WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розмір суспільно небезпечних наслідків ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат

Розмір суспільно небезпечних наслідків ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів - Реферат

Наявне в чинному законодавстві в примітці до ст.1482 КК визначення розміру суспільно небезпечних наслідків також далеко не бездоганне. Назвемо недоліки, які, на нашу думку, в ньому вбачаються.

Визначення розміру шкоди через неоподатковуваний мінімум заробітної плати, як цього вимагає діюча ст.1482 КК, має ті самі недоліки, які виникають, якщо поставити його в залежність від розміру мінімальної заробітної плати. І мінімальна заробітна плата, і неоподатковуваний мінімум доходів громадян є соціально-економічними нормативами, які залежать від злободенних економічних, соціальних, політичних проблем, гри зацікавлених сил [3, с.5]. На наших очах через не пов'язані з кримінальним правом причини відбувалась девальвація мінімуму заробітної плати, і через якийсь час таким же чином впала значущість неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. За даними В.Мандибури, починаючи з 1990 р. зміни стосовно неоподатковуваного мінімуму вносилися 14 разів. Причому цей процес був довільним як за змістом економічної обґрунтованості вихідної бази рівня оподаткування, так і за диференціацією рівнів доходів платників податків. Починаючи з жовтня 1995 р. і до цього часу неоподатковуваний мінімум взагалі не переглядався, в той час як за період із 01.10.1995 р. по 01.02.1997 р. індекс інфляції споживчих цін зріс у 1,73 раза [3, с.3]. В сучасний період при істотному підвищенні розміру мінімальної заробітної плати до 74 грн. розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян залишився незмінним. Навряд чи правильно орієнтуватися на такий критерій і з огляду на те, що він стосується індивідуальних доходів громадян. А найбільш поширеними і небезпечними є випадки ухилення від сплати податків юридичними особами, діяльності яких такий критерій, як неоподатковуваний мінімум доходів громадян, аж ніяк не характеризує.

В умовах інфляції не може бути застосований і критерій у вигляді твердої грошової суми. Парадоксально, але такі критерії збереглися подекуди в актах кримінального законодавства та актах його офіційного тлумачення. Найбільш одіозною є досі не змінена і не скасована Постанова Президії Верховної Ради Української РСР від 24 вересня 1981 р. "Про порядок застосування статті 1552 Кримінального кодексу Української РСР", яка визначає, що отримання незаконної винагороди від громадян у великих розмірах має місце, коли її розмір перевищує 200 крб. з одного потерпілого [1].

Серед можливих варіантів розглядуваних критеріїв найбільше заслуговують на увагу такі:

1) частка несплаченої суми податків у всій сумі, що підлягає сплаті;

2) визначення розміру шкоди через мінімальний розмір штрафу. Такий спосіб вираження у КК грошових величин та кримінально-правових критеріїв, які мають майновий характер, видається найдоцільнішим в умовах нестабільної економіки та державної грошової одиниці [8, с.101-102].

Перший із названих критеріїв має свої як переваги, так і недоліки. Переваги вбачаються в тому, що розмір оподатковуваного обороту, масштаби підприємств не впливають на вирішення питань кримінальної відповідальності. Недоліки ж полягають у тому, що в такому разі відповідні працівники підприємств з великим оборотом потрапляють у гірше становище стосовно кримінальної відповідальності, ніж малих підприємств, та інші платники податків. У випадку застосування лише цього критерію ухилення працівників малих підприємств від сплати податків, навіть у повному розмірі, може не охоплюватись складом злочину – ухилення від сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів, у зв'язку з порівняно невеликими масштабами господарської діяльності, і, відповідно, сумами податків, що підлягають до сплати.

Один із можливих виходів з цієї ситуації вбачається в тому, щоб ухилення від сплати податків на суму, яка є не меншою за половину належних до сплати обов'язкових внесків, вважати суспільнонебезпечним і відповідно кримінально караним.

