WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми забезпечення відповідності законодавства України європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини: загальнотеоретична характе - Реферат

Проблеми забезпечення відповідності законодавства України європейській конвенції про захист прав та основних свобод людини: загальнотеоретична характе - Реферат

3. Відповідність національного права і Конвенції. У цьому випадку можна говорити про різновиди такої "відповідності" залежно від:

а) логічного обсягу національного нормативно-правового акта, який порівнюється із Конвенцією, розрізняють загальну (всі приписи нормативно-правового акта відповідають вимогам Конвенції) і часткову (деякі приписи або припис відповідають вимогам Конвенції);

б) методу встановлення відповідності – із залученням додаткових міжнародних або національних джерел (наприклад рішень Суду, національних нормативно-правових актів) і без залучення додаткових джерел;

в) обсягу конвенційних приписів є загальна (норма національного права збігається із нормою Конвенції, різновидом загальної відповідності, як видається, є тотожна відповідність, коли стаття Конвенції дослівно відтворена у національному нормативно-правовому акті) і конкретизована (норма національного права збігається із нормою Конвенції в її інтерпретації у рішенні Суду).

Детальніше зупинимося на видах відповідності, досліджуючи проблеми приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Конвенції.

Щоб вирішити питання щодо відповідності національного права вимогам Конвенції, необхідно визначитися з методом, яким ми для цього скористаємося. Як видно з викладеного, "діагноз" відповідності встановлюється шляхом порівняння і тлумачення норми Конвенції та відповідної норми (норм) національного права. Щоб глибше вникнути у зміст конвенційної норми, інколи доводиться використати рішення Суду стосовно її розуміння Судом. Аналогічно і з нормою національного права: для більш правильного її розуміння використовуємо інші статті нормативно-правових актів, як законних, так і підзаконних, а також Постанови Пленуму Верховного Суду України, рішення Конституційного Суду України. Наприклад, аналізуючи національне законодавство щодо його відповідності ч.3 ст.5 Конвенції ("Кожна особа, яка заарештована або затримана ... негайно доставляється до судді чи іншої посадової особи, уповноваженої законом здійснювати свої судові функції") використовується ст.29 Конституції України, ст.236, 236 КПК України,ч.4 ст.13 Закону України "Про попереднє ув'язнення", Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 вересня 1994 року "Про деякі питання, що виникають при застосуванні судами законодавства, яке передбачає оскарження до суду санкції прокурора на арешт".

Отже, можна говорити про порівняльно-тлумачний метод вирішення питання щодо відповідності національного права положенням Конвенції та два його види:

  • простий, коли порівнюється норма Конвенції і норма національного права без залучення додаткових джерел для їх тлумачення;

  • складний, коли порівнюються норма Конвенції і норма національного права із залученням додаткових джерел їх тлумачення.

Визначившись з методом і можливими результатами вирішення питання щодо відповідності національного права положенням Конвенції, виділимо стадії, які притому простежуються:

1. Визначення тих конкретних норм Конвенції і національного права, які підлягатимуть порівнянню.

2. Залучення у разі потреби додаткових джерел для тлумачення відповідної норми (норм) Конвенції (рішень Суду та інших джерел).

3. Залучення додаткових національних джерел для тлумачення відповідної норми (норм) національного законодавства (законів, підзаконних актів, постанов Пленуму Верховного Суду України, рішень Конституційного Суду України та інших джерел).

4. Тлумачення конвенційної норми (норм).

5. Тлумачення норми (норм) національного права.

6. Визначення прийнятного критерію для вирішення питання щодо відповідності порівнюваних норм.

7. Порівняння результатів тлумачення на підставі обраного критерію.

8. Формулювання висновку щодо результатів порівняння

9. У разі невиявлення відповідності – визначення заходів, скерованих на її досягнення.

Ця стадія є початком другого етапу приведення національного законодавства у відповідність з вимогами Конвенції, а саме, коли простежується суперечність (очевидна невідповідність) або несуперечність (можлива невідповідність) національного права вимогам Конвенції через прогалини у національному правовому регулюванні, задіюється імплементаційна правотворчість: приймається, доповнюється, змінюється або скасовується національний нормативно-правовий акт під впливом колізійної або такої, що вказує на прогалину норми Конвенції. Наприклад, на забезпечення відповідності національного права п.е ст.5 Конвенції ("законне тримання під вартою ... психічно хворих" "з метою поліпшення його стану...") спрямовано розробку законопроекту "Про психіатричну допомогу" Міністерством охорони здоров'я України.

У цьому випадку варто виділити одну з важливих вимог, якої потрібно дотримуватися при імплементаційній правотворчості – вичерпності. Адже можна просто перенести конвенційну норму у національне право і таким способом досягти його відповідності з Конвенцією. Проте ефективніше відобразити цю норму з урахуванням її розуміння Судом, що дасть змогу правильно її застосовувати. Наприклад, вищенаведений п.е ст.5 Конвенції розгорнуто тлумачиться у рішенні по справі Вінтерверп. Зокрема, щоб затримання особи було визнано прийнятним відповідно до п.е ст.5, потрібно переконливо довести реальний розлад психіки, його інтенсивність і тривалість, щоб вважати законним поміщення і тримання особи у лікарні.

Ще одним способом приведення національного законодавства у відповідність із вимогами Конвенції бачиться імплементаційне правотлумачення, яке простежується при несуперечності (можливій невідповідності) норм національного права і Конвенції. Наприклад, відповідним тлумаченням Законів України "Про альтернативну службу", "Про свободу совісті та релігійні організації" можна досягти їх повної відповідності з вимогами Конвенції.

Варто зазначити, що імплементаційне правотлумачення залежно від ролі в імплементаційному процесі поділяється на:

а) встановлююче (спрямоване на встановлення змісту норм Конвенції та національного права, порівнюваних між собою);

б) перетворювальне (спрямоване на досягнення відповідності національного права вимогам Конвенції).

І, врешті, додамо, що коли реалізація Конвенції у внутрішньому правопорядку держави може затримуватися очікуванням результатів імплементаційної правотворчості або імплементаційного правотлумачення, то потрібно керуватися принципом переваги норм міжнародного права в разі їх суперечності із внутрішнім правом. Отже, ми приходимо до імплементаційного правозастосування.

Література

  1. Аналіз законодавства України на предмет відповідності європейським стандартам з прав людини / Права людини. Спецвипуск Харківської правозахисної групи. – 1996. – №8.

  2. Мэрдок Дж. Л. Статья 5 Европейской Конвенции по Правам Человека. Защита Свободы и Неприкосновенности Личности. Русская версия. – Страсбург, 1994.

  3. Энтин М. Л. Международные гарантии по правам человека: опыт Совета Европы. – М., 1997.

Loading...

 
 

Цікаве