WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини (1648-1763) - Реферат

Правові заходи щодо впорядкування судочинства гетьманщини (1648-1763) - Реферат

Паралельно з організаційними заходами у створенні правничої комісії гетьман знову взявся до впорядкування справ у судівництві. 13 липня 1730 р. на підставі "Рішучих пунктів" він видав загальну інструкцію судам, яка врегульовувала процесуальний порядок винятково у сільських, сотенних і полкових судах [14, див.: с.8-17]. У ній зазначалось, що полковники повинні співпрацювати із старшиною. Суди у містах, наділених магдебурзьким правом, відокремлювались від полкових і сотенних та підпорядковувались Канцелярії магістратського правління малоросійських справ.

Загалом російські урядовці наказували судам дотримуватись саме "Рішучих пунктів", за виконанням яких слідкував царський міністр при гетьмані генерал С. Наришкін. Причому Колегія закордонних справ в інструкції від 8 січня 1732 р. заборонила йому втручатися у саму судову процедуру. Проте цієї вимоги він не виконав, і, більше того, 22 травня 1733 р. розпорядився, щоб Генеральний суд у процесах застосовував "Суд за формою" [15, с.ХVIII-XIX].

Однак судді не могли керуватися тільки одними "Рішучими пунктами" та "Судом за формою", ігноруючи інше законодавство. Відчувалась гостра потреба в єдиному правовому збірнику. Незважаючи на часті застереження недопустимості зволікань, розробка Кодексу, відомого під назвою "Права, за якими судиться малоросійський народ", завершилась лише влітку 1743 року. Із 30 його глав більш ніж у шести містились норми процесуального (судового) права, що свідчить про особливу увагу до судочинства, зумовлену вагомим впливом на всі сфери суспільного життя.

У серпні того ж року приватно складено ще одну правову збірку – "Процес краткій". Регулюючи процесуальні відносини, він служив підручником з судоустрою і судочинства.

Зазначимо, що судді використовували й інші праці юристів-практиків, присвячені, зокрема, і судовому процесу: "Економіку кратку права", датовану 1730-1740 рр. та "Права малоросійські з книг Статуту Саксону і Порядку виписані", впорядковані у 1744-1757рр.

Незабаром, у 1750-1758 рр., оригінальне і цікаве опрацювання процесуального права зробив кандидат у члени Генерального суду Ф.Чуйкевич. Його "Суд і розправа у правах малоросійських" складалась з 9 частин, з яких 8 регулювали тільки процес.

Деякою мірою уже систематизований стан законодавства не призвів, однак, до зменшення порушень у судовій галузі. Проаналізувавши десятирічну негативну практику сотенних і полкових судів, які розглядали переважну більшість справ у першій інстанції, органи центральної влади гетьманської України вжили ряд заходів для встановлення додаткових гарантій від незаконних і неадекватних покарань та перетворення судових декретів у спосіб заробітку.

Передусім на вимогу старшини К.Розумовський ордером від 16 квітня 1751 р. остаточно скасував указ "Про форму суду", який з самого початку викликав незадоволення українських суддів. Іншим універсалом дозволялось скаржитись на дії Генерального військового суду виключно через Генеральну військову канцелярію [16, с.127]. Після цього двома ордерами Генеральному суду від 1 квітня 1752 р. і 18 квітня 1760 р. фактично зводилось до мінімуму значення сотенного суду, якому надавалось право вирішувати тільки незначні спори і лише між рядовими козаками. Суттєво обмежувалась і компетенція полкового суду, якому Генеральна військова канцелярія ордером від 15 жовтня 1754 р. наказала проводити виконання власних вироків без апробації тільки у дрібних справах [17, с.39, 44, 84].

Зміни торкнулись і найвищої судової ланки. Генеральний суд наділявся винятково апеляційними повноваженнями, вилученими з компетенції Генеральної канцелярії. Дорікаючи тяганиною, зумовленою численними скаргами на ухвали Генерального військового суду, гетьман універсалом від 17 листопада 1760 р. знову реорганізував цей орган. Проте насправді причина реформи полягала у зростанні суспільно-державної ролі і значення великих землевласників-представників козацької старшини, котрі всіма силами прагнули участі у вищому судочинстві.

