WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Усвідомлення потерпілим порушення суб’єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на відшкодування моральної шкоди - Реферат

Усвідомлення потерпілим порушення суб’єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на відшкодування моральної шкоди - Реферат

Поняття гуманізму різностороннє. Воно вміщує низку інших понять та ідей. Серед них головним поняттям гуманізму як цілісної системи поглядів на особу, її положення в суспільстві і праві є ідея гідності. Гуманізм являє собою передусім учення про гідність і цінність людської особистості, про її місце та роль у суспільстві й державі [14].

Ідея гідності як основне поняття теорії гуманізму – це постійно змінюване суспільне явище. ЇЇ сутність може бути теоретично виражена лише поняттями, що розвиваються, перетворюються, змінюють одне одного. Вона склалась як відображення в свідомості людей того особливого становища, яке посідає людина, а також як відображення її соціальної цінності[ 15, с.12, 15].

У юридичній літературі поняття гідності особи, головно, розглядається в сфері моральної і правової свідомості індивіда. Так С.Н.Братусь [2, с.85], О.А.Красавчиков [16, с.157] поняття гідності визначають як відображення в свідомості громадянина його оцінки суспільством, тобто самооцінка особою її суспільної оцінки.

Н.С.Малеін вказує, що людина усвідомлює своє становище в суспільстві, колективі. Їй притаманні самоповага і потреба в повазі її іншими людьми. Ця внутрішня самооцінка власних якостей, здібностей, світогляду, свого суспільного значення і є гідністю [7, с.31-32]. Подібного погляду дотримується Ю.І.Скуратов [5, с.69].

М.Й.Коржанський [6, с.223] визначає гідність особи як право на громадську повагу, що грунтується на визнанні суспільством громадської цінності цієї особи. Він розглядає гідність як публічну цінність особи.

Б.В.Здравомислов під гідністю розуміє повагу високих моральних якостей в самому собі [18, с.74].

Сутність даних визначень виводиться з двох сфер: із сфери емоційних переживань і сфери розумової діяльності індивіда, що характеризує в першу чергу суб'єктивну сторону гідності.

Як зазначає Н.А.Придворов, внутрішня, чи суб'єктивна, сторона, тобто усвідомлення людиною своєї гідності, вміщує в себе інтелектуальний, емоційний та вольовий моменти – усвідомлення індивідуумом свого правового і суспільного становища, своєї моральної репутації, чутливість до суспільної думки, до суспільної оцінки своєї діяльності та своєї гідності, прагнення завоювати й підтримати хорошу репутацію і уникнути суспільного осуду. Введення вольових моментів пояснює явище самовиховання, саморегулювання, що мотивує вплив усвідомлення власної значущості на поведінку людини в суспільстві, в якому вона і виявляється назовні [15, с.12,15].

Подібний підхід знаходимо у праці Г.Д.Бандзеладзе, який вказує, що людська гідність складається з трьох елементів: мислення, почуття і волі. Зв'язок між цими елементами є настільки міцним, а єдність їх нероздільною, що реально вони окремо один від одного не уявляються. Тільки в абстракції цих здатностей має коріння в інших двох, і, незважаючи на їхні феноменальні й функціональні відмінності, вони створюють смислову органічну єдність.

Ця єдність виражається тріадою вищих людських цінностей: істини, краси і добра. Ці цінності переходять одна в одну, взаємно зумовлюють одна одну і всі вони майже однаковою мірою є центральними, домінуючими та цільними цінностями [1, с.12].

У сфері моральної і правової свідомості поняття гідності – це передусім емоційне ставлення людини до всієї сукупності юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується закріплення фактичного становища особи в суспільстві і державі: громадянство, правоздатність, права та обов'язки , принципи правового статусу [3, с.162-163]. Ідея гідності особи в цій сфері виступає як стержньовий елемент, вона орієнтує особу на правильний вибір лінії поведінки, на самостійність і вільне визначення своїх вчинків, свого місця в суспільстві та державі.

Зауважимо також, що поряд з категорією гідності дуже важливе місце займає категорія честі. Загалом честь і гідність є дуже близькими й тісно взаємопов'язаними між собою поняттями, які вживаються без чіткого смислового розмежування. Разом з тим, хоч і близькі за своїм змістом, проте вони відрізняються одне від одного.

Щодо визначення співвідношення між ними відомі різні погляди. Одні вчені вважають, що честь повністю вміщує в собі поняття гідність, інші з цим не погоджуються. Найбільш раціональний підхід до вирішення цієї проблеми пропонує К.Б.Ярошенко, який стверджує, що честь і гідність поняття близькі і різниця між ними існує лише в суб'єктивному чи об'єктивному підході до оцінки цих якостей: якщо мається на увазі оцінка з боку оточуючих, то мова йде про честь особи, а якщо самооцінка – то про її гідність [21, с.155].

