цікаве