Універсал від 10 січня 1761 р. вводив ще й обов'язкову присягу членів Генерального суду. Вирішуючи скарги, він повинен був опиратися, згідно з ордером Генеральної канцелярії, на те законодавство, на підставі якого нижчестоящий суд виніс попереднє рішення [18, с.31-32, 86]. Цим самим передбачалось уникнути плутанини при постановленні вироків та налагодити чітку роботу всіх судових ланок.

Однак козацьку старшину і вище духовенство, які, сконцентрувавши у своїх руках величезні матеріальні багатства і всю повноту влади, прагнули затвердити і зрівняти становий статус старшини та шляхти, існуючий судоустрій вже взагалі не влаштовував. Реалізацію своїх задумів вони бачили у реанімації шляхетських судів, яка й відбулась у 1763 році. Не вдаючись до детального аналізу суто станових мотивів судової реформи, зазначимо, що однією з основних причин був саме незадовільний стан справ у сфері судочинства, чому сприяли різновиди судів – наявність 20 різних судових ланок та поєднання адміністративно-судових повноважень.

Гетьман К. Розумовський в універсалі від 19 листопада 1763 р. прямо вказав, що полкові канцелярії переобтяжені справами, результатом чого є тяганина та скарги на адресу Генеральної канцелярії (ще на початку року універсалом від 17 лютого офіційно дозволялось чолобитникам безпосередньо звертатись до Генерального суду, минаючи інші інстанції) [19, с.55]. І тому необхідно розвантажити роботу полкових судів шляхом розподілу їхньої компетенції між новоствореними земськими, гродськими і підкоморськими судами [20, с.56].

Отже, реформа судової системи Гетьманщини 1763 р. великою мірою була черговою спробою владнати процесуальні відносини та припинити судове свавілля, роз'єднавши суд і адміністрацію.

Література
  1. Теличенко И. Очерк кодификации малороссийского права до введения Свода Законов // Киевская старина. – 1888. – Т. 22.

  2. Пашук А.Й. До питання про діюче на Україні у другій половині XVII ст. право та його кодифікацію // Питання теорії і практики радянського права. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. – Вип. 4.

  3. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст. (1648–1782). – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1967.

  4. Падох Я. Ґрунтове судочинство на Лівобережній Україні у другій половині XVII-XVIII столітті. – Львів, 1994.

  5. Ефименко А.Я. История украинского народа / Сост. В.А. Смолий. – К.: Лыбидь, 1990.

  6. Мякотин В.А. Очерки социальной истории Украины в XVII-XVIII вв. – Прага, 1926. – Т. І. – Вып. ІІІ.

  7. Центральний державний історичний архів України, м. Київ.

  8. Пашук А.Й. Вказ. праця.

  9. Раудялюнас В. Подлинник украинского кодекса "Права" 1743 г. // Труды АН Литовской ССР. Серия А. – Вильнюс, 1974. – Т. 4.

  10. Василенко Н.П. Матеріяли до історії українського права / ВУАН. Збірник Соціяльно-Економічного відділу. - №11. - К.: Друкарня ВУАН, 1929. – Т. 1.

  11. Пашук А.Й. Вказ. праця.

  12. Мякотин В.А. Указ. соч.

  13. Терлюк І.Я. Історія держави і права України. Практикум: навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: АТІКА, 1999.

  14. Василенко Н.П. Вказ. праця.

  15. Там же.

  16. Василенко Н.П. Збірка матеріялів до історії Лівобережної України та українського права XVII – XVIII вв. // Український археографічний збірник / Археографічна Комісія УАН. – К.: Друкарня УАН, 1926. – Т. 1.

  17. Пашук А.Й. Вказ. праця.

  18. Там же.

  19. Путро О.І. Гетьман К. Розумовський і судова реформа в Україні-Гетьманщині // Український археографічний щорічник / АН України. Археографічна комісія; Ін-т української археографії. – К.: Наукова думка, 1993. – Вип. 2.

  20. Пашук А.Й. Вказ. праця.

Loading...

 
 

Цікаве