WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію - Реферат

Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію - Реферат

2. Кримінально-правова кваліфікація – це вид правозастосовної діяльності, багато положень якої унормовані в чинному законодавстві. До них відносяться переважно процесуальні положення, пов'язані з колом суб'єктів кваліфікації, з порядком її закріплення, підставами та межами зміни тощо. В той же час значна кількість питань, що виникають в зв'язку з кримінально-правовою оцінкою діяння, нормами чинного законодавства не регламентовані. Таке становище відбивається і на теорії кримінально-правової кваліфікації. В її структурі можуть бути виділені складові, які тією чи іншою мірою "пов'язані" з правовими нормами і полягають у їх коментуванні, виявленні взаємовідносин між окремими нормами, обґрунтуванні необхідності вдосконалення чинного законодавства у тій чи іншій частині.

Разом із тим структурними елементами теорії кримінально-правової кваліфікації є положення, які не регламентовані і не потребують закріплення в нормах чинного законодавства, оскільки цілком перебувають поза межами правової регламентації. Доволі очевидним є те, що опосередковуються правом (вже регламентовані законодавством чи потребують цього) положення практично-прикладного характеру, які стосуються правил кваліфікації: від її принципів до правил кваліфікації конкретних видів злочинів; порядку проведення процесуальних дій, в ході яких відбувається кримінально-правова оцінка скоєного тощо. А питання суто теоретичні, які полягають у визначенні, наприклад, предмета аналізованої теорії, її функцій, понятійного апарату, відносяться до тієї частини структури теорії кримінально-правової кваліфікації, яка не пов'язана з правом і законом. Такий поділ впливає на визначення методів дослідження тих чи інших питань, зокрема на можливість використання такого переконливого способу проникнення в суть явища та обґрунтування правильності прийнятого рішення, як формально-догматичний метод.

3. Теорія кримінально-правової кваліфікації, будучи в своїй основі кримінально-правовою, разом із тим вміщує цілий ряд положень суміжних наук – кримінального процесу, криміналістики, кримінології. Вона базується на досягненнях філософії, загальної теорії права, загальної теорії боротьби із злочинністю. Аналіз предмета цієї теорії показує, що вона є синтетичною, об'єднує те, що відноситься до предмета інших, самостійних теорій. Водночас відповідні положення мають структурно-функціональні зв'язки як із своєю материнською наукою, в межах якої вони зародилися і найбільш повно розвиваються, так і з теорією кримінально-правової кваліфікації. В межах теорії кваліфікації вони розвиваються і збагачуються. Введення відповідних положень у структуру теорії кваліфікації дає змогу виявити міждисциплінарні зв'язки, з'ясувати недоліки вирішення окремих питань у часткових теоріях, поглибити проникнення в суть досліджуваних явищ. Це збагачує як теорію кримінально-правової кваліфікації, так і теорії, з яких походять відповідні положення. Адже їх не виключають з їхніх рідних галузей знань, а лише запозичують, використовуючи під різними ракурсами одночасно. А позичити ідею, як відомо, значно ліпше, ніж позичити гроші – адже віддаючи ідею продовжуєш нею володіти, повернутися ж вона може з відсотками.

Серед структурних елементів теорії кримінально-правової кваліфікації, без сумніву, є й положення, які належать лише їй і не запозичені з галузевих теорій. До них, передусім, відносяться ті, сукупність яких обґрунтовує концепцію такої теорії.

Отже, в структурі теорії кримінально-правової кваліфікації можна виділити кілька блоків. Перший – положення, які становлять собою методологічну основу теорії кваліфікації і запозичені з філософії, загальної теорії права та сприйняті або у незмінному вигляді, або творчо розвинуті; другий – створений задля потреб лише аналізованої теорії в межах її самої; третій – "міждисциплінарний", складений із положень однопорядкових теорій.

Виділення в структурі теорії кримінально-правової кваліфікації окремих блоків з урахуванням походження і основної приналежності відповідних ідей, понять, конструкцій дасть змогу водночас показати і самостійний характер такої теорії, і те, що в своїй основі вона є теорією матеріального кримінального права.

4. Серед положень теорії кримінально-правової кваліфікації можна виділити окремі їх групи за рівнем узагальнення. Деякі положення стосуються цієї теорії в цілому, вони визначають її концептуальні засади. Інші, що конкретизують положення найвищого рівня узагальнення, стосуються кримінально-правової оцінки певних типів діянь, передбачених кримінальним законом, або кваліфікації при застосуванні окремих видів норм, вирішення типових питань кваліфікації. До них відноситься, наприклад, кваліфікація закінчених злочинів, кваліфікація попередньої злочинної діяльності, кваліфікація діянь, учинених при обставинах, що усувають їх злочинність. Нарешті, третю групу становлять часткові положення, які призначені для використання в ході кваліфікації окремих видів злочинів – крадіжки, хуліганства, зґвалтування.

