WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Вимоги кримінально-процесуального кодексу щодо розробки і впровадження в практику бланків протоколів слідчих дій - Реферат

Вимоги кримінально-процесуального кодексу щодо розробки і впровадження в практику бланків протоколів слідчих дій - Реферат

Реферат на тему:

Вимоги кримінально-процесуального кодексу щодо розробки і впровадження в практику бланків протоколів слідчих дій

У процесі розслідування злочинів слідчому доводиться складати велику кількість різноманітних процесуальних документів, серед яких переважають протоколи слідчих дій. Тому тут, як і в інших видах діяльності, де виникає необхідність у складанні однотипних документів, широко використовують спеціальні друковані форми-бланки (бланк документа – носій інформації з нанесеними на ньому постійними реквізитами), до яких відносяться і бланки протоколів слідчих дій. Наприклад, у проаналізованих кримінальних справах було складено 9820 протоколів слідчих дій, з яких 9590 (понад 97%) оформлені на відповідних бланках (у статті наведені дані вивчення 600 кримінальних справ, розглянутих судами Львівської області).

Використання бланків протоколів слідчих дій та інших процесуальних документів має низку переваг [1, с.108]:

1) вони сприяють більш повному і точному дотриманню вимог КПК. В них відображені обов'язкові умови проведення слідчих дій, права і обов'язки осіб, які беруть у них участь; спеціально надруковані фрагменти допомагають відобразити всі необхідні відомості та ін. Наприклад, у 87% протоколів, оформлених не на бланках, не зазначалось, що особам, які брали участь у проведенні слідчих дій (у тому числі понятим) були роз'яснені їх права і обов'язки, в 79% – не вказано час початку і закінчення слідчої дії. Такі порушення вимог закону в протоколах, оформлених на бланках, становлять відповідно 24 і 19%;

2) бланки спрощують і прискорюють сам процес складання протоколів, оскільки слідчому не доводиться витрачати час на обдумування і пригадування тих відомостей, які необхідно з'ясувати (наприклад, у допитуваного), оскільки в бланках міститься їх перелік;

3) наявність у бланку надрукованих фрагментів скорочує обсяг рукописних (машинописних) записів і відповідно економить час;

4) використанням бланків досягається суттєва для слідчої роботи уніфікація протоколів, що, зокрема, полегшує ознайомлення із справою осіб, які мають на це право згідно з законом;

5) використання бланків підвищує в цілому культуру документування слідчих дій. Протоколи, оформлені на бланках з надрукованою типовою частиною тексту, безперечно зручніші для читання, ніж виконані від руки і навіть на друкованій машинці; вони акуратні і мають низку інших переваг з погляду культури процесуального діловодства. Однак, щоб бланки протоколів виконували вказані функції, вони повинні відповідати певним процесуальним і технічним вимогам. Аналіз бланків протоколів слідчих дій, якими користуються слідчі прокуратури і органів МВС, проведений в 12 областях України, дав можливість виявити деякі загальні недоліки процесуального і технічного характеру, які властиві цим друкованим формам.

До недоліків процесуального характеру відносяться:

1) неоднаковість у назвах бланків протоколів, якими оформляються одні і ті ж слідчі дії ("протокол затримання", "протокол затримання підозрюваного", "протокол затримання підозрюваного у вчиненні злочину", "протокол затримання за підозрою у вчиненні злочину"; "протокол очної ставки", "протокол ставки віч-на-віч", "протокол допиту на очній ставці"; "протокол пред'явлення для впізнання", "протокол впізнання" і ін.);

2) невідповідність назви деяких бланків протоколів суті слідчих дій. Так у процесі вивчення використання бланків протоколів у жодній з 12 областей не виявлено бланків протоколів огляду предметів, і тільки в двох областях виявлені бланки протоколів огляду документів. Разом з тим широко використовуються для фіксації вказаних слідчих дій бланки протоколів огляду речових доказів. Наприклад, вивчення протоколів огляду речових доказів (вивчено 196 протоколів) показало, що 192 з них (близько 98%) оформляли фактично проведений огляд предметів. Однак огляд предметів і огляд речових доказів – поняття не тотожні. Огляд предметів завжди передує їх долученню як речових доказів. Значна частина оглянутих слідчим предметів взагалі не була долучена до справи, оскільки не було встановлено їхнього зв'язку з обставинами, які підлягають доказуванню, а також внаслідок неможливості або недоцільності їх долучення.

