WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Дострокове зняття судимості судом - Реферат

Дострокове зняття судимості судом - Реферат

Реферат на тему:

Дострокове зняття судимості судом

Встановлюючи, що у передбачених ним випадках особа визнається судимою ще протягом відповідного періоду і після відбуття призначеного покарання, закон виходить з того, що для закріплення результатів кримінально-правового впливу на неї і упевненості в її виправленні потрібний певний час. Його тривалість залежить від виду і розміру відбутого покарання та особи засудженого і визначається в законі у вигляді строків погашення і зняття судимості. Однак нерідко засуджені доводять своє виправлення до спливу цих строків. Зрозуміло, що продовжувати й надалі визнавати таких осіб судимими до закінчення встановлених строків погашення чи зняття судимості було б не лише несправедливо і негуманно, але й не сприяло б прискоренню процесу їх виправлення і попередженню рецидивної злочинності. Тому для тих випадків, коли особа довела своє виправлення до спливу визначених законом строків погашення чи зняття судимості, і, отже, коли вже немає потреби надалі вважати її судимою, і передбачений інститут дострокового зняття судимості. Він є не лише практичним проявом принципу індивідуалізації кримінальної відповідальності, гуманізму і справедливості, але й серйозним стимулом до повного та більш швидкого виправлення засуджених, у зв'язку з чим має і важливе виховне та запобіжне значення.

Дострокове зняття судимості судом регламентує ч.5 ст.55 КК. У ній вказується, що "якщо засуджений до позбавлення волі після відбуття ним покарання зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення, то за клопотанням громадських організацій або трудового колективу суд може зняти з нього судимість до скінчення зазначених у цій статті строків".

З наведеного положення закону випливає, що дострокове зняття судимості можливе лише з осіб, які остаточно засуджувались до покарання у вигляді позбавлення волі і повністю чи частково відбували його. До них прирівнюються і засуджені, яким у порядку помилування смертна кара була замінена позбавленням волі. У зв'язку з цим ч.5 ст.55 КК не поширюється на осіб:

  • які засуджувались до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. До них відносяться і особи, яким призначені виправні роботи внаслідок злісного ухилення від їх відбування були замінені на підставі ст.30 КК позбавленням волі;

  • які засуджувались до позбавлення волі умовно (ст.45 КК), умовно з обов'язковим залученням до праці (ст.251 КК) чи з відстрочкою виконання вироку (ст.461 КК), якщо з передбачених законом підстав вони не відбували призначеного їм покарання;

  • до яких на підставі ч.1 ст.34 КК замість призначеного позбавлення волі було застосоване направлення в дисциплінарний батальйон;

  • які хоч і засуджувались до позбавлення волі, але не відбували цього покарання в зв'язку з тим, що актом про помилування або на підставі ч.2 ст.46 чи ч.3 ст.54 КК воно було замінене більш м'яким покаранням;

  • які хоч і засуджувались до позбавлення волі, але фактично не відбували цього покарання в зв'язку із звільненням від його відбування на підставі ч.2 ст.46 КК, акта про амністію або помилування чи спливом строків давності виконання обвинувального вироку.

Водночас слід зазначити, що за певних умов з осіб, які засуджувались до позбавлення волі і повністю чи частково відбували це покарання, судимість достроково знята бути не може. Мова йде про випадки, коли а) призначене засудженому покарання у вигляді позбавлення волі актом про помилування або на підставі ч.5 ст.462 КК було замінене більш м'яким покаранням і б) новим кримінальним законом за вчинення злочину, за який особа була засуджена до позбавлення волі, даний вид покарання вже не передбачений. Оскільки судимість у таких осіб погашається як у засуджених до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, ч.5 ст.55 КК до них не застосовується.

Чим, однак, пояснюється той факт, що дострокове зняття судимості допускається лише з осіб, які засуджувались до позбавлення волі? При відповіді на це питання слід мати на увазі наступне. Не викликає сумнівів правильність закріпленого в законі положення про те, що судимість може бути достроково знята тільки тоді, коли засуджений після відбуття ним покарання довів, що він виправився до спливу вказаних у законі строків її погашення чи зняття. Однак для того щоб упевнитись у тому, що особа справді виправилася, потрібний певний час. Встановлюючи для осіб, які засуджувались до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, річний строк погашення судимості і не допускаючи її дострокового зняття, закон цілком обґрунтовано виходить з того, що один рік – це той мінімальний строк, який необхідний для того, щоб можна було реально переконатись, що особа дійсно виправилась. Саме тому ч.5 ст.55 КК і поширена лише на засуджених до позбавлення волі, строк припинення судимості для яких становить три і більше роки. У зв'язку з викладеним слід визнати неприйнятною висловлену в літературі пропозицію про доцільність передбачення в законі можливості дострокового зняття судимості і з осіб, засуджених до більш м'яких покарань, ніж позбавлення волі [1, с.194; 16, с.155; 17, с.367].

