WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет та генеза філософії права - Реферат

Предмет та генеза філософії права - Реферат

Реферат на тему:

Предмет та генеза філософії права

Дослідники права стверджують, що право є похідним від моральних та релігійних норм, що генеза права полягає в релігії, в релігійному праві. Розглядаючи право крізь призму філософії, вони поділяють його на два основних рівні – природне і позитивне право. У зв'язку з цим предметом філософії права визнано встановлення і з'ясування різниці між цими двома рівнями права.

Найбільший інтерес являє собою саме природне право, яке є витоком позитивного права. Навколо проблем природного права тривалий час ведуться дискусії, йдуть наукові пошуки. Вважаємо за доцільне звернути увагу на один з аспектів даної проблематики, зокрема уточнити поняття природного права.

У Старому Завіті вказується на первинність створення світу природи, навколишнього середовища, а згодом – з'явився світ людини. Отож спочатку була створена природа, а потім і сама людина. Певний період природа існувала без людини. Звичайно, створення природи тягне за собою створення відповідних законів її розвитку, точніше, саморозвитку, динаміки. Сюди слід віднести закони саморозвитку рослинного та тваринного світу, закони гідросвіту та інші, що не потребують втручання людини. Фактично онтологія законів природи не розрахована на людську свідомість, почуття чи дії. Навіть перетворення світів відбувається поза людською волею (згадаймо хоча б закони фізики). Природні процеси характеризуються самореалізацією, наявним порядком, на перший погляд хаосом, який досліджує синергетика. Тобто природне право, на нашу думку, слід розглядати як право навколишнього середовища без участі людини. Це екологічне право, природно-ресурсне право, де людина відсутня.

Буття людини – це процес, який не потребує вольових зусиль, бо жодні зусилля не можуть змінити фактичного призначення людини. Інша справа, – існування людини, яке розраховано на вольові процеси. З появою на світ людини утворюється її духовний світ, людські закони та людське право. Існування людини потребує, щоб із природного права добувалася правова інформація для забезпечення життєдіяльності. Крім того, необхідно розуміти, що дія природного права є синергетичною, що це – впорядкованість природна, а не людська. Людська впорядкованість законів – суб'єктивна, а природна впорядкованість – об'єктивна. У природному праві, отже, є вищий, справедливий порядок, на якому "тримається" світ. Тобто навколишнє середовище, природа безпосередньо впливають на духовне становлення людини, формування її духовності. Це зумовлене триєдиною природою людини (тіло, душа, дух). Саме дух як ідея, думка, творіння, а також елементи норми (бажання, потреби) визначають людське у людині – духовне, духовну поведінку. Зрозуміло, що людина повинна свідомо черпати із законів природи свої норми поведінки. В результаті появи людини виникає духовне право.

На наш погляд, буття людини визначає абсолютне духовне право, а існування людини – відносне духовне право. Буття полягяє у створенні людиною для себе захисту (потенційні можливості), що забезпечують життєдіяльність в умовах природних законів. Тобто потенційні можливості такі, як абсолютність, розраховані на використання людиною законів природи для свого розвитку. Адже людина створена так, що природні закони повинні формувати її еволюційно. Це і є абсолютне духовне право, яке уособлює правові джерела існування.

Відносне духовне право випливає з самого існування людини, з її кінетичності, оскільки для інтенсивного еволюційного формування необхідне пізнання цих законів і керування ними у процесі життєдіяльності. Розум, яким наділено людину, інтелект повинні бути спрямовані на пізнання світу і визначення свого місця у ньому.

Таким чином, предметом філософії права є дослідження природного і духовного права саме на рівні їх розмежування, а також визначення зв'язку з позитивним правом. Нашим завданням є з'ясування генези філософії права.

Спочатку визначимо: що є генезою права? Мораль чи релігія? Гадаємо, що буття людини передбачає відомості про Бога, про Божі закони, їх дотримання. Однак існування людини викликає інтенсивний вияв волі та інтелекту. Тому виникають проблеми у таких важливих співвідношеннях, як людина – Бог, людина – природа, людина – людина.

