WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Співвідношення термінологічного апарату особливої частини КК України з суміжними категоріями - Реферат

Співвідношення термінологічного апарату особливої частини КК України з суміжними категоріями - Реферат

Проте далеко не всі поняття, терміни теорії кримінального права знаходять своє закріплення в Особливій частині КК україни, окремі з них залишаються тільки в науці кримінального права. Можна простежити і протилежний зв'язок. Іноді новий термін спочатку формулює законодавець, згодом термін, як відзначалося, потрапляє у термінологічний апарат теорії кримінального права України.

Отже, термінологічні апарати Особливої частини кримінального законодавства України та теорії кримінального права України – це співпідрядні логічні явища, які перебувають у постійному розвитку та взаємно доповнюють один одного.

Деякі автори, крім цих двох термінологічних апаратів, як окремий термінологічний апарат виділяють апарат Пленуму Верховного Суду України, що формується на основі понять, що застосовують у судовій практиці [7, с.56]. На нашу ж думку, не можна ставити питання про виділення окремого термінологічного апарату Пленуму Верховного Суду України, оскільки, як відомо, його постанови служать для тлумачення чинного законодавства, і тому містити власний термінологічний апарат вони не в змозі. З цього випливає, що т. зв. "термінологічний апарат постанов Пленуму Верховного Суду України" органічно вплітається у термінологічний апарат Особливої частини КК України і теорії кримінального права і становить з ними єдине ціле, а тому не повинен їм суперечити, а також виходити за їх межі.

З'ясуємо співвідношення термінологічних апаратів Загальної та Особливої частин КК України. Воно полягає у взаємодії філософських категорій загального та особливого, а отже

1) терміни Загальної частини треба використовувати в Особливій частині у тому ж значенні, що і в Загальній частині кримінального закону

2) терміни Особливої частини слід використовувати в Загальній частині в їх власному значенні

3) терміни Загальної частини конкретизуються через терміни Особливої частини

4) терміни Особливої частини розкривають зміст термінів Загальної частини щодо окремих видів злочинів.

Конкретизуючи, ілюструючи і розкриваючи зміст викладених положень, можна констатувати: в Особливій частині КК України використовуються поняття умислу, необережності, перевищення меж необхідної оборони, які позначені через відповідні терміни та термінологічні звороти. Вони, залишаючись термінами Загальної частини, конкретизуються щодо окремих складів злочинів (наприклад, ст.94 – "вмисне вбивство", ст.98 – "Вбивство з необережності", ст.104 – "Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони").

Терміни та термінологічні звороти Особливої частини КК України, які використовуються у Загальній частині (наприклад, ст.71 КК – "Поняття тяжкого злочину", ст.25 КК – "Позбавлення волі"), вживаються в їхньому власному значенні, без будь-якого переосмислення. Тобто для встановлення того, чи є злочин, вчинений особою, тяжким, необхідно з'ясувати його поняття, зафіксоване термінами Загальної частини КК.

Терміни як Загальної, так і Особливої частин КК України, якщо їх запозичують в іншу частину, треба використовувати в їхньому прямому значенні – вони не підлягають довільній інтерпретації. Проте можна помітити і деяке порушення цього правила. Зокрема, у Загальній частині КК "замах" визначається як "умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежать від волі винного" (ч. 2 ст.17 КК), а в ст.139 КК термін "замах" вжитий у дещо іншому значенні – як дія, що спрямована на заподіяння шкоди правам громадян, посягання на них. Таке використання терміна у значенні, відмінному від того, яке закріплене в Особливій частині, порушує засади взаємодії термінологічних апаратів Загальної та Особливої частин КК України і є недопустимим.

Взаємодія термінологічних апаратів Особливої частини КК України та інших галузей законодавства (зокрема, цивільного, трудового, адміністративного, процесуальних галузей) відбувається на засадах, аналогічних засадам взаємодії Загальної і Особливої частин кримінального законодавства: 1) терміни інших галузей законодавства повинні використовуватися в Особливій частині КК у тому ж значенні, що і в цих галузях; 2) терміни Особливої частини необхідно вживати в їхньому власному значенні; 3) терміни інших галузей законодавства розкривають, конкретизують зміст термінів Особливої частини КК України.

