WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Усвідомлення потерпілим порушення суб’єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на відшкодування моральної шкоди - Реферат

Усвідомлення потерпілим порушення суб’єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на відшкодування моральної шкоди - Реферат

Реферат на тему:

Усвідомлення потерпілим порушення суб'єктивних прав, як необхідна умова виникнення права на відшкодування моральної шкоди

На сучасному етапі розвитку світової спільноти проблема прав і свобод людини є домінуючою. В цьому напрямі прийнято ряд міжнародних нормативно-правових актів, які визнають людину головною цінністю суспільства, а належне забезпечення її прав і свобод – головним обов'язком демократичної держави. Загальна Декларація прав людини, зокрема, закріплює положення про необхідність забезпечити загальне й ефективне визнання та дотримання прав людини. Закріплення такого положення в правовому акті ООН стало важливим кроком на шляху побудови правової держави, до втілення в життя положення – "держава для людини", а не людина для держави. Це положення знайшло своє відображення і в ст.3 Конституції України, яка визначає, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави. Саме передбачення можливості "забезпечення" прав і свобод людини є дуже важливим, оскільки Конституція є нормою прямої дії, що дає можливість, в разі порушення прав і свобод людини, звернутися до суду з метою їх захисту та відновлення, відшкодування завданої майнової та моральної шкоди. Отже, після прийняття Конституції України стали актуальними питання створення механізму реалізації її положень, у тому числі й тих, що пов'язані з втіленням у життя передбачених нею прав, зокрема права людини на відшкодування моральної шкоди.

Згідно з чинним законодавством, моральна шкода може бути заподіяна діянням (дією чи бездіяльністю). Таке діяння повинно бути протиправним, тобто забороненим законом. Протиправність дії полягає в тому, що особа не мала права вчиняти саме так. Наприклад, поширення відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію особи. Приміром, позов про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди на суму 100 млн. грн. до Міністерства промислової політики, Анатолія Голубченка та Валерія Мазура подав колишній генеральний директор Донецького металургійного заводу Володимир Следньов. Як повідомив В.Следньов, його було звільнено з посади генерального директора Донецького металургійного заводу у серпні 1994 р. за результатами державної перевірки підприємства, якою було виявлено "погіршення всіх техніко-економічних показників", що стало наслідком "помилкових технічних рішень і допущених прорахунків у фінансовій політиці". Рішенням Старокиївського районного суду м. Києва від 22 травня 1998 р. звільнення визнано незаконним, а його причини – такими, що не відповідають дійсності [10].

Протиправність бездіяльності полягає в тому, що особа була зобов'язана вчинити дію, але не зробила цього. Зокрема, це відмова від виконання певних умов договору. Так у Старокиївський суд м. Києва було подано позов п. Ходосом до тресту КМБ-4 про стягнення моральної шкоди у зв'язку з тим, що відповідач не виконав умов договору, згідно з яким вона була відряджена інститутом транспорту на три роки на роботу в КМБ з метою прискорення будівництва житла. Після закінчення цього строку їй мало бути надано житло, проте відповідач свого зобов'язання не виконав [19].

Поряд з цим виникає запитання – чи можна заподіяти моральну шкоду правомірними діяннями, тобто такими, що не заборонені законом?

Яскравий приклад, який дає відповідь на це запитання, наводить Є.Солодко. В одному із засобів масової інформації була опублікована стаття, яка викладала правдиву інформацію, підтверджену і по суті не шкідливу. Однак стиль викладу – глумливий. Скажімо, офіс затопило, а заголовок: "Фірма N підмочена!". Далі повідомляється, що напівпідвал, в якому розміщено офіс, залило каналізаційними стоками. Неприємно, але факт – фірму підмочено. Тобто образне порівняння, що наведено в заголовку, виставляє потерпілого в невигідному світлі, і є по своїй суті образливим, однак захиститись у такій ситуації важко [17].

Ще одним прикладом може бути постійне нагадування особі про певні, неприємні для неї факти, що стосуються її особисто або близьких їй людей. Це може бути також і постійне звертання уваги особи на певні її недоліки, або недоліки близьких їй людей. Причому такі факти або недоліки можуть мати виняткове (неприємне, образливе) значення лише для цієї особи і сприйматись абсолютно нормально іншими людьми.

Хотілось би наголосити ще на одному випадку, коли правомірні дії можуть заподіювати моральну шкоду. Йдеться про випадки, коли моральну шкоду можна заподіяти покараннями, які застосовує держава за вчинення правопорушення.

Згідно з чинним законодавством, покарання являє собою справедливий акт правосуддя. Суть покарання полягає в тому, що засуджений терпить кару за вчинений злочин, тобто зазнає певних втрат і страждань. Це може виражатись в обмеженні пересування і спілкування з іншими членами суспільства, обмеженні права обирати рід трудової діяльності на свій розсуд, у матеріальних обмеженнях, а у виняткових випадках – у позбавленні життя [11]. Тобто у будь-якому випадку особа за вчинений злочин повинна перетерпіти певні втрати і страждання.

