WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Право національних меншин на свободу совісті в УСРР на початку 1920-х років - Реферат

Право національних меншин на свободу совісті в УСРР на початку 1920-х років - Реферат

Інша "турбота" відділу національних меншин НКВС стосувалася менонітів. У минулому вони переселилися на територію Російської імперії в пошуках релігійної незалежності [19, с.5]. Після проголошення непу в 1922 р. меноніти утворюють "Союз нащадків голландських виходців з України" як замкнену кооперативну і конфесійну організацію, однак вони не дістали дозволу Відділу національних меншин НКВС, що викликало його незадоволення. Тому вже в 1923 р. висувається пропозиція ліквідувати "Союз" у зв'язку з даними про неблагонадійність його діяльності. Через міркування економічного характеру ця пропозиція відхиляється з тим, щоб взяти під контроль діяльність "Союзу" і скерувати його роботу у відповідному напрямі [8, с.102–103]. Проте подальша практика релігійної діяльності "Союзу" показала нереальність цих прагнень радянської влади.

Водночас наведемо приклад більш об'єктивного ставлення до релігійних прав національних меншин. Циркулярний лист відділу НКВС стосовно відокремлення церкви від держави №71 від 28 березня 1924 р. передбачав можливість об'єднання релігійних громад національних меншин (караїмам, лютеранам, католикам та ін.) в районному масштабі, якщо вони не можуть зібрати 50 чоловік – кількість необхідна для реєстрації статуту релігійної громади [5, с.33].

Незважаючи на ліквідацію відділу національних меншин НКВС і виконання його функцій з квітня 1924 р. Центральною комісією національних меншин (ЦКНМ) ВУЦВК, подвійний нагляд за релігійними організаціями продовжував реалізовувати НКВС. У його складі було створене ДПУ (для таємних обстежень) і центральне адміністративне управління, один із підрозділів якого (адміністративний відділ) простежував релігійні процеси національних меншин [1, с.100].

Резолюція II Всеукраїнської адміністративної наради при НКВС, яка відбулася в травні 1925 р., відзначила як головне завдання адмінвідділів у питаннях відокремлення церкви від держави – винятково тактовний, позбавлений дріб'язковості, формалізму і прискіпливості підхід до порушених релігійними громадами на селі клопотань, пов'язаних з їхніми релігійними віруваннями [4, с.51].

На практиці це мало, зокрема, такий вигляд. Адмінвідділ Харківського губвиконкому цю вимогу наради реалізував так:

а) проводили облік і реєстрували діючі на території губернії релігійні і сектантські громади всіх видів, напрямів і їх священнослужителів ;

б) губернська і міжвідомча комісії у справах про громади і союзи затверджували статути цих громад;

в) релігійним громадам передавали в безоплатне користування молитовні будинки та предмети культу, які там містилися;

г) здійснювали нагляд за діяльністю релігійних і сектантських громад.

За даними цього ж адмінвідділу в першій половині 1925р. в Харківській губернії діяли такі релігійні громади і сектантські об'єднання: іудейські – 18, римсько-католицькі – 2, протестантсько-лютеранська – 1, караїмська – 1, мусульманська – 1, менонітські – 5. В них було священнослужителів: єврейських – 11, католицьких – 1, протестантсько-лютеранських – 1, мусульманських – 1 [7].

Аналогічну діяльність (хоча і недостатньо повну, за оцінкою самого НКВС) здійснювали всі адмінвідділи. Такий облік релігійних організацій національних меншин дав змогу проілюструвати розподіл цих громад в губерніях (Катеринославській, Київській, Одеській, Подільській, Полтавській, Харківській, Чернігівській) станом на 1925 р. [6, с.29–30].

Розподіл релігійних громад України станом на 1925 рік

Назва релігії

Всього общин

У %

Кількість членів

В губерн-

В округо-

В район-

В сільській

від 50до 200

від 200до 500

понад 500

ських центрах

вих центрах

них центрах

місце-вості

Католицька

237

2,9

188

28

21

11

39

61

118

Лютеранська

64

0,8

33

27

4

5

10

4

42

Іудейська

991

12,1

827

101

63

123

302

405

154

Караїмська

5

4

1

3

2

Магометанська

2

2

2

Вірмено–грегоріанська

3

2

1

1

1

1

Меноніти

37

0,5

7

4

2

35

Отже, початок 1920-х років свідчить, що вже в той час формувалася правова політика радянської влади з подвійними стандартами. Її подальша реалізація щодо релігійних громад національних меншин потребує нових досліджень.

