WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію - Реферат

Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію - Реферат

Реферат на тему:

Предмет та структура вчення про кримінально-правову кваліфікацію

Вчення про кримінально-правову кваліфікацію може бути визнане самостійною теорією, перспективним напрямом наукових досліджень, якщо передусім буде обґрунтовано наявність самостійного предмета такої теорії. Значення точного встановлення цього предмета полягає насамперед у тому, щоб відрізнити предмет даної теорії від предмета суміжних наук і тим самим провести розмежування між відповідними науками.

Постановка питання про предмет теорії кримінально-правової кваліфікації передбачає з'ясування того, що ж треба розуміти під таким предметом. У наукознавстві під предметом науки прийнято розуміти те, що безпосередньо досліджує дана наука, теорія. Тобто предметом науки є ті речі, явища, зв'язки, закономірності, які вивчає (пізнає) ця наука. В філософії об'єктом пізнання вважають те, на що спрямована на основі практики пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише тією мірою, в якій вона увійшла в сферу діяльності суб'єкта, тобто та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів [2, с.265]. Коло ж пізнавальних інтересів досліджуваної теорії пов'язане з явищами, які опосередковують оцінку діяння з позицій кримінального закону, тобто з кримінально-правовою кваліфікацією загалом, кваліфікацією злочинів зокрема. Тому врешті-решт предмет теорії кримінально-правової кваліфікації можна встановити, розкривши в цілому поняття такої кваліфікації. Це, однак, потребує окремої уваги і є предметом спеціальних досліджень. У плані ж з'ясування предмета наукового пізнання можна обмежитися більш загальним (а тому поверховим, неповним) підходом до висвітлення відповідних понять.

Кримінально-правова кваліфікація є специфічною правозастосовною діяльністю. Вона, як і будь-яка людська діяльність, характеризується своєю структурою (яку становлять об'єкт кваліфікації, її суб'єкти і зміст), функціями, виконується на відповідних підставах, з додержанням певних принципів. Як і для будь-якої діяльності, в сфері правозастосування, кваліфікації притаманне те, що основні її елементи регламентовані правовими нормами, що вона здійснюється у відповідній правовій формі.

Предмет загальної теорії кваліфікації в кримінальному праві здебільшого розглядають як суму розрізнених положень, які стосуються кваліфікації попередньої злочинної діяльності, кваліфікації злочинів, учинених у співучасті, кваліфікації множинності злочинів, кваліфікації при конкуренції кримінально-правових норм і головним чином – кваліфікації окремих видів злочинів. Безсумнівно, вказані (та інші аналогічні) проблеми входять у предмет теорії кримінально-правової кваліфікації, однак як часткові питання.

Поряд з такими питаннями теорія кваліфікації охоплює і більш глобальні проблеми. Насамперед це ті, що стосуються вихідних положень – принципів, на основі яких проводять кримінально-правову оцінку будь-якого діяння. Виявити такі загальні проблеми можна на основі узагальнення вже наявних, таких, що встановилися і вважаються загальновизнаними положень. Синтез наукових знань про предмет теорії кримінально-правової кваліфікації стає дедалі злободеннішим. Це необхідно, зокрема, для того, щоб виявити прогалини в його дослідженні, різного роду дублювання й інші недоліки в системі знань про кваліфікацію, які потребують коректування.

Предмет загальної теорії кримінально-правової кваліфікації характеризується рисами, які загалом характерні для предмета кожної наукової теорії і водночас в своїх конкретних проявах відрізняють його від предмета будь-якої іншої наукової теорії.

По-перше, проблеми, які виступають предметом загальної теорії кримінально-правової кваліфікації, пов'язані з предметами споріднених теорій. і входять у загальну проблематику наук про боротьбу із злочинністю. Саме тому теорія кваліфікації є теорією кримінально-правовою за своїм змістом і спрямуванням. Положення, які входять у предмет теорії матеріального кримінального права, найтісніше межують з предметом теорії кримінально-правової кваліфікації. Зокрема, це обґрунтування підстави кримінальної відповідальності; склад злочину, відповідальність за попередню злочинну діяльність; за співучасть у злочині, причетність до злочину; множинність злочинів; поняття особливо небезпечного рецидивіста; класифікація злочинів за ступенем суспільної небезпеки, звільнення від кримінальної відповідальності. Саме наявність розгалуженої системи зв'язків між теорією кримінально-правової кваліфікації та іншими теоріями матеріального кримінального права є причиною того, що проблему кваліфікації звичайно розглядають як проблему кримінально-правову, а не процесуальну, кримінологічну, криміналістичну.

