WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі аспекти формування предмета криміналістичної тактики - Реферат

Деякі аспекти формування предмета криміналістичної тактики - Реферат

3. Розгляд питань з криміналістичної тактики у науковій літературі, практичних посібниках відповідав рівню теоретичного усвідомлення методології криміналістики, зокрема її предмета. Про це свідчать перші наукові праці, присвячені предмету науки криміналістики.

У цей період видають цільові самостійні праці, присвячені проблемам тактики слідчих дій, що свідчило, по-перше, про подальше формування предмета криміналістичної тактики, по-друге, про тенденцію диференційованого розгляду криміналістичних прийомів та засобів як технічних, так і тактичних. Технічним аспектом використання прийомів та засобів присвячені праці І.М. Якімова і М.П. Макаренка [14; 16; 21].

Тактичні проблеми проведення слідчих дій вперше були висвітлені в працях І.М. Якімова [14; 16; 17; 22] і В.Г. Громова [17; 23].

Зауважимо, що у цих працях відображені основні положення тактики слідчих дій у тому вигляді, в якому вони склались на цьому етапі розвитку криміналістичної тактики. Ці праці мали важливе значення у формуванні предмета криміналістичної тактики. Вони озброїли практичних працівників конкретними рекомендаціями щодо застосування принципів криміналістичної тактики під час розслідування злочинів. На тому етапі розвитку криміналістичної тактики вони виконували роль підручників, у яких узагальнювалась теорія і практика застосування тактично-криміналістичних прийомів під час розслідуванні злочинів, що стало підґрунтям для подальшого вдосконалення предмета криміналістичної тактики.

Подальша розробка тактичних проблем закономірно сприяла підготовці та виданню перших радянських підручників з криміналістики. На наш погляд, у них вперше була зроблена спроба дати наукове пояснення застосуванню на практиці низці слідчих дій. Так у підручнику, виданому у 1935 р., були викладені теоретичні положення, які стосуються проведення обшуку, виїмки, допиту, впізнання тощо [17]. Сформульовані у ньому вихідні теоретичні положення про слідчі дії набули свого подальшого розвитку в підручниках з криміналістики 1938, 1939, 1940 років та ін [18].

Актуальність та значимість дослідження історичного аспекта визначеної проблеми полягає в тому, що дає можливість простежити становлення, формування і тенденції розвитку криміналістичної тактики, оцінити ефективність застосування, глибше зрозуміти її джерела (природу), сформулювати предмет пізнання.

На підставі огляду дореволюційної криміналістичної літератури ми дійшли висновку, що наука криміналістика і, зокрема, її підсистема – тактика, почали формуватися, починаючи з середини ХІХ ст. А консолідація знань (природничих, технічних та ін.), яка з особливою силою виявилась у кінці ХІХ ст. і на початку ХХ ст., мала вирішальний вплив на їх становлення.

Отже, у розглянутий нами період формувалися передумови для наукового визначення предмета криміналістичної тактики – закладались її основи і цьому головно сприяло накопичення емпіричного матеріалу.

Погляди на предмет та сутність криміналістичної тактики неодноразово зазнавали змін у теорії криміналістики. Історія науки знає різноманітні терміни, що визначали її поняття: частина поліцейської техніки, кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Змінювалась не лише назва тактики, а й її зміст. Про це пишуть Р.С. Бєлкін та Є.М. Лівшиц: "Погляди на сутність і зміст криміналістичної тактики не один раз зазнавали змін. Якщо спочатку до тактики відносили поряд з прийомами проведення окремих дій при розслідуванні злочинів характеристику злочинця, потаємні способи спілкування злочинців (А. Вейнгарт, І.М. Якімов), то потім, переважно, прийоми здійснення слідчих дій (О.І. Зіцер)" [24]. Процес становлення та розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів до розробки найефективніших методів їх розкриття та дослідження прийомів провадження окремих слідчих дій.