Недолік розглядуваного критерію передусім полягає в тому, що кримінальна відповідальність може наставати навіть у разі відносно невеликого абсолютного розміру несплачених податків, тоді як ухилення на більші суми може залишитися безкарним, якщо сплаті підлягає податок великого розміру. В цьому випадку, на противагу попередній ситуації, в гірше становище потрапляють платники з низькими доходами. Несплата податків такими платниками, навіть у порівняно невеликому розмірі, у випадку застосування тільки останнього з розглянутих вище критеріїв буде вважатись суспільно небезпечною і кримінально караною.

Тому видається, що, визначаючи розмір несплачених податкових сум, достатніх для притягнення особи до кримінальної відповідальності, необхідно враховувати не один, а кілька критеріїв.

Оскільки, як уже зазначалося, неоподатковуваний мінімум, як і мінімальний розмір заробітної плати, втратив своє колишнє значення, то пропонується іншим критерієм встановлення розміру несплачених сум податків як обов'язкової ознаки складу злочину про ухилення від сплати податків вважати співвідношення несплачених податкових платежів і мінімального розміру штрафу.

У кримінально-правовій літературі запропоновано спосіб вираження у КК кримінально-правових критеріїв, які мають майновий характер, через мінімальний розмір штрафу, встановивши такий розмір штрафу у окремій статті Загальної частини КК [8, с.101-102]. Мінімальний розмір штрафу – величина, не пов'язана з іншими галузями права, а тому нейтральна до різноманітних соціальних чи економічних катаклізмів. Тому наявність цього критерію робить незалежним застосування кримінального закону в аспекті, що розглядається, від різноманітних суспільних стихій. Крім того, при потребі внесення змін до КК (інфляція, інші причини) така процедура буде досить простою. Тому застосування мінімального розміру штрафу найбільше сприятиме забезпеченню як стабільності КК, так і не стане на заваді його динамічності.

Звичайно, використання мінімального розміру штрафу як критерію визначення відповідних оціночних понять не застосовне в аспекті de lege lata. Він є прийнятним для нового Кримінального кодексу України, оскільки його введення потребує значних змін у законі.

На жаль, законопроектна практика не сприйняла цю раціональну пропозицію. Примітки до ст.196 "Ухилення від сплати податків" та ст.197 "Ухилення фізичної особи від сплати податків" проекту КК України редакції 1997 р. [2] поняття "великий розмір шкоди", як і в нині чинному КК, пов'язують із неоподатковуваним мінімумом доходів громадян.

Отже, вважаю, що великим розміром несплачених податків, достатнім для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності повинна бути сума, не менша ніж 50% належних до сплати податків, або кратна мінімальному розміру штрафу, встановленому в КК. Названі критерії пропонується ввести в новий Кримінальний кодекс України для визначення відповідного оціночного поняття.

Література

  1. Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – №40. – Ст.663.

  2. Кримінальний кодекс України. Проект, підготовлений робочою групою Кабінету Міністрів України, та пояснювальна записка до нього. – 1997 (без місця видання).

  3. Мандибура В. До питання визначення величини неоподатковуваного мінімуму та законодавчого забезпечення механізму його індексації (аналітична довідка). – Лютий 1997 р.

  4. Див.: Навроцький В. Злочини проти власності: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: Юрид. ф-т Львів. держ. ун-ту ім.І.Франка, 1997.

  5. Навроцький В. Господарські злочини: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: Юрид. ф-т Львів. держ. ун-ту ім.І.Франка, 1997.

  6. Навроцький В. Посадові злочини: Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: Юрид ф-т Львів. держ. ун-ту ім.І.Франка, 1997.

  7. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. – Харьков: ИО "Вища шк.", 1977.

  8. Див.: Ришелюк А. Кілька слів про проблему грошових величин у новому Кримінальному кодексі України // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація: Тези. ІІІ Всеукраїнська конференція. К., 1995. – С.101-102.

  9. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наук. думка, 1978.

Loading...

 
 

Цікаве