Дострокове зняття судимості допускається як з осіб, судимість у яких погашається, так і з засуджених, з яких вона знімається в порядку п.8 ч.1 ст.55 КК. Висловлене ж деякими авторами твердження, що судимість достроково знімається лише з осіб, у яких вона погашається [9, с.333; 11, с.235], не ґрунтується на законі, оскільки ч.5 ст.55 КК таких обмежень не встановлює, поширюючи свою дію на усіх засуджених, що відбули покарання у вигляді позбавлення волі. На це прямо вказують слова даної кримінально-правової норми про те, що суд може зняти з засудженого "судимість до скінчення зазначених у цій статті строків", тобто строків її погашення і зняття.

Судимість може бути знята достроково тільки після відбуття засудженим покарання – основного і, якщо воно призначалося, додаткового, за винятком випадків, коли додатковим покаранням є позбавлення батьківських прав [6, с.65], яке має безстроковий характер і тому при вирішенні питання про дострокове зняття судимості не враховується. Це означає, що особа, якій було призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення батьківських прав, вважається такою, що відбула покарання, після відбуття нею основного покарання (якщо, зрозуміло, до неї не застосовувалися ще інші додаткові покарання). До відбуття засудженим усіх інших додаткових покарань дострокове зняття з нього судимості законом не допускається. Якщо особа була достроково чи умовно – достроково звільнена від покарання, то дострокове зняття судимості з неї можливе відповідно після звільнення від відбування покарання або спливу невідбутого строку покарання. З осіб, до яких на підставі ст.462 КК була застосована відстрочка відбування покарання, дострокове зняття судимості застосовується залежно від прийнятого судом по справі рішення або після звільнення засудженої від відбування невідбутого покарання, або після відбуття призначеного за вироком покарання. Однак і в усіх цих випадках судимість не може бути достроково знята до відбуття призначеного додаткового покарання, якщо засуджений не був звільнений від його відбування.

У літературі вказується, що питання про дострокове зняття судимості не підлягає розгляду також до закінчення строку невідбутої частини покарання при достроковому звільненні у зв'язку з тяжким захворюванням засудженого, строку відстрочки виконання вироку, а також при заміні актом помилування невідбутої частини реально виконуваного покарання умовним засудженням [12, с.187; 13, с.229; 19, с.250].

Правильність цього твердження видається сумнівною. По-перше, згідно з ч.3 ст.55 КК при будь-якому виді дострокового звільнення від покарання – умовному чи безумовному строк погашення судимості обчислюється з моменту звільнення від відбування покарання. З цього ж моменту починається і перебіг строку, після спливу якого можливе дострокове зняття судимості. Однак на відміну від умовно-дострокового звільнення від покарання, при якому дострокове зняття судимості (як і погашення) допускається лише після закінчення невідбутої частини покарання (бо у протилежному випадку було б неможливим її виконання у разі вчинення умовно-достроково звільненим нового злочину), при безумовному достроковому звільненні від покарання, до якого належить і звільнення у зв'язку з захворюванням засудженого на тяжку хворобу, невідбута частина покарання на визначення часу, після спливу якого можливе дострокове зняття судимості, не впливає. У випадку такого звільнення від покарання дострокове зняття судимості (як і її погашення) можливе після звільнення від відбування покарання і не залежить від часу спливу невідбутої частини покарання. З огляду на це треба визнати не зовсім точним і твердження В.В. Голини, що дострокове зняття судимості до повного спливу невідбутої частини покарання не випливає із закону і є його грубим порушенням. Будучи справедливим для випадків дострокового зняття судимості при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, воно не може бути визнане правильним для випадків дострокового зняття судимості при безумовному достроковому звільненні від відбування покарання. По-друге, при засудженні особи з відстрочкою виконання вироку питання про дострокове зняття з неї судимості взагалі виникати не може, оскільки ч.5 ст.55 КК поширюється лише на засуджених, які реально відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на що прямо вказується у цій кримінально-правовій нормі. Накінець, ст.2 Положення про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, затвердженого Указом Президента України від 31 грудня 1991 р. №22 (2, 1992р., №21, ст.293), такого виду помилування як заміна невідбутої частини реально виконуваного покарання умовним засудженням не передбачає, у зв'язку з чим наведена у цитованих роботах ситуація юридично неможлива, а тому і питання про дострокове зняття судимості тут також не виникає.

Loading...

 
 

Цікаве