Європейський суд з прав людини ставить питання про те, що покарання справляють також негативну дію на психічний стан людини. Наголошується, крім того,на тому, що деякі покарання тяжкі не стільки через заподіяння фізичного болю, скільки через їхню розбіжність з людською гідністю. З цього приводу висловлюється необхідність відмови від тих з покарань, які найбільше принижують гідність людини, тобто викликають почуття страху, страждання і неповноцінності, що призводить до образи й приниження і, можливо, до зламу їх фізичної чи моральної стійкості [4, с.135].

Зауважимо, що покарання визнається принижуючим гідність, навіть коли воно:

  • не ображає суспільної думки;

  • є ефективним засобом стримування;

  • виконується за закритими дверима;

  • не завдає довготривалої шкоди;

  • призначається за правопорушення, пов'язані із застосуванням фізичного насильства [4, с.135].

Вищевикладене дає підставу стверджувати, що покараннями, які найбільше принижують гідність і потребують заміни більш гуманними, є тілесні покарання і смертна кара.

Розвиваючи ці положення, ч.2 ст.22 Кримінального кодексу України зазначає, що покарання не має на меті завдавати фізичних страждань засудженій особі або принижувати людську гідність, а ч.2 ст.28 Конституції України проголошує: "Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню". Це гарантується тим, що система покарань у кримінальному праві України не знає тілесних покарань. Поряд з цим зауважимо, що Кримінальний кодекс України передбачає в окремих випадках можливість застосування смертної кари, як виключної міри покарання.

Отже, правомірні дії спроможні заподіяти моральноу шкоду. Така ситуація виникає у випадках, коли виявляється:

  • неповнота правового регулювання певних суспільних відносин;

  • різне суб'єктивне сприйняття особами аналогічних фактів, що пояснюється відмінностями світогляду, а також психічної організації людей;

  • моральна шкода, що заподіюється покараннями, які застосовує держава за вчинення правопорушення.

Законодавство України, яке регулює порядок вішкодування моральної шкоди, не поширює дію на вищеперелічені випадки заподіяння моральної шкоди, вказуючи, що відшкодуванню підлягає лише шкода, заподіяна протиправними діяннями, які порушують суб'єктивні права особи (майнові або особисті немайнові).

Приклад порушення особистих немайнових прав особи, яке потягло за собою моральну шкоду, містить позов п. Костишин до п. Скользького, п.Скользької (Стрийський міський суд). Позивачка зазначала, що син відповідачів кинув камінь в її сина, внаслідок чого він дістав тупу травму ока. Для лікування її сина було проведено три операції, у хлопчика знизився зір; він став боятися темноти; злишатися на самоті без батьків, у сім'ї змінився нормальний уклад життя. Завдану моральну шкоду оцінено у 10000 грн [20].

Яскравий приклад порушення майнових прав особи, яке потягнуло за собою моральну шкоду, містить позов п. Масленікова до СП "Хосен" про відшкодування шкоди у зв'язку з викраденням автомобіля. Позов задоволено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.12.1997 р. і стягнуто з СП "Хосен" на відшкодування викраденого автомобіля 15263 грн. матеріальної шкоди і 15000 грн. моральної шкоди.

Зауважимо, що існує думка, згідно з якою право на відшкодування моральної шкоди поширюється лише на випадки порушення майнових прав, інші – лише на випадки порушення особистих немайнових прав. Домінуючою, однак, є позиція, згідно з якою моральна шкода може бути заподіяна як порушенням майнових прав, так і особистих немайнових прав.

У кінцевому підсумку не так важливо, які права дане правопорушення порушило – майнові чи немайнові, важливо інше – до яких наслідків це правопорушення призвело, яким є внутрішнє ставлення суб'єкта прав до факту їх порушення, тобто, наскільки потерпілий усвідомив факт порушення його суб'єктивних прав.

Усвідомлення потерпілим порушення його суб'єктивних прав свідчить про ступінь сприйняття такого порушення, що торкається, в першу чергу, його гідності і, як наслідок, викликає негативні емоції. Тобто можна говорити про те, що порушення будь-яких суб'єктивних прав, порушує гідність особи в широкому розумінні цього слова [12, с.161].

Таку позицію підтверджує і той факт, що Преамбула до міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права закріплює положення, згідно з яким всі права людини "випливають з властивої людській особі гідності" [9, с.3]. Тобто порушення прав людини розглядається передусім як порушення її гідності.

З огляду на це для найбільш повного розуміння поняття моральної шкоди видається необхідним розглянути поняття гідності як соціальної і особистісної цінності, що виступає головним поняттям категорії гуманізму.

Зауважимо, що право, визначаючи правове положення особи в суспільстві і державі, є специфічною формою закріплення і виразу ідей свободи, рівності, справедливості, гідності та гуманізму.

Loading...

 
 

Цікаве