WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Криміналістичні різновиди негативних обставин - Реферат

Криміналістичні різновиди негативних обставин - Реферат

Е.М.Свєтлаков розділив усі предмети, які використовують під час вчинення крадіжок зі зламом, на спеціально виготовлені злодійські інструменти; знаряддя праці, перероблені для злодійських цілей; різноманітні інструменти побутового характеру і знаряддя праці, які не перероблялись для злочинних цілей; інші предмети, що не відносяться до знарядь праці та інструментів [15, с.286].

На думку Р.С. Бєлкіна, такий поділ знарядь злочину не є класифікаційним, оскільки він не виконує класифікуючих функцій і не несе практичного навантаження, тобто класифікація об'єктів підмінена звичайним групуванням [6, с.396-398].

6. Класифікація техніко-криміналістичних засобів роботи з доказами. Наприклад, для відшукання слідів рук, виготовлення зліпків слідів ніг. Такі класифікації застосовують у процесі комплектування центрів науково-технічних засобів спеціального призначення, зокрема слідчого портфеля, сумки працівника ДАІ, валізи прокурора-криміналіста та ін.

Наведений перелік класифікацій не є вичерпним, однак значення його полягає в тому, що одні з вказаних класифікацій допомагають визначити певну групову належність підданих класифікації об'єктів, їх роль у системі доказів, сприяють встановленню окремих обставин, що підлягають доказуванню, а інші вказують на особливості і методи дослідження об'єктів з метою одержання відповідної інформації або на можливості їх використання під час збирання та дослідження доказів.

Огляд опублікованих класифікацій об'єктів, досліджуваних криміналістикою, свідчить, що в жодній з них не розкрито поняття і навіть не згадується про негативні обставини, їх носіїв, не сформульовані положення про значення негативних обставин і можливості їх використання у доказуванні.

В окремих працях [1, с.64; 16, с.62; 17, с.22; 18, с.278] недостатньо чіткі і обґрунтовані згадки про негативні обставини, які розглядаються тільки як непрямі (побічні) докази, без визначення підстав до цього, не проведена їх класифікація.

Деякі автори [19, с.43; 20, с.151; 21, с.41 та ін], переважно розглядаючи питання про негативні обставини, обмежуються лише описом окремих прикладів з практики, які траплялися в процесі розслідування конкретних злочинів.

Разом з тим у криміналістичній літературі вже зроблена спроба поділу негативних обставин на різновиди. Зокрема, В.О.Коновалова за характером негативних обставин ділить їх на дві групи:

а) негативні обставини – матеріально-фіксовані сліди;

б) негативні обставини – дії.

У свою чергу негативні обставини – сліди вона поділяє на:

а) негативні обставини – як сліди наявності;

б) негативні обставини – як сліди відсутності.

За способом виявлення В.О.Коновалова поділяє негативні обставини на:

а) явні негативні обставини, які не потребують спеціальних способів виявлення;

б) приховані негативні обставини, виявлення яких потребує спеціальних прийомів.

За причинами утворення негативних обставин В.О.Коновалова поділяє їх на: а) негативні обставини – як результат штучного створення злочинцем слідів (маскування, приховування, інсценування); б) негативні обставини, що виникли як наслідок похибок з боку злочинця [22, с.54-55].

Подібну, більш детальну класифікацію негативних обставин запропонував В.А.Овечкін, поклавши в основу поділу результати проведеного ним аналізу деяких категорій справ:

1) негативні обставини – матеріально-фіксовані сліди; 2) негативні обставини – предмети; 3) негативні обставини – відомості; 4) негативні обставини – поведінка у вигляді дій та емоцій.

Негативні обставини, на думку В.А.Овечкіна, можна також розрізняти за характером суперечностей, що виявляється: а) у відсутності чогось, що суперечить попередньому поясненню події (негативні обставини – відсутності за класифікацією В.О.Коновалової); б) у наявності чогось, що суперечить припущенню (негативні обставини – наявності); в) у невідповідності зовнішнього вигляду чогось чи когось, що суперечить припущенню, тобто негативні обставини невідповідності.

