WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Дострокове зняття судимості судом - Реферат

Дострокове зняття судимості судом - Реферат

Зважаючи на викладене, положення про те, що дострокове зняття судимості допускається лише після спливу не менш як половини встановленого законом строку її погашення чи зняття, варто було б закріпити в ч.5 ст.55 КК.

Підставою для розгляду судом справи про дострокове зняття судимості може бути лише письмове клопотання громадської організації або трудового колективу, прийняте на загальних зборах [6, с.66]. Воно повинно виражати думку дійсно організації чи колективу, а не якоїсь їх частини, містити розгорнуту характеристику і мотивовану оцінку поведінки і ставлення до праці засудженого, чітко сформульоване рішення загальних зборів і бути належно оформленим. Клопотання не може виходити від адміністрації підприємства, організації чи установи, посадових осіб чи керівних органів громадських організацій або групи осіб, які не являють собою трудовий колектив чи громадську організацію. Не передбачена законом і можливість дострокового зняття судимості за клопотанням самих засуджених. Вони лише можуть просити відповідну громадську організацію чи трудовий колектив порушити перед судом клопотання про дострокове зняття з них судимості.

За змістом закону клопотання про дострокове зняття судимості може порушити лише трудовий колектив, в якому працює чи працював (до звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, захворюванням, інвалідністю, скороченням, ліквідацією підприємства тощо) засуджений після відбуття покарання. Пояснюється це тим, що тільки цей колектив, а не будь-який інший, в тому числі і той, в якому працювала особа до засудження, може оцінити її поведінку та ставлення до праці після відбуття нею покарання і зробити висновок про її виправлення. Якщо після відбуття покарання засуджений працював у різних місцях, то клопотати про дострокове зняття судимості повинен трудовий колектив, в якому на момент вирішення питання про порушення такого клопотання він працює. Це не заперечує того, що до цього клопотання можуть приєднатися і трудові колективи, в яких раніше працювала дана особа. Що ж до іншого суб'єкта права порушення клопотання про дострокове зняття судимості, то ним може бути будь-яка громадська організація (за місцем роботи, проживання, навчання та ін.), яка дійсно знає засудженого і може в зв'язку з цим судити про його після відбуття покарання поведінку, ставлення до праці і виправлення.

Мотиви, якими керувалися громадська організація чи трудовий колектив, порушуючи вказане клопотання, значення не мають. Важливо лише те, що за їхнім переконанням дана особа після відбуття покарання зразковою поведінкою та чесним ставленням до праці довела своє виправлення, що дало їм підставу звернутися до суду з клопотанням про дострокове зняття з неї судимості.

На закінчення треба відзначити, що сьогоднішнє законодавче визначення кола суб'єктів права порушення клопотання про дострокове зняття судимості не може бути визнане задовільним. Воно, по-перше, ставить можливість дострокового зняття судимості у залежність від приналежності засудженого до цих суб'єктів та їх волевиявлення, чим істотно обмежує свободу особи, яка відбула покарання, бо фактично примушує її бути членом відповідного трудового колективу чи причетною до діяльності тієї чи іншої громадської організації, і, по-друге, практично позбавляє права на дострокове зняття судимості осіб, які не є членами трудового колективу (пенсіонерів, інвалідів, безробітних, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю та ін.) і не мають відношення до жодної громадської організації, що є порушенням закріпленого у ст.24 Конституції України принципу рівності усіх громадян перед законом. У зв'язку з цим ч.5 ст.55 КК необхідно змінити, передбачивши в ній право порушувати клопотання про дострокове зняття судимості самого засудженого. Внесення такої зміни до закону, зрозуміло, не позбавляло б права громадської організації чи трудового колективу висловити свою думку з приводу можливості дострокового зняття з даної особи судимості, яка поряд з іншими обставинами підлягала б оцінці судом при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ст.414 КПК клопотання про дострокове зняття судимості розглядається районним (міським) судом за місцем постійного проживання особи, щодо якої воно порушено, незалежно від того, яким судом вона була засуджена. Рішення суду про задоволення клопотання чи про відмову в цьому є остаточним і оскарженню не підлягає. Якщо суд відмовить у достроковому знятті судимості, повторне клопотання може бути порушено не раніше як через рік з дня відмовлення.

