WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Спадкування за законом і за заповітом - Реферат

Спадкування за законом і за заповітом - Реферат

день набрання законної сили рішенням суду про оголошення громадянина померлим. Наступним юридичним фактом є ви-словлене спадкоємцем бажання прийняти спадщину. Для цього він повинен протягом шести місяців подати заяву в нотаріальну контору про бажання прийняти спадщину або вступити в фактичне володіння спадщиною. Термін шість місяців називається строком для прийняття спадщини. Після закінчення цього терміну нотаріус видає документ про успадкуваннямайна.
Поділ спадщини відбувається за згодою спадкоємців, а якщо виникає суперечка, то її розв'язує суд.
2. Реалізація норми права, правові відносини.
Правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами права. Це саме життя норми права. Правовідносини - явище складне для реального сприймання, їх не можна побачити чи сприйняти Іншими органами чуттів. Реально можна лише спостерігати конкретну поведінку людей, скажімо, продавця і покупця, які реалізують свої суб'єктивні права, передбачені цивільним законодавством. Через правовідносини особи можуть реалізовувати свої права і обов'язки, задовольняти свої інтереси. Правовідносини виникають з конкретної поведінки суб'єктів правовідносин (громадян, організацій, підприємств і т. ін.).
Основні ознаки правовідносин такі:
а) вони виникають на основі норм права;
б) характеризуються наявністю сторін, які мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки;
в) вони є видом суспільних відносин фізичних чи юридичних осіб, організацій і спільнот;
г) здійснення суб'єктивних прав чи додержання юридичних обов'язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
Правовідносини мають складну будову і включають в себе такі елементи:
o суб'єкти;
o об'єкти;
o зміст правовідносин;
o юридичні факти.
Суб'єктами правовідносин вважають їх учасників, що є носіями суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Розрізняють такі суб'єкти правовідносин:
o фізичні та юридичні особи;
o державні та громадські організації (профспілки, партії, фонди, земляцтва, ветеранські, молодіжні організації тощо);
o різні спільноти (трудовий колектив, нація, народ, населення відповідного регіону тощо).
Суб'єкти правовідносин повинні володіти правосуб'єктністю (правоздатністю, дієздатністю й деліктоздатністю).
Правоздатність - це здатність суб'єкта бути носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Дієздатність - це здатність суб'єктів своїми діями набувати і самостійно здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.
Деліктоздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єктів нести юридичну відповідальність за вчинені правопорушення.
Об'єкти правовідносин - це ті реальні соціальні блага, що задовольняють інтереси і потреби людей і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки, їх поділяють на матеріальні і духовні блага, дії суб'єктів правовідносин, результати їх діяльності, в тому числі й духовні.
Зміст правовідносин складають права та обов'язки його учасників (суб'єктів).
Зміст суб'єктивного права (можливість певної поведінки) включає в себе такі можливості:
а) можливість діяти відповідно до свого бажання;
б) можливість вимагати певних дій від зобов'язаної сторони;
в) можливість користуватися соціальним благом, що закріплюється суб'єктивним правом;
г) можливість звернутися до суду, державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.
Змістом юридичних обов'язків (належної необхідної поведінки) є:
а) необхідність здійснення певних дій;
б) необхідність утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;
в) необхідність вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб;
г) необхідність нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій.
Залежно від тих чи інших ознак можна виділити такі види правовідносин:
І) за галузями права:
o конституційно-правові;
o кримінально-правові;
o цивільно-правові;
o трудові;
o сімейні тощо;
2) за кількістю суб'єктів:
o прості (між двома суб'єктами);
o складні (між трьома суб'єктами і більше);
3) за розподілом прав та обов'язків суб'єктів:
o односторонні (кожен суб'єкт має або лише право, або лише обов'язки, наприклад, договір займу);
o двосторонні (кожен суб'єкт має і права, і обов'язки, наприклад, договір купівлі-продажу);
4) за характером дій зобов'язаного суб'єкта:
o активні (суб'єкт повинен вчинити певні дії);
o пасивні (суб'єкт повинен утримуватися від вчинення певних дій);
5) за методом правового регулювання:
o договірні (обопільне волевиявлення сторін);
o управлінські (здійснення одностороннього волевиявлення);
6) за дією у часі:
o довготривалі;
o короткотривалі;
7) за функціональною спрямованістю відповідних норм права:
o регулятивні;
o охоронні.
Юридичними фактами є конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Вони є необхідною умовою правовідносин.
Юридичні факти поділяються на окремі групи за такими показниками:
1) за юридичними наслідками - правотвірні, правозмінні, правоскасувальні;
2) за складом - прості (складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків), складні (сукупність окремих фактів);
3) за тривалістю у часі - одноактні (складаються з одноразового акту їх виявлення), тривкі або сталі акти (тривають у часі);
4) за наявністю волі суб'єктів (щодо волі учасників) - події, дії, бездіяльність, стан.
Події - це те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, народження чи смерть людини тощо).
Дії - це активна поведінка суб'єкта з його волі. Дії бувають правомірні (відповідають вимогам правових норм) і неправомірні (протиправні: злочини, проступки). Результатом правомірних дій можуть бути правомірні акти (визнання людини померлою судом), юридичні акти, що вчиняються з метою виникнення юридичних наслідків (подання заяви про прийом на роботу).
Юридичним фактом можуть бути і вчинки (нахідка скарбу).
Бездіяльність - це стан абсолютної пасивності, відсутність дії. Вона теж може спричинювати певні правовідносини (наприклад, ненадання лікарем медичної допомоги хворому).
Станом (юридичного характеру) можуть бути сп'яніння, вагітність, громадянство тощо, за наявності яких можуть виникати певні правовідносини.
Loading...

 
 

Цікаве