Отже, на підставі вищевикладеного ми дійшли висновку, що в досліджуваний період криміналістична тактика ще не могла чітко визначити предмет свого дослідження. Різні вчені розуміли його по-різному. Проте аналіз їхніх висловлювань дає змогу говорити про певну тенденцію – у перший період (період накопичення емпіричного матеріалу) до її предмета завжди відносили прийоми розслідування: За А. Вейнгартом, – це прийоми і засоби розслідування злочинів разом з дослідженням характеристики злочинців та потаємних способів їх спілкування; за Г.Ю. Мансом, – прийоми розслідування злочинів, професійні особливості та побут злочинців; за І.М. Якимовим, – вивчення особи злочинця і способи вчинення злочинів для вироблення найефективніших методів їх розслідування; за О.І. Зібером, – спочатку найкращі прийоми для проведення окремих слідчих дій; а потім – система прийомів попереднього слідства. Наведенні визначення тактики вказують на те, що предмет тактики на той час не одержав(і не міг одержати) свого відображення, оскільки криміналістика як наука перебувала ще в стадії формування, а тактика не була сформована в її структурно самостійний розділ [1, 13].

Література

  1. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики. – М., 1980, – С. 7.

  2. 2.Павлов. Т. Основное в учении И.П. Павлова в свете диалектического материализма – М., 1958 – С. 98.

  3. Советский энциклопедический словарь. – М.: СЭ, 1982. – С. 1530.

  4. Коновалова В.Е. Некоторые вопросы советской криминалистики (1917-1920) // Учен.записки Харьк. юрид. ин-та.-Вып. 2. – С. 71; Тіхенко С.І. Лісіченко В.К. Розвиток криміналістики в УРСР // Рад. право. – 1967. – №9. – С. 18-21.

  5. Клименко Н.И., Криминалистика как наука. – К., 1997. – С. 11-12.

  6. Белкин Р.С., Винберг А.И.. История советской криминалистики. Этап возникновения и становления науки (1917-1930 годы). – М., 1982. – С. 3.

  7. Квачевский А.А. О уголовном преследовании, дознании и предварительном исследовании преступлений по судебным уставам 1864 г. – СПб., 1869 – Ч. 2 – С. 240.

  8. Макалинский П.В. Практическое руководство для судебных следователей, состоящих при окружных судах. СПб, 1901 – С. 256.

  9. Рудой Г.М. Инструкция чинам киевской полиции розыска. – К., 1905.

  10. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система криминалистики. – СПб, 1908.

  11. Анушат Е. Искусство раскрытия преступления и законы логики. – К., 1997. – С. 36.

  12. Рейс Р.А. Научная техника расследования преступлений. – СПб., 1912.

  13. Практическое руководство для судебных следователей. – Петроград, 1915.

  14. Бразоль Б.Л. Очерки по следственной части. Петроград, 1916.

  15. Вейнгарт А. Уголовная тактика. – Овруч. 1910. – С. 4.

  16. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступлений. – М., 1924. – С. 117.

  17. Манс Г.Ю. Криминалистика как прикладная дисциплина и предмет преподавания. // Труды проф. и препод. Иркут. ун-та – Иркутск, !921. – С. 147.

  18. Якимов И.Н. Криминалистика. – М., 1925. – С. 25.

  19. Криминалистика: Кн.1. Техника и тактика расследования преступлений. – М., 1935. – С. 7.

  20. Криминалистика. – М., 1938. – С. 4-5.

  21. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. – Л., 1975. – С. 158.

  22. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. – К., 1997. – С. 123.

  23. Макаренко М.П. Техника расследования преступлений. – Харьков., 1925.

  24. Якимов И.Н Криминалистика. Уголовная тактика. – М.. 1929;

  25. Громов В.Н. Осмотр места преступления. – М, 1931.

  26. Белкин Р.С., Лившиц Е.М. Тактика следственных действий. – М., 1997. – С. 4.

Loading...

 
 

Цікаве