Задоволення судом клопотання означає, що судимість, з приводу якої воно було порушено, з особи достроково знята. Проте така особа могла мати не одну, а декілька судимостей. Чи усі судимості, які вона мала, вважаються з неї знятими? Вирішується це питання наступним чином.

Згідно з ч.5 ст.55 КК дострокове зняття судимості допускається лише з особи, яка довела своє виправлення. Одним з показників того, що засуджений дійсно виправився, є правдиве повідомлення ним громадській організації чи трудовому колективу і суду про усі наявні у нього судимості. І якщо суд переконається, що особа виправилась і немає потреби надалі вважати її судимою, то цей висновок стосується усіх її судимостей, про що і вказується у прийнятому рішенні. Пояснюється це тим, що засуджений одночасно не може бути визнаним таким, що після відбуття покарання за один злочин уже виправився, а після відбуття покарання за інший злочин ще не виправився. До того ж часткове зняття судимості і юридично неможливе, бо в силу ч.4 ст.55 КК особа, що має декілька судимостей, вважається судимою за усі злочини до припинення судимості за найбільш тяжкий з них. Тому судимість може бути або знята повністю (якщо засуджений довів своє виправлення), або в її знятті повинно бути відмовлено (якщо він не довів цього). Іншого рішення суд прийняти не вправі.

У випадку ж, коли особа приховала наявність у неї інших судимостей і суд виносить рішення про зняття лише тієї з них, з приводу якої було порушено клопотання, інші судимості не можуть вважатися знятими. Більше того, як справедливо вказує В.П.Малков, особа, яка приховує наявність інших судимостей, вводить суд в оману, а значить, вона не довела свого виправлення, в зв'язку з чим і судимість з неї достроково знята бути не могла. Тому таке рішення про дострокове зняття судимості підлягає скасуванню як необґрунтоване, а знята судимість – відновленню. Якщо ж факт безпідставного дострокового зняття судимості виявився після спливу процесуальних строків, у межах яких можливий перегляд винесеного рішення, то особа повинна вважатися такою, що має судимості, про які в ньому не йшла мова [10, с.64].

Література

  1. Бушуев И.А. Исправительные работы. – М., 1968.

  2. Відомості Верховної Ради України.

  3. Годунов Н. Погашение и снятие судимости // Советская юстиция. – 1975. – №2.

  4. Голина В.В. Погашение и снятие судимости по советскому уголовному праву. – Xарків.: Вища шк., 1979.

  5. Ераксин В.В., Помчалов Л.Ф. Погашение и снятие судимости в советском уголовном праве. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963.

  6. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. –Львів, 1998.

  7. Зельдов С. Из практики досрочного снятия судимости // Советская юстиция. – 1965. – №18.

  8. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР. – М.: Юрид. л-ра, 1985.

  9. Коржанский М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Наук. думка та Українська видавнича група, 1996.

  10. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань, 1970.

  11. Михайленко П.П. Уголовное право Украины. Общая часть. – К.: РИО МВД Украины, 1995.

  12. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком, 1994.

  13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком, 1997.

  14. Перлов И.Д. Исполнение приговора в советском уголовном процессе. – М.: Юрид. л-ра, 1963.

  15. Проект модельного Уголовного кодекса для государств-участников Содружества Независимых Государств. Общая часть. Материалы рабочей группы по подготовке модельного Уголовного кодекса и Уголовно-процесуального кодекса. – Лейден, 1995.

  16. Ременсон А.Л. Институт судимости и вопросы предупреждения рецидива // Актуальные проблемы государства и права в современный период. – Томск, 1981.

  17. Советское уголовное право. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969.

  18. Советское уголовное право. Общая часть. – М.: Юрид. л-ра, 1977.

  19. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – К.: Правові джерела, 1998.

  20. Українське право.

Loading...

 
 

Цікаве