WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи - Реферат

Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи - Реферат

Певна впорядкованість як зв'язків, так і самих елементів є основою функціонування системи. Функціонування – це процес реалізації доцільних властивостей системи, який забезпечує досягнення мети, а способи досягнення мети, що ґрунтуються на доцільних властивостях системи, – це її функції [24, c.18].

Поряд з названою позицією існують й інші точки зору стосовно поняття функції, зокрема під нею у різних сферах знань розуміють "діяльність", "дію", "перетворення", "призначення", "відношення" тощо. Головним у цьому багатозначному понятті є те, що функція, яка виражає діяльність доцільно організованих систем, їх поведінку, є, поряд зі структурою, системоутворюючим фактором. Будь-яка система виступає як єдність функцій та структури, які є взаємопов'язані і виражають єдину сутність (сутність цілого). Структура стосовно функцій є внутрішньою основою і визначає процедуру їх реалізації. Саме за функціями здійснюється включення елементів у систему. Так у момент утворення системи її структура та функції узгоджені (система є дієвою, "працездатною"), але в процесі розвитку змінюється і структура, і функції, їх узгодженість порушується, а дієвість системи знижується.

Аналіз системоутворюючої ролі функції дає можливість виділити систему із середовища і дослідити її як цілісне явище (ціле).

Новий тлумачний словник української мови роз'яснює слово "цілісний" як "такий, що має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле", а "цілість" – як "внутрішню єдність, зв'язаність усіх частин чого-небудь, єдине ціле; цілісність" [21, c.787].

На сьогодні поняття "цілісний" відноситься не стільки до самої системи, скільки до способів її дослідження, що дають змогу виразити цілісність як суттєву характеристику певного класу об'єктів. У системних дослідженнях мова йде про цілісне уявлення, об'єкт: у цьому розумінні ставиться вимога особливого дослідження системи в цілому – на відміну від аналізу окремих її елементів. А тому до таких досліджень висуваються, поряд з іншими, такі вимоги: 1) елемент має досліджуватися з урахуванням його місця у цілому (цілісному); 2) властивості цілого породжуються із властивостей елементів і, навпаки, властивості елементів – із цілісного.

Цілісність передбачає системно ефективні дії, спрямовані на досягнення певної мети. Мета (ціль) – це те, до чого прагнуть, чого намагаються досягти. Ціль системи визначається як бажаний стан або бажані (вишукувані) значення її параметрів [13, c.8]. Тобто мета – це те, чого повинна досягнути система у результаті свого функціонування. Метою може бути як певний стан системи, так і результат, продукт її функціонування. Тільки відносно своєї мети об'єкт виступає як система. Обрана мета зумовлює, детермінує відповідні функції, а через них – і структуру системи, адже без структури сукупність необхідних елементів є тільки їх складом, а при їх наявності з'являються і зв'язки між елементами.

Системний підхід має як пізнавальний (описовий) аспект, так і конструктивний (проектування систем). При використанні описових засобів зовнішні прояви системи (доцільні властивості, функції як способи досягнення мети) пояснюються через внутрішню будову – структуру (зокрема, склад). При проектуванні системи цей процес відбувається так: проблемна ситуація – мета – функція – структура (в т.ч. склад) – зовнішні умови. Ці аспекти взаємодоповнюють один одного. Так, наприклад, в процесі правотворчої діяльності при проектуванні нормативних моделей основним є конструктивний аспект; при дослідженні правової системи як "готової" конструкції у правовій дійсності первинним є описовий аспект її структури.

У власному розумінні слова будова системних об'єктів розглядається за допомогою проаналізованих вище понять "система", "структура", "елемент", "зв'язок", "цілісність", "ціле". Водночас видається необхідним і розгляд різних аспектів функціонування системних об'єктів, при якому використовуватимуться поняття "функціонування", "функція", "мета". До понятійного апарата можна також віднести й ряд інших понять, які доповнюють вищенаведені основні: "поведінка", "управління", "стан", "стабільність" тощо. Такий понятійний апарат дозволяє провести системне дослідження будь-якого типу системи, виявити функціонування і розвиток об'єкта у його внутрішніх і зовнішніх характеристиках, розкрити не тільки принципи взаємозв'язку елементів в цілому, але й їх якісну своєрідність, тобто уявляти об'єкт як єдність форми та змісту.

Слово "форма" трактується по-різному, як-от: зовнішні межі предмета, що визначають його вигляд; зовнішній вияв явища, пов'язаний із сутністю, змістом; спосіб вияву дії; спосіб існування змісту; внутрішня структура та зовнішній вираз змісту тощо. Слово "зміст" тлумачиться як "те, про що говориться, описується", "сутність, внутрішня особливість чогось" тощо [21, c.693-694, c.159].