Огляд речових доказів є окремим випадком огляду предметів. Це додатковий огляд об'єктів уже долучених до справи як джерел доказів. Тому поняття "огляд предметів" ширше від поняття "огляд речових доказів". Фіксація огляду предметів у протоколах огляду речових доказів суперечить не тільки процесуальній суті цих дій, але й термінології, прийнятій кримінально-процесуальним законом (ст.190 КПК), в якій йдеться про огляд предметів. Термін "огляд речових доказів" у цій нормі не вживається. Така редакція закону цілком виправдана, оскільки огляд предметів є поняттям загальним, яке охоплювало і огляд речових доказів. У збірниках зразків процесуальних актів попереднього розслідування також наводяться зразки протоколів огляду речових доказів і відповідно бракує зразків протоколу огляду предмета [2, с.183 184];

3) надруковані в бланках фрагменти, що роз'яснюють права і обов'язки осіб, які беруть участь у слідчих діях, неповні і неконкретні. Неповнота цих даних якоюсь мірою зумовлюється не зовсім чітким визначенням у КПК порядку оформлення окремих видів слідчих дій. Прикладом може служити ст.170 КПК, яка передбачає відображення в протоколі даних про роз'яснення свідків його обов'язків і відповідальності за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань при відсутності вказівок на необхідність фіксації також даних про роз'яснення його прав;

4) питання, які містяться в низці бланків, не випливають з вимог КПК (наприклад, у бланках протоколів допиту свідка передбачена фіксація даних про його судимість);

5) бракує місця для відомостей про участь у слідчих діях осіб, які за законом мають на це право (прокурор, спеціаліст, перекладач і ін.), а також про застосування допоміжних засобів фіксації (звукозапис, кінозйомка);

6) у бланках протоколів окремих слідчих дій передбачена графа для фіксації зауважень і заяв тільки понятих, хоч таким правом користуються й інші учасники слідчих дій;

7) у деяких бланках надруковані фрагменти, які наперед розв'язують питання, вирішення яких можливе тільки в ході слідчих дій. Наприклад, в окремих бланках натрапляємо на формулювання: "Протокол прочитаний вголос, ніяких зауважень не надійшло. Записано правильно" (протокол огляду місця події); "Ніяких заяв або зауважень від учасників пред'явлення для впізнання не надійшло";

8) у деяких бланках протоколів зроблені помилкові посилання на статті КПК, які не відносяться до даної слідчої дії (бланки протоколів допиту свідка, обвинуваченого).

Надоліками технічного характеру є:

1) непридатність бланків для машинописного заповнення (інтервали між рядками не відповідають кроку друкарських машинок; неоднакові розміри полів змушує на кожному рядку знову встановлювати вручну каретку друкарської машинки тощо);

2) недоброякісність паперу (трапляються бланки темно-зеленого і темно-синього кольорів, на яких важко прочитати тексти, виконані синім і фіолетовим чорнилом; груба структура і шорсткість поверхні паперу призводять до розпливу чорнила, сповільнюють швидкість письма). Ці недоліки суттєві, тому що більшість протоколів оформляються від руки. Наприклад, із загальної кількості вивчених нами протоколів слідчих дій 82,6% написані від руки;

3) дефекти редагування і друкарського виконання (у багатьох бланках протоколів залишено значні за розмірами площі для рукописного чи машинописного тексту, де в цьому немає потреби і, навпаки, явно недостатні їх розміри там, де треба вмістити необхідний текст). Зокрема, у використовуваних бланках протоколів пред'явлення для впізнання відведено 8-10 рядків рубриці, в якій фіксуються відомості про осіб і предмети, що пред'являються для впізнання, чого явно недостатньо, щоб описати з належною повнотою (як цього вимагає закон), наприклад, зовнішність, одяг та інші дані про осіб, яких пред'являють для впізнання;

4) ігнорування вимог Єдиної державної системи діловодства при підготовці бланків (недодержання стандартів у розмірах бланків, у визначенні ширини лівого поля) утруднює підшивку їх у кримінальну справу, ознайомлення із змістом протоколів.