Як видно, положення, які входять відповідно до кожної із таких груп, співвідносяться між собою як загальне, особливе і одиничне. Зважаючи на таке співвідношення між окремими положеннями, доцільно розглянути питання про виділення в структурі теорії кримінально-правової кваліфікації Загальної та Особливої частин. Стосовно багатьох теорій такий поділ проводять. Причому як тоді, коли предмет відповідної теорії в певною мірою регламентований нормативним актом, в якому виділена Загальна і Особлива частини, так і тоді, коли структурованого таким чином нормативного акта немає. Так, Р.С.Бєлкін у структурі загальної теорії боротьби із злочинністю виділяє Загальну і Спеціальну частини [1, с.73-74]. Видається, що такий підхід є правильним. Саме по собі виділення Загальної частини свідчить про достаньо високий рівень розвитку відповідної теорії. Таке структурування теорії кримінально-правової кваліфікації дасть можливість забезпечити відповідність часткових положень – загальним, а тим самим сприятиме тому, щоб ця теорія була послідовною і несуперечливою в своїх окремих складових. Це також більш наглядно покаже наявні прогалини в розвитку окремих частин цієї теорії.

Звичайно до Загальної частини відносять ті елементи теорії, які стосуються її в цілому, поширюючись на кожне окреме положення. Особливу (чи як її інколи називають – Спеціальну) частину утворюють конкретні положення. У досліджуваній теорії – це правила кваліфікації окремих видів злочинів. Проте якщо так підходити до питання, то двочленний поділ теорії кримінально-правової кваліфікації лише на Загальну і Особливу частини видається недостатнім. Головним чином тому, що при його використанні не знаходять адекватного місця положення, які відносяться до особливого в його філософському значенні як проміжні між загальним і одиничним. Керуючись загальновизнаним співвідношенням вище названих філософських категорій, іх не можна віднести ні до Загальної частини, ні до Особливої. Тому більш правильним, таким, що відповідає співвідношенню загального – особливого – одиничного буде виділення в структурі теорії кримінально-правової кваліфікації не двох, а трьох частин, кожна з яких охоплює відповідний блок питань.

У зв'язку з висунутою ідеєю про відхід від звичної в правовій науці концепції поділу структурних частин науки, виникає питання про назви кожної з пропонованих частин. Найпростіший шлях – словесної кальки з відповідних філософських категорій видається неприйнятним. Адже назви типу "Особлива частина" недостатньо інформативні. Як робочий варіант пропонуємо такі назви структурних частин теорії кримінально-правової кваліфікації:

1. Концептуальні основи теорії кримінально-правової кваліфікації.

2. Типологія кримінально-правової кваліфікації.

3. Теорія кваліфікації окремих видів діянь, передбачених кримінальним законом.

Ці частини в єдності утворюють цілісну і завершену структуру теорії кримінально-правової кваліфікації. В свою чергу кожна із них складається з розділів, які вміщують окремі елементи теорії – наукові ідеї, їх обґрунтування, висновки та рекомендації, що випливають з них. Окремі розділи, як і теорія в цілому, три її частини також мають власну специфічну структуру.

Важливо відзначити, що аналогічну структуру може мати і навчальний курс теорії кримінально-правової кваліфікації. Разом із тим, враховуючи дидактичні потреби, теоретичну та практично-прикладну актуальність окремих положень, у структурі навчальної дисципліни, в її програмі окремі питання можуть бути деталізовані або ж, навпаки, укрупнені чи навіть пропущені. Це ж стосується і розгляду відповідних питань у навчальній і науковій літературі. Відповідні розділи публікації можуть бути нерівнозначними як за обсягом, так і за глибиною розкриття матеріалу. Адже автори виходять з наявних досягнень науки, потреби забезпечити цілісність викладу, інтересів доступності своїх ідей для середнього читача, врешті-решт індивідуальних схильностей до тих чи інших ідей, поглядів. Не можна не враховувати й того, що загальновизнаної структури теорії кримінально-правової кваліфікації поки що немає ні у вітчизняній, ні в зарубіжній науці. Те, що пропонується нами, є, звісно, узагальненням наявних досягнень, але відображає погляди лише одного автора, які є суб'єктивними і за своєю природою, і за значенням.

Література

  1. Белкин Р.С.Курс советской криминалистики. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – Т.1. Общая теория советской криминалистики.

  2. Філософія. Навчальний посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 1997.

Loading...

 
 

Цікаве