WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Судове законодавство гетьмана Скоропадського - Реферат

Судове законодавство гетьмана Скоропадського - Реферат

Тимчасове усунення сенатора від посади могло статися лише в разі притягнення його до кримінальної відповідальності, а звільнення і позбавлення звання сенатора від посади допускалося лише у випадку притягнення його до кримінальної відповідальності, а звільнення і позбавлення звання сенатора – лише за вироком суду.

У законі містились правила проведення засідань Сенату та його департаментів. Низка статей стосувалася судових функцій Сенату. Передбачалось також, що в компетенцію Кримінального Генерального Суду входить розгляд справ, які раніше розглядали Головний Військовий і Головний Військово-Морський суди.

Розгляд справ у Сенаті був таким, як у суді першої інстанції. У цьому випадку учасникам процесу направляли повідомлення в порядку, визначеному "Статутом цивільного і кримінального судочинства". При кожному Генеральному Суді працювала прокуратура під вищим наглядом Міністра юстиції як Генерального прокурора. Прокуратура була зобов'язана керуватися у своїй діяльності нормами, які раніше регулювали функції прокуратури Правительствуючого Сенату.

Спеціальну норму встановлювали для форменого одягу сенаторів. Передбачалось, що сенатори, які беруть участь у засіданні, повинні бути одягнені в чорні сюртуки з чорними краватками і мати нагрудний знак.

8 липня 1918 р. Рада Міністрів Гетьмана прийняла "Закон про судові палати та апеляційні суди". Закон був затверджений Гетьманом. Акт починався вказівкою про скасування закону "Про апеляційні суди", виданого Центральною Радою 17 грудня 1917 року, а також закону "Про Київський апеляційний суд" від 24 березня 1918 р. Особи, які обіймали посади в цьому суді, залишалися поза штатом (тобто без роботи), якщо вони не одержали нового призначення і якщо неможливо було повернути їх на колишні посади.

Зберегалися діючі до революції судові палати. Вони повинні були функціонувати переважно на колишніх підставах з такими змінами:

а) члени судових палат призначалися з числа осіб з вищою юридичною освітою, які мали не менше ніж 10-річний стаж роботи в судовому відомстві на посадах не нижчих від судового слідчого чи товариша прокурора окружного суду, або в адвокатурі у званні присяжного повіреного. Членами судової палати можна було також призначати осіб з вищим ступенем магістра чи доктора, викладачів юридичних наук у вищих навчальних закладах, якщо вони займалися викладацькою діяльністю не менше ніж 10 років;

б) члени судових палат не мали права водночас перебувати на будь-яких посадах на державній чи громадській службі. Проте їм не заборонялося обіймати професорські посади у вищих навчальних закладах чи в них викладати. Вони мали право також брати на себе тимчасові доручення державної служби;

в) якщо відкривалась вакантна посада члена судової палати, то кандидати, що відповідали згаданим вище вимогам, обирались на загальних зборах членів палати;

г) обраного на посаду члена судової палати кандидата Міністр юстиції подавав гетьману на затвердження;

д) в разі незатвердження на вакантну посаду члена судової палати гетьман за поданням Міністра юстиції призначав іншу особу, узгоджену з Радою Міністрів;

е) старші прокурори і прокурори судових установ перейменовувались: перші у прокурорів, а всі інші – у товаришів прокурорів.

Закон містив і норми кримінального судочинства. Передбачалось, що під час розгляду в судових палатах актів звинувачення обвинувачених, у тому числі й тих, що перебувають під вартою, а також їхніх адвокатів, допускали до участі в розгляді справ з правом давати пояснення.

Заслуговує на увагу й те, що в цьому законі вперше відображено певну специфіку українського нотаріату. Встановлювалося, зокрема, що нотаріуси Києва, Одеси й Харкова мали призначатися на посади та звільнятися з них за поданням "Представників відповідних Окружних Судів через Старших Голів Судових Палат Міністром юстиції".

17 вересня 1918 р. Рада Міністрів гетьманату прийняла постанову "Про тимчасовий порядок призначення засідателів для участі в судових засіданнях судових палат". Присяжних засідателів призначали для участі в судових засіданнях судових палат на підставі правил дореволюційного статуту кримінального судочинства. Списки засідателів складали в окружних судах. За цими списками їх викликали для участі в судових засіданнях судових палат.

Відповідно до закону "Про організацію військово-судових установ та їх компетенції" від 21 червня 1918 р. в Українській державі функціонували військові суди, які поділялися на вищі (Київський і Катеринославський) і штабні (при штабах дивізій, корпусів і Головному штабі). Справи розглядали колегії у складі голови та виборних суддів (із восьми осіб у вищих військових судах і з чотирьох – у штабних). У засіданні вищого військового суду передбачалася участь прокурора й захисника, проте в штабних судах їхня "присутність не була обов'язковою". При військових судах незалежно від їх рівня вводили також посади військових слідчих.

Визначивши верхні щаблі судової влади, гетьманська адміністрація звернулась і до найнижчого її рівня. 14 і 21 липня 1918р. було затверджено дві постанови Ради Міністрів: "Про розширення підсудності кримінальних справ мировим суддям" і "Про розширення підсудності їм за цивільними позовами".

Для правильної оцінки судового законодавства гетьмана вирішальне значення мало явно виражене прагнення уряду гетьмана відновити судову систему дореволюційної Росії на підвладній гетьману території України. Був відновлений без будь-яких серйозних змін старий Сенат з його старою організацією та судові палати. Продовжував діяти дореволюційний Статут кримінального судочинства. У законах Гетьмана, незважаючи на революційний час, зберігалися демократичні начала судоустрою та судочинства, які діють і в наші дні.

Зазначимо, що гетьманом у складний військовий час було скасовано ряд судових законодавчих актів Центральної Ради, які містили багато правових норм позитивного характеру, спрямованих на вдосконалення судової системи і на демократизацію судочинства.

Література

  1. Закон "Про судові палати й апеляційні суди" // Державний Вістник. – 1918. – 20 лип. – №25.

  2. Закон "Про організацію військово-судових інституцій та їх компетенцію"// Державний Вістник. – 1918. – 5 лип. – №20.

  3. Закони "Про тимчасовий державний устрій України"// Державний Вістник. – 1918. – 16 трав. – №1.

  4. Законодательные акты 1918 года // Законы Украинской Державы. – Одесса, 1918. – Вып.V.

  5. Законодательные акты Украинской Державы.- Одесса, 1918. – Вып.VI.

  6. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. – К., 1997.

  7. Постанова "Про тимчасові правила обрання присяжних засідателів"// Державний Вістник. – 1918. – 5 лип. – №20.

  8. Постанова "Про поширення підсудності мирових суддів по цивільних позовах // Державний Вістник. – 1918. – 5 лип. – №20.

  9. Постанова "Про тимчасове розповсюдження Української державної влади"// Державний Вістник. – 1918. – 31 трав. – №8.

  10. ЦДАВО України. – Ф.1115 с. – Оп.1. – Спр.1.


 
 

Цікаве

Загрузка...