Усунення зазначених недоліків, на нашу думку, сприяло б установлення чіткого порядку виготовлення бланків протоколів слідчих дій і інших процесуальних документів. Нині вони виготовляються самими органами прокуратури і внутрішніх справ на місцях. Саме цим можна пояснити, що навіть бланки протоколів одного і того ж виду, які використовуються слідчими прокуратури та внутрішніх справ одного району (міста), неоднакові за своїми розмірами, реквізитами і їх розміщенням. Доцільно, щоб бланки процесуальних документів, особливо протоколів слідчих дій, виготовлялись централізовано або органами на місцях на основі розроблених і затверджених Генеральною прокуратурою і МВС України зразків, які мають відповідати таким обов'язковим вимогам: друковані тексти бланків протоколів повинні обов'язково формулюватись відповідно до вимог кримінально-процесуальних норм.

З погляду технічної естетики і функцій в судочинстві бланк процесуального документа, в тому числі протоколу слідчої дії, повинен мати вигляд офіційного акта, бути зручним для складання, підшивки в справу і подальшого використання. Враховуючи це, при виготовленні бланків протоколів та інших процесуальних документів, слід використовувати папір встановлених форматів: А4 (210х297 мм), А5 (210х148 мм) і А3 (420х297 мм). Для бланків протоколів слідчих дій найдоцільнішими є формати паперу А3 і А4. Використовуючи їх для бланків, треба враховувати особливості фіксації змісту і наслідків окремих слідчих дій та приблизні обсяги текстової частини протоколів. Для зручності користування протоколів з усіх боків аркуша необхідно залишати поля. З лівого боку має бути поле до 35 мм, яке забезпечує зручне користування текстом підшитого в оправу протоколу. З правого боку має бути поле не менше, ніж 8 мм – резерв паперу для захисту тексту від можливих пошкоджень країв паперу. Поле верхнього краю повинно мати 20 мм. На ньому розміщують діловодські відмітки (нумерація сторінок і ін.). Нижня частина листа (поле до 19 мм) використовується згідно з вимогами КПК (ст.ст.145, 170 і ін.) для підписів. При заповненні бланків на обох сторінках листа розмір лівого поля на зворотній стороні повинен бути не менше ніж 8 мм, а правого – 35 мм. Розміри верхнього і нижнього полів не змінюються.

Згідно з правилами Єдиної державної системи діловодства, бланки різних документів повинні виготовлятись тільки на світлому папері і друковані фрагменти повинні наноситись чорною фарбою. Ця вимога зумовлена тим, що читання текстів таких документів менше втомлює зір, ніж, наприклад, надруковані різними кольорами. Крім того, чорний колір на білому фоні легко копіюється сучасними копіювальними поліграфічними засобами, що дуже важливо, наприклад, при виділенні кримінальних справ.

Для надання бланкам більшої наглядності і виразності можуть використовуватись різні друкарські шрифти. Наприклад, назву протоколу набирають великим шрифтом, а текстові фрагменти – одні – меншим, інші – петитом.

Однією із вимог, яким повинні відповідати бланки протоколів, – це придатність їх для заповнення як на машинці, так і вручну. Тому бланки протоколів повинні формуватись з урахуванням міжрядкових інтервалів і кроку письма друкарських машинок. Відстань між горизонтальними рядками 8,5 мм відповідає в більшості сучасних друкарських машинок двом рядкам машинописного тексту. Це дає можливість при машинописному оформленні протоколу один раз встановити каретку друкарської машинки і заповнювати його, користуючись тільки ричагом переводу рядків.

Однак, яким би раціональним з технічного боку не була побудова бланку протоколу слідчої дії і розміщення на ньому відповідних реквізитів, доказове значення в кримінальному процесі належить його змісту.

Література

  1. Михайлов А.И., Соя-Серко Л.А., Соловьев А.В. Научная организация труда следователя. – М., 1974.

  2. Хазін М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Кримінально-процесуальні акти дізнання та попереднього слідства. Зразки документів. – К., 1996.

Loading...

 
 

Цікаве