Проілюструвати викладене можна такими прикладами. В Особливій частині КК України вживаються такі терміни, запозичені з кримінально-процесуального законодавства: "особа, яка проводить дізнання або попереднє слідство", "свідок", "докази обвинувачення" та ін. Усі ці терміни використовуються в Особливій частині КК тільки у тому значенні, якого вони набули у кримінально-процесуальному законодавстві. Аналогічно запозичуються кримінально-процесуальним законодавством терміни Особливої частини КК. Зокрема, для застосування такого запобіжного заходу, як взяття під варту, необхідно встановити наявність у діях особи ознаки одного із злочинів, що вказані у ст.155 КПК України, а отже, використати терміни Особливої частини КК України.

Деколи простежується і негативна тенденція – використання в Особливій частині КК України або застарілих термінів, які вже не вживаються в інших галузях законодавства (наприклад, "душевна хвороба", "арешт", "індивідуальне майно"), або надання їм зовсім іншого значення, ніж те, яке вони мають в інших галузях законодавства (наприклад, "водойми", "громадська організація"). Таке порушення у використанні термінів інших галузей законодавства неприпустимі, оскільки, знову ж таки, відбувається довільна інтерпретація термінів цих галузей.

Отже, змінюючи значення чи вилучаючи той чи інший термін як з Особливої частини КК, так і з інших галузей законодавства, треба обов'язково проводити таку заміну і в тих галузях законодавства, де вживається змінений термін чи термінологічний зворот.

Важливими в плані встановлення співвідношення термінологічних апаратів кримінального та інших галузей законодавства видаються такі положення. Відома певна ієрархія галузей законодавства. Вища юридична сила Конституції держави, зокрема, означає, що всі нормативно-правові акти не повинні суперечити нормам Основного закону – існує закріплений Конституцією і низкою інших законів [1, ст.45] принцип пріоритету міжнародно-правових актів над нормами національного законодавства.

У літературі зазначено, що відповідність галузевих нормативних актів конституційним приписам зовсім не передбачає їх текстуального збігу. Якщо це не змінює суть конституційного положення, відображає специфіку конкретної галузі права, то відповідні формулювання можуть розвиватися й уточнюватися [8, с.81]. Видається, що така позиція є вразливою. Адже навіть найменші відхилення між текстами, використаними термінами і термінологічними зворотами тягнуть за собою і різнобій у змісті відповідних норм, або, принаймні, дають підставу для сумнівів, необґрунтованих дискусій, породжують труднощі в правозастосуванні. Тому, видається, терміни і термінологічні звороти, які позначають поняття, що увійшли до статей Особливої частини з галузей, що посідають вище місце в ієрархії нормативних актів, повинні текстуально збігатися.

Отже, термінологічний апарат Особливої частини КК України не є повністю відокремленим від термінологічних апаратів суміжних галузей законодавства і правової науки. Ці термінологічні апарати зазнають взаємних впливів і розвиваються взаємопов'язано.

Література

  1. Про дію міжнародних договорів України: Закон України від 22 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №10. – Ст.45 (Ст.17).

  2. Бабаев В.К. Советское право как логическая система. – М.: Акад. МВД СССР, 1978.

  3. Грошевой Ю.М., Зеленецкий В.С. О категориальном аппарате советской уголовно-процессуальной науки // Вопросы осуществления правосудия по уголовным делам. – Калининград: Изд-во Калининград. ун-та, 1983. – Вып.2.

  4. Жеребкин Е.В. Логический анализ понятий права. – К.: Выща шк., 1976.

  5. Зайцев М.И. О природе правовых категорий // Некоторые философские проблемы государства и права. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974.

  6. Кашанина Т.В. Правовые понятия как средство выражения содержания права // Советское государство и право. – 1981. – №1.

  7. Ковалев М.И. О роли научных понятий в уголовном праве и криминологии // 1980. – №5.

  8. Навроцький В.О. Обговорюється проект Кримінального кодексу // Право України. – 1999. – №2.

Loading...

 
 

Цікаве