WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна держава - Реферат

Соціальна держава - Реферат

У сучасному суспільстві без соціальної держави неможливе повноцінне здійснення не тільки економічних, соціальних та культурних прав, але й прав "першого покоління" – політичних і особистих. У випадку незабезпеченості соціальної сторони життєдіяльності людей, гідного рівня їхнього життя деформується вся структура прав і свобод людини: знижується політична активність, зростає апатія і зневіра в державу, далеко не завжди є доступними індивіду гарантії прав і свобод (наприклад, права на захист). Соціальна незахищеність нерідко породжується браком основного громадянського (особистого) права – права приватної власності. Проблеми матеріального забезпечення часто відіграють вирішальну роль під час виборів у представницькі органи, в передвиборчій боротьбі за пост президента. Тому соціальна держава безпосередньо впливає на здійснення всього єдиного комплексу прав і свобод людини [18, с.118]. Саме в такому контексті треба сприймати, на нашу думку, дефініцію, запропоновану київським соціологом В.Жмиром: "Соціальна держава – це держава, що послідовно проводить політику, спрямовану на захист прав людини" [21, с.8].

3. Третій "блок" завдань соціальної держави становить комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання гармонійних відносин у суспільстві, зміцнення соціального миру та злагоди, стримування соціального розшарування населення [22, с.29; 23, с.29; 24, с.249; 25, с.357; 26, с.27]. В сутнісному значенні соціальна держава є такою, яка служить суспільству і прагне виключити, або звести до мінімуму, соціальні відмінності і на цій основі забепечити досягнення соціального миру в суспільстві [27, с.120].

Чільне місце в цьому відводиться так званій "політиці доходів", яка здійснюється шляхом збалансованої системи оподаткування, формування соціально орієнтованого бюджету, фінансування соціальних програм. Механізм оподаткування справляє значний вплив на формування реальних доходів та рівень життя населення і найбільш повно характеризує реальний стан дотримання принципу соціальної справедливості, а також визначає ступінь захисту соціально-економічних прав громадян. Тільки та держава може стати економічно сильною і стабільною в своєму розвитку, законодавча база якої щодо функціонування механізму оподаткування доходів населення відповідатиме інтересам переважної більшості громадян. Світовий досвід засвідчує, що кожна демократична держава, яка прагне мати в суспільстві соціальний мир і злагоду, постійно вдосконалює систему оподаткування доходів громадян у напрямі повної узгодженості інтересів усіх суспільних верств населення [28, с.29].

В Україні співвідношення між грошовими доходами 10% найбільш і найменш забезпечених груп населення перевищує 12 разів. У країнах Західної Європи цей коефіцієнт не перевищує 6 разів, у США – 11. На думку Президента України Л.Кучми, такі контрасти в доходах нині є чи не основним чинником соціального напруження в суспільстві [29]. А відтак для України є особливо актуальною проблема формування та проведення ефективної "політики доходів" і прийняття з цією метою нового Податкового Кодексу.

Мир і злагода в суспільстві, що зумовлюють успіх соціальної політики, значною мірою також залежать від рівня розвитку в соціально-трудових відносинах соціального партнерства, нового механізму розв'язування соціальних проблем шляхом переговорів між трьома сторонами – власниками засобів виробництва (підприємцями), найманими працівниками і державою. Соціальне партнерство представників сторін відбувається за принципами добровільності, рівноправності, відповідальності, високої свідомості при узгодженні інтересів підприємців та найманих працівників з державними інтересами [30, с.14].

Державне втручання у взаємовідносини робітників і працедавців, за умови їхньої згоди на таке втручання, дістало назву "трипартизму". Трипартизм виробив дві основні моделі державних дій: "до" і "після" трудового конфлікту. Друга модель характерна для Великобританії, США, Канади і деяких інших країн, де держава традиційно здійснює лише мінімальне регулювання економіки. Перша ж модель характерна, скоріше, для країн, де держава завжди більш рішуче здійснювала вплив на приватний сектор. За другою моделлю втручання держави відбувається на тій стадії, коли конфлікт між працедавцями і профспілками вже є явним і готовим перерости в дії, що підривають стабільність суспільства. За першою ж моделлю держава прагне попередити небажані події і заздалегідь досягти такої угоди між сторонами, яка дала б змогу забезпечити соціальний мир у крайньому разі на термін дії угоди [31, с.126].

Цим шляхом йде і сучасна Україна, де з метою запобігання конфліктів у соціально-трудовій сфері укладаються як генеральні угоди між урядом та проспілками, так і угоди на галузевому й регіональному рівнях. Започатковане в 1992 році Указом Президента України формування механізму та організаційних структур соціального партнерства в Україні набуває чимраз більшої ваги в умовах переходу до ринкової економіки, приватизаційних процесів, загострення соціально-трудових відносин. Проблеми соціального партнерства, безумовно, потребують серйозної уваги як з боку науковців, так і органів державної влади та управління. І передусім у цьому сенсі на порядку денному стоїть завдання прийняття відповідного Закону.