Однак теорія кримінально-правової кваліфікації має багато точок дотику і з теоріями, які є предметом інших галузей права. Такими спорідненими (суміжними) з теорією кримінально-правової кваліфікації є насамперед кримінально-процесуальні теорії, що стосуються предмета доказування в кримінальному процесі, повноважень окремих учасників процесу в сфері кваліфікації, про недопустимість повороту до гіршого, підслідності та підсудності тощо. Суміжними з теорією кримінально-правової кваліфікації кримінологічними теоріями є теорії причин окремих видів злочинів, їх профілактики, особи суб'єктів тих чи інших злочинів та ін. Криміналістичними теоріями, проблематика яких "суміжна" з проблематикою теорії кваліфікації, є теорії методики розслідування певних видів посягань, тактики проведення деяких слідчих дій.

По-друге, ці проблеми спеціально не досліджуються, не є предметом інших теорій. Жодна з теорій, що утворюють дисципліни кримінально-правового циклу, не вивчає правила вибору кримінально-правової норми, які підлягають застосуванню, вимоги доказування наявності відповідності між фактичними ознаками вчиненого посягання і ознаками, закріпленими в кримінально-правовій нормі, питання юридичного закріплення висновку про необхідність застосування певної норми Особливої (а в ряді випадків – і Загальної) частини кримінального законодавства.

По-третє, проблеми, які входять в предмет теорії кримінально-правової кваліфікації, носять системний характер. Кожна із окремих проблем кваліфікації злочинів, інших діянь вирішуються з врахуванням загальних принципів кваліфікації. Окремі правила кримінально-правової кваліфікації – елементи системи теорії кваліфікації – діють лише у взаємодії з іншими правилами. Відсутність хоча б одного елементу системи призводить до недієвості системи в цілому.

Будь-яка наукова теорія, в тому числі й теорія кримінально-правової кваліфікації має свою власну структуру. Під нею звичайно розуміють внутрішню організацію системи, стійкі взаємозв'язки між її елементами. Виходячи з цього можна сказати, що структура теорії кримінально-правової кваліфікації – це спосіб об'єднання положень, які складають її предмет, в окремі частини, розділи, теми, визначення послідовності їх розташування.

Складність і різноманітність предмета теорії кримінально-правової кваліфікації не дозволяє вичерпно перерахувати всі положення, які становлять її структуру. На рівні ж обґрунтування самостійності теорії кримінально-правової кваліфікації досить звернути увагу головним чином на архітектоніку цієї теорії – співвідношення понять, що її утворюють, їх послідовність.

Формуючи структуру теорії кримінально-правової кваліфікації, висловимо як нам видаєтьс, такі важливі міркування:

1. Досліджувану теорію утворюють положення, які мають як суто наукове значення, обслуговують власні потреби цієї науки, так і орієнтовані на практику законотворення та правозастосування. До першої групи відносимо питання, які визначають призначення цієї теорії та її соціальну цінність, необхідність подальшого розвитку, співвідношення з іншими теоріями, відомими в сфері боротьби із злочинністю. Другу групу становлять питання, які набули розвитку у вигляді практичних рекомендації. Було б неправильним вважати одні положення теоретичними, інші – практичними. Адже "внутрішньонаукові" положення мають практичне значення для існування та розвитку науки, оскільки наука це теж форма суспільної практики.

Висновки і пропозиції, які стосуються кримінально-правової оцінки окремих видів злочинів, типів злочинної діяльності є теоретичними за способом свого виникнення (виступають як продукт теоретичного узагальнення) і значенням (оскільки мають рекомендаційний характер). Однак для зручності їх назвемо відповідно "теоретичними" і "практичними" складовими структури теорії кримінально-правової кваліфікації. Теоретичні і практичні елементи структури теорії кримінально-правової кваліфікації є відносно самостійними. Водночас вони не можуть існувати один без одного. Теорія кримінально-правової кваліфікації, як і будь-яка теорія, має право на існування лише тоді, коли вона набуває практичного (в найширшому розумінні цього слова, а не лише прикладного) виходу. Суспільство не може дозволити собі таких розкошів як голе теоретизування – розвиток науки заради науки. І саме перспектива практичного втілення виправдовує існування теоретичної складової будь-якої науки, в тому числі і теорії кримінально-правової кваліфікації. Водночас теорія може сформулювати практичні рекомендації на високому науковому рівні лише за умови, коли вона вирішує свої внутрішні проблеми, які стосуються її концепції як науки.

З викладеного випливає, що не можна із структури теорії кримінально-правової кваліфікації вилучати ні теоретичних, ні практичних питань чи, тим більше, будувати окремо структуру суто теоретичних положень цієї науки і структуру практики кваліфікації. Чи не найбільш наглядно правильність вищесказаного видно на принципах кримінально-правової кваліфікації. Такі принципи за походженням, значенням та місцем в структурі теорії є положеннями високого рівня узагальнення, такими, що їх прийнято відносити до "голої" теорії. Водночас вони є безпосереднім джерелом формування правил кримінально-правової кваліфікації, які прямо адресовані слідчим, прокурорам, суддям або є рекомендацією для законодавця.

Loading...

 
 

Цікаве