За правилами оцінки доказів В.А.Овечкін негативні обставини ділить ще на: а) фактичні дані, що не відповідають дійсності (не достовірні); б) фактичні дані, що відповідають дійсності, які можуть бути належними негативними обставинами або неналежними, а також належними і допустимими доказами, що свідчать про невідповідність дійсності припущення, яке перевіряється, і які вказують на інсценування.

Крім того, він виділяє штучні негативні обставини [23, с.46-49].

Така класифікація за своєю будовою і класифікаційними ознаками є надто розмитою і громіздкою. У логіці подібні класифікації визначаються як штучні. Вони зумовлені такими способами поділу предметів на групи, які ґрунтуються тільки на їх подібності або відмінності у межах кожної групи. Така подібність визначається наявністю в них деяких загальних властивостей. У результаті штучної класифікації встановлюється певний порядок у розташуванні груп, однак здебільшого цей порядок має зовнішній, штучний характер.

На відміну від штучних природні класифікації переносять центр уваги на розкриття внутрішніх закономірних зв'язків між групами класифікованих предметів, об'єктів. У цьому випадку між предметами чи об'єктами виявляються такі відносини (наприклад, спільні загальні ознаки, переходи тощо), які зникають у штучній класифікації.

С.І.Медвєдєв, на відміну від вищезгаданих авторів, класифікацію негативних обставин пов'язував з процесуальними поняттями їх належності і допустимості як доказів, а також з входженням їх у каузальний доказовий ряд [24, с.21-23].

За аналогією з доказами С.І.Медвєдєв за ознакою придатності негативних обставин для встановлення наявності чи відсутності обставин, що входять у предмет доказування в справі, класифікував їх на: 1) належні негативні обставини; 2) неналежні негативні обставини.

За ознакою допустимості негативних обставин він поділяє їх на: 1) допустимі негативні обставини; 2) недопустимі негативні обставини.

Для того щоб негативна обставина використовувалась у справі як доказ, вона повинна відповідати вимогам закону стосовно джерела, умов, способів одержання і фіксації. Недопустимість доказу означає, що: а) відоме джерело відомостей і воно може бути перевірене; б) особа, від якої походять відомості, є компетентною і обізнаною; в) витримані загальні правила доказування і правила збирання й фіксації відомостей певного виду; г) дотримані правила, що регламентують відповідну стадію процесу і встановлюють повноваження особи, в провадженні якої перебуває справа, на здійснення певних процесуальних дій.

Докази повинні бути належними, тобто за своїм змістом здатними встановлювати обставину, для доказування якої вони використовуються. Крім того, ця обставина повинна входити в предмет доказування або в перелік інших суттєвих обставин.

Як видається, викладене дає підставу говорити про недосконалість поділу негативних обставин, який запропонував С.І.Медвєдєв. Належність і допустимість доказів, а отже, і негативних обставин, як це видно з процесуальних рекомендацій їх оцінки, встановлюються на стадії оцінки зібраних фактичних даних як завершального етапу доказування на попередньому і судовому слідстві. А негативні обставини здебільшого встановлюються на початкових стадіях як попереднього, так і судового слідства. Тому розмежування негативних обставин за ознаками, які встановлюються лише на певних етапах провадження у справі (а не на всіх), не є правильним через об'єктивну обмеженість критерію запропонованого поділу.

Щодо предмету обвинувачення С.І.Медвєдєв поділяє негативні обставини ще на: 1) обвинувальні негативні обставини; 2) виправдувальні негативні обставини.

Залежно від обсягу версій, на конструювання яких впливають негативні обставини, автор поділяє їх на:

1) негативні обставини, що сприяли побудові загальної версії;

2) негативні обставини, що сприяли побудові окремої версії;

3) негативні обставини, що сприяли побудові версій за елементами складу злочину.

Loading...

 
 

Цікаве