Розглядаючи співвідношення людина – Бог, зауважимо, що вона потребує насамперед дотримання Божих законів. Людська творчість полягає в такому разі у розумінні цих законів та їх виконанні. На основі цього виникають різні тлумачення, що призводять до виникнення різних релігій. Релігія в даному співвідношенні є генезою філософії права. Вона породжує норми поведінки людини, сприяє виробленню критерію вчинків, регулює вільну волю.

Співвідношення людина – природа найбільше пов'язане з такими категоріями, як краса, гармонія, рівновага. Справа в тому, що людина своїми думками, почуттями та діями безпосередньо впливає на природні процеси. Нерозуміння якостей цих впливів може порушити природний баланс, красу. Божі закони націлюють людину на уміле використання природних законів, розумне "споживання" природних дарів. Але дана людині вільна воля спричиняє вироблення власних норм поведінки, в тому числі, і, зокрема, табу. З'являється система дозволів та заборон, які трактуються по-різному. Такий правовий стан характеризується індивідуальною духовністю, може відзначитися хворобливим станом карми, тоді, коли бажання не знають меж, зазнають різних спотворень. Духовність не є тотожною релігійності. Саме високий ступінь духовності як розуміння природних законів дає змогу виховувати почуття справжньої гармонії, утримувати красу природи, робить життя людини корисним, ефективним, потрібним. Це означає, що генезою філософії права у співвідношенні людина – природа є духовність.

Найскладнішим є співвідношення типу людина – людина. Кожна людина – це мікрочастина Всесвіту, навіть мікрокопія Всесвіту. Процеси, які відбуваються у Всесвіті, аналогічні процесам, які відбуваються в організмі людини, в її психіці. Життя конкретної людини можна розглядати як певну функцію Всесвіту. Якщо ж взаємовідносини між людьми відбуваються за асинхронними до природних законів процесами, то це викликає і шкідливі зміни у Всесвіті. Причому ці взаємовідносини знаходять вияв як у діях, так і в думках та почуттях. З цього випливає потреба: людина до людини повинна ставитись з позиції добра, бажання добра. Формування поняття добра – компетенція моралі, яку творить людина.

Мораль, на наш погляд, можна розглядати як абсолютну і відносну, вищу й елементарну, позитивну й негативну. Відносна (елементарна) мораль постає на основі почуттів людини – з певною похибкою у зв'язку з певним впливом різних непередбачених чинників щодо абсолютної (вищої) моралі, яка апріорі перебуває у свідомості людини. Дія людини супроводжується здебільшого як позитивною, так і негативною мораллю, що перебуває у сфері елементарної моралі. Життєдіяльність людини досягає певного зразка, коли вона дотримується абсолютних (вищих) моральних норм. Саме абсолютна (вища) мораль є генезою філософії права у співвідношенні людина – людина.

Релігія, духовність, мораль збагачують філософію права витонченими формами та методами дослідження права, більш повно визначають предмет дослідження. Отже, у генезі філософії права закладені певні вимоги щодо формування духовного права, яке є витвором свідомості та почуття людини. Такого ж формування потребує й позитивне право. Без форм і методів філософії права неможливо підвищити якість позитивного права, виробити своєрідну філософію процесуального права, яким регулюються суспільні відносини і рейтинг його, безумовно, повинен зрости у XXI столітті.

Література

  1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999.

  2. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков: Фолио, 1999.

  3. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Пер. с нем. ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц авт. вступ. ст. и примеч. В.С. Несерсянц. – М.: Мысль, 1990.

  4. Нерсесянц В.С. Философия права Учебник для вузов / Изд. группа ИНФРА*. – М. НОРМА, 1997.

  5. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. – С.Пб.: Изд-во /Лань/, 1999.

  6. Чичерин Б.Н. Философия права. – С.Пб.: Наука, 1998 (Сер. "Русская государственная мысль").

Loading...

 
 

Цікаве