Тобто честь – це суспільна оцінка особи, міра соціальних, духовних якостей громадянина як члена суспільства. Така суспільна оцінка особи залежить від самого громадянина, оскільки формується на підставі його поведінки, вчинків, ставлення до інтересів суспільства, інших людей [7, с.31-32]. З цього приводу різні люди мають різну соціальну оцінку, яка може змінюватися залежно від їх вчинків.

Останнім часом у законодавстві і юридичній літературі, поряд з поняттями гідність і честь, з'явився новий термін – ділова репутація.

Під діловою репутацією розуміють, головно, думку, яка склалася про людину на основі оцінки її суспільно значимих якостей – це оцінка родичами, друзями, співробітниками суспільного значення особи, її компетентності, здібностей, комунікабельності [5, с.69]. Отже, ділова репутація – це один з елементів, що входить у поняття честь, тобто поняття честі набагато ширше, ніж поняття ділової репутації.

У нинішніх соціальних умовах поняття ділової репутації найперше пов'язують з підприємницькою діяльністю і визначають ділову репутацію як відображення ділових якостей особи в суспільній свідомості, що супроводжується позитивною оцінкою [8].

Тому в літературі висловлюють думки, що діловою репутацією можуть володіти не всі суб'єкти права, що займаються діяльністю соціального значення. Не можуть мати ділової репутації непрацюючі пенсіонери, інваліди, які фізично неспроможні займатися певною справою, хатні робітниці та ін. [13].

Останнім часом часто вживається термін добре ім'я. Вчені зазначають, однак, що це поняття підпорядковане загальному поняттю честі [8].

Отже, честь і гідність у своїй єдності відображають множинні, різнобічні зв'язки особи й суспільства. Гідність виступає у вигляді цінності особи, а честь – це оцінка цієї особи з боку суспільства. На цій підставі можна стверджувати, що негативний влив на гідність особи порушує і її честь, а негативний вплив на честь особи порушує її гідність.

Тобто, якщо порушення прав людини розглядати як порушення гідності, то, як наслідок, воно буде порушувати і честь. У такому випадку порушення суб'єктивних прав людини – це передусім порушення її гідності та честі, порушення самооцінки власних якостей, здібностей, світогляду, свого суспільного значення (цінності особи), а також порушення оцінки особи з боку суспільства.

Отже, проведений нами аналіз дає підставу стверджувати, що причинами моральної шкоди є діяння, що принижують честь і гідність особи.

Порушення честі і гідності особи своєю чергою породжує негативні емоції, які можуть призвести до критичних ситуацій, а також до несприятливих для потерпілого наслідків.

Література

  1. Бандзеладзе Г.Д. О понятии человеческого достоинства. – Тбилиси: Мецничреба, 1979.

  2. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1963.

  3. Государственное право СССР. – М.: Юрид. лит., 1967.

  4. Дженіс М., Кей р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / Перек. з англ. – К.: АртЕк, 1997.

  5. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Особенная часть / Под. ред. проф. Скуратова Ю.И., Лебедева В.М. – М.: Издат. группа ИНФРА . М-НОРМА, 1996.

  6. Коржанський М.Й. Кримінальне право України: Частина Особлива. – К.: Генеза, 1998.

  7. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М. 1985.

  8. Марогулова И.Л. Защита чести и достоинства личности. – М.: Правовое просвещение, 1998.

  9. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права. – К.: Українська правнича фундація, 1990.

  10. Моральні збитки на 100 млн. грн. // Юридичний вісник України – 1999. – №15.

  11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 / За ред. Бойка В.Ф., Кондратьева Я.Ю., Яценка С.С. – К.: Юрінком, 1997.

  12. Палиюк В.П. Защита прав потребителей. – Николаев: МП "Возможности Киммерии", 1996. – Т.1.

  13. Плотников В. Деловая репутация как объект гражданско-правовой защиты. // Хозяйство и право. – 1995. – №11.

  14. Попков В.Д. Гуманизм советского права. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1972.

  15. Придворов Н.А. Достоинство личности и социалистическое право. – М.: Юрид. лит., 1977.

  16. Советское гражданское право / Под ред. проф. О.А.Красавчикова. М.: Высшая школа, 1972. – Т.1.

  17. Солодко Е. Если вам наплевали в душу. За моральный вред – материальный ответ // Капитал. 1998. №7-8.

  18. Уголовное право России. Особенная часть: Учебник / Отв. ред. проф. Здравомыcлов В.Б. – М.: Юристъ, 1996.

  19. Узагальнення практики розгляду судами Львівської області цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди, розглянутих в ІУ кварталі 1997 року і в І кварталі 1998р.

  20. Узагальнення практики розгляду судами України справ по спорах, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди в 1994р.

  21. Ярошенко К.Б. Жизнь и здоровье под охраной закона. – М., 1990.

Loading...

 
 

Цікаве