Філософські категорії "зміст" та "форми" відображають єдність суттєвих сторін явищ дійсності як певних систем у процесі їхнього функціонування та розвитку, сукупності елементів і процесів, притаманних системі та способу їхньої організації [17, c.161-162; 18, c.414-416]. Певним чином впорядкована сукупність елементів та процесів, що притаманні системі, і буде змістом, а спосіб існування і вираз цього змісту буде формою. Поняття форми використовується і у значенні внутрішньої організації змісту, але свій подальший розвиток це її значення отримує у понятті "структура". У взаємовідносинах змісту і форми визначальним є зміст. Форма змінюється від зміни змісту та конкретних умов його існування; в той же час вона здійснює зворотний вплив на зміст: якщо форма відповідає змісту, то прискорює його розвиток, якщо ні – перешкоджає. У ході розвитку, наприклад суспільства, виникають суперечності між змістом і форою, які можуть завершуватися руйнуванням старої та виникненням нової форми, що відповідає змісту, який змінився.

Принципово нове бачення процесів розвитку вноситься у системний аналіз завдяки поняттю "синергетика", предметом якої є механізми самоорганізації – механізми утворення та руйнування структур, переходу від хаосу до порядку та навпаки. Вони не залежать від природи елементів та системи і є важливими для будь-якої, зокрема соціальної системи. Виникнення нових структур синергетика пов'язує з такими умовами існування системи, як відкритість, нелінійність, нерівноважність. Синергетичне світобачення є новим і наближає до нової цілісної моделі світу, який складається із взаємопереходів організації та дезорганізації, рівноваги та нерівноваги, необхідності та випадковості, динамізму та стабільності. В основному світ складається з відкритих систем, що інтенсивно обмінюються енергією, інформацією тощо з оточуючим середовищем. Розвиток світу відбувається не за лінійними законами, темп і напрям такого розвитку не задані однозначно, а тому його не можна зводити до кумулятивної поступальності.

Щоб забезпечити майбутні системи (в т.ч. соціальної), необхідно знати механізми її самоорганізації (зокрема, еволюційні правила заборони), особливо у період кризи.

Все вищесказане свідчить, що застосування системної методології до соціальних об'єктів пов'язане з певними труднощами. По-перше, соціальні системи є найбільш ускладненими та неоднорідними об'єктами дослідження. По-друге, понятійний апарат та методологія складалися на базі несоціальних наук, а тому є потреба їх переведення у світ соціальних зв'язків. Все це стосується і дослідження правової системи як однієї з підсистем соціальної системи суспільства.

Література
  1. Сагатовский В.Н. Системная деятельность и ее философское осмысление // Системные исследования. – М., 1980-1981.

  2. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М., 1986.

  3. Соколов В.Г., Смирнов Б.А. Исследование гибкости и надежности экономических систем. – Новосибирск, 1990.

  4. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973.

  5. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М., 1978.

  6. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М, 1980.

  7. Теория систем и вычислительные методы. – К., 1987.

  8. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. – М., 1980.

  9. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности. – С.-Пб., 1991.

  10. Черняк Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой. – М., 1975.

  11. Системный анализ структуры управления. – М., 1975.

  12. Системный анализ процессов глобального развития. – М., 1985.

  13. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный подход в экономико-математическом моделировании: учебное пособие. – С.-Пб., 1999.

  14. Оболонский А.П. Системный анализ отрасли государственного управления // Сов. гос. и право. – 1974. – №5.

  15. Спицнадель В.Н. Основы системного анализа: учебное пособие. – С.-Пб, 2000.

  16. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981.

  17. Філософський словник. – К., 1973.

  18. Философский словарь. – М., 1991.

  19. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном сознании // Вопросы философии. – 1973. – №6.

  20. Черняк Ю.И. Теоретические основы экономической кибернетики. – М., 1966.

  21. Новий тлумачний словник української мови. – К., 1998. – Т.4.

  22. Новий тлумачний словник української мови. – К., 1998. – Т.1.

  23. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. Вопросы и ответы. – М., 1999.

  24. Протасов В.Н. Что и так регулирует право. – М., 1995.

  25. Новий тлумачний словник української мови. – К., 1998. – Т.2.

  26. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин В.Г. Системный подход в современной науке // Проблемы методологии системного исследования. – М., 1970.

Loading...

 
 

Цікаве