Підсумовуючи викладене і виходячи з вищенаведеного розуміння "три-блокового" завдання соціальної держави, видається можливим визначити її як державу, яка, маючи за економічну основу соціальне ринкове господарство, створює всі можливі умови для реалізації прав людини "другого покоління", для самостійного забезпечення ініціативною та соціально відповідальною особою собі та своїй сім'ї необхідного матеріального рівня життя; гарантує кожному прожитковий мінімум для гідного людини існування та сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві.

За такою державою – майбутнє.

Література
  1. Шемшученко Ю.С. Наукові засади формування правової держави в Україні // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку // Короткі тези доповідей та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції 9-11 листопада 1995 р. – Харків, 1995.

  2. Яковюк І. Про обсяг поняття "соціальна держава" (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Право України. – 1998. – №11.

  3. Баглай М.В. Капитализм и "социальная демократия". Теоретические вопросы развития социальной деятельности буржуазного государства. – М., 1970.

  4. Современные буржуазные учения о капиталистическом государстве: Критические очерки / Под ред. В.А. Туманова. – М., 1967.

  5. Фабрициус Ф. Права человека и европейская политика. Политико-правовое положение трудящихся в Европейском сообществе / Пер. с англ. – М., 1995.

  6. Государственное право Германии. – М., 1994. – Т.1.

  7. Габиш Г. Социальные гарантии в условиях рыночной экономики // Общество и экономика. – 1998. – №10-11.

  8. Безлепкина Л.Ф. Социальное государство – это социальное развитие для всех // Социальное обеспечение. – 1995. – №11.

  9. Гриценко Н.Н. Социальное государство (социально-экономический аспект) // Общество и экономика. – 1996. – №8.

  10. Перглер Т. Німецька модель соціальної держави // Нова політика. – 1996. – №2.

  11. Шаронов А.О. О некоторых аспектах социальной политики в современной России // Общество и экономика. – 1998. – №6.

  12. Новікова О. Концепція соціальної політики України: проблеми і шляхи розв'язання // Соціальна політика і соціальна робота. – 1998. – №1-2.

  13. Мюллер-Армак А. Принципы социального рыночного хозяйства // Социальное рыночное хозяйство. Теория и этика экономического порядка в России и Германии.-С.Пб., 1999.

  14. Рабінович П. Громадянське суспільство і правова держава (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. – 1996. – №3.

  15. Абдулаев М.И. Права человека (Историко-сравнительный анализ). – С.-Пб., 1998.

  16. Ледях И.А. Социальное государство и права человека (из опыта западных стран) // Социальное государство и защита прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1994.

  17. Мостовий Г.І. Соціальна відповідальність держави // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник №2(4). – Харків, 1999.

  18. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. – М., 1996.

  19. Бахин С.В. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 1991. – №2.

  20. Аграновская Е.В. Формирование рынка в России и защита прав граждан // Социальное государство и защита прав человека / Под ред. Е.А. Лукашевой. – М., 1994.

  21. Жмир В. Соціальна держава, соціальна політика, соціальна робота (спроба концептуального аналізу) // Соціальна політика і соціальна робота. – 1997. – №1(2).

  22. Волинка К. Деякі проблеми соціального забезпечення в Україні // Нова політика. – 1997. – №3.

  23. Коментар до Конституції України / За ред. В.Ф.Опришка. – К., 1996.

  24. Молдован В.В., Мелащенко В.Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посіб. для студ. юр. вузів та фак-тів. – К., 1996.

  25. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К., 1998.

  26. Яремчук С.В. Короткий словник політологічних термінів. – Львів, 1998.

  27. Общая теория государства и права: Курс лекций / Под. ред. В.И.Гоймана. – М., 1998. – Вып. 2. Теория государства.

  28. Мандибура В. Оподаткування доходів громадян: чого вчить світовий досвід // Віче. – 1999. – №8.

  29. Соціальна політика має стати справді людяною (виступ Президента України Л.Д.Кучми на розширеному засіданні Колегії Міністерства праці та соціальної політики України 13.04.1999 р.) // Урядовий кур'єр. – 1999. – 15 квіт.

  30. Бондар І., Соколенко Н. Концептуальні положення соціальної політики: механізми реалізації // Праця і зарплата. – 1995. – №17(81).

  31. Мкртчан Г., Чистяков И. Социальное партнерство, трипартизм и генеральные соглашения // Общество и экономика. – 1998. – №10-11.

Loading...

 
 

Цікаве