Література

  1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні.1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. – К.:Либідь – Військо України, 1994. – Кн.1.

  2. Бюлетень Наркомюсту. – 1922. – №5.

  3. Бюлетень Наркомюсту. – 1922. – №9.

  4. Бюлетень НКВД. – 1924. – №13.

  5. Бюлетень НКВД. – 1924. – №5–6.

  6. Бюлетень НКВД. – 1925. – №8.

  7. Бюлетень НКВД. – 1925. – №9.

  8. Витяг з протоколу засідання Центрального бюро німецьких секцій при ЦК КП(б)У та німецького підвідділу Відділу нацменшин НКВС УСРР від 1 квітня 1923 р. // Евтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні. – К., 1994.

  9. Інструкція "Про вибори до рад та на з'їзди рад УРСР", затверджена Постановою Президії ВУЦВК 13 жовтня 1934р. – Дніпропетровськ, 1934.

  10. Інструкція про вибори до рад. Затверджена постановою ВУЦВК і РНК УРСР 1925р. // ЗУ України. – 1925. – №97. – Ст.530.

  11. Інструкція про вибори до рад. Затверджена постановою ВУЦВК і РНК від 18 грудня 1926р. // ЗУ України. – 1926. – №79. – Ст.479.

  12. Комуніст (Орган Київського губерніяльного комітету КП(б)У). – 1921. – №2-3.

  13. Культурне будівництво в УРСР. Найважливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду (1917–1959): Зб. док. – К., 1959. – Т.1.

  14. Ленин В.И. Об атеизме, религии и церкви / Сборник высказываний классиков марксизма-ленинизма... М., 1980.

  15. Любченко П. Радянська Україна між ХІІ та ХІІІ з'їздами рад: Доповідь на ХІІІ з'їзді рад УСРР 15.01.1935р. //ХІІІ Всеукраїнський з'їзд рад. Доповіді, промови, постанови. – К.: Партвидавництво ЦК КП(б)У, 1935.

  16. Модиевский С. Евреи юга Украины (по материалам госархива Херсонской области) // Єврейська історія та культура в Україні: матеріали конференції. – К., 1995.

  17. О религии и церкви / Сборник высказываний классиков марксизма-ленинизма... – М., 1980.

  18. Обіжник Центрвиборчкому про позбавлення виборчих прав служителів культів. 1928р. // Безвірник. – 1928. – Додаток до №15.

  19. Осташева Н.В. Криза менонітської спільноти України (1914 – початок 30-х років ХХ ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 1966.

  20. Пащенко В. Свобода совісті в Україні. Міфи і факти 20-30-х рр. – К., 1994.

  21. Первый Всеукраинский съезд деятелей юстиции. 19-23 января 1922 г. Стенограф. отчет. – Харьков: Наркомюст, 1922.

  22. Про релігію і атеїстичне виховання (Зб. док. і матер.). – К., 1979.

  23. Резолюция І Всеукраинского съезда работников советской юстиции по докладу Сухоплюева "О советской политике на Украине по вопросу об отделении церкви от государства" 23 января 1922 г. // Вестник Советской юстиции. – 1922. – №3-4.

  24. Рубльова Н. Невідома ділянка "антирелігійного фронту": боротьба владних структур УСРР проти римсько-католицької церкви, 1920 роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 1998. – №1/2.

  25. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.

  26. Советская Украина (орган НКВД). – 1920. – №4.

  27. СУ України. – 1922. – №49. – Ст.729.

  28. ЦДАВОВУ. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.1823. – а.с.25.

  29. Циркулярное письмо НКВД от 24 сентября 1924 г. "об избирательных правах членов правлений религиозных обществ" // Бюллетень НКВД. – 1924. – №13.

  30. Чорна книга України: Зб. док., архів. матер., листів, доп., ст., досліджень, есе /Упор. Ф.Зубанич. – К.:Вид. центр "Просвіта", 1998.

Loading...

 
 

Цікаве