WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Історичні передумови сучасного кримінального законодавства Франції - Реферат

Історичні передумови сучасного кримінального законодавства Франції - Реферат

Проте в окремі періоди він все ж зазнавав помітних змін та реформ.

Перша його реформа сталася уже в 1832 році, в результаті чого були скасовані такі середньовічні покарання, як клеймування, відрубування батьковбивці кисті правої руки. Також пом'якшувались покарання за низку інших злочинів.

У 1863 році відбувається друга значна реформа Кримінального кодексу 1810 року. На відміну від попередньої вона торкнулася головно Особливої частини Кодексу. В результаті було конкретизовано диспозиції низки норм Особливої частини, скорочено кількість санкцій зі смертною карою, знижено межу покарань за деякі злочини.

Протягом наступних майже ста років, незважаючи на те, що в Кодекс вносили серйозні зміни, його реформ не відбулося.

І лише з 1958 до 1960 року було проведено третю ґрунтовну реформу Кримінального кодексу Франції 1810 року. Особливість цієї реформи полягала в тому, що, на відміну від попередніх, її проводили низкою ордонансів, тобто актів законодавчої влади, що мали силу закону. Слід одразу ж зазначити, що зміни до Кримінального кодексу подібними актами (декретами, ордонансами, декретами-законами) вносили і раніше, проте реформу було проведено вперше.

Однією з причин проведення цієї реформи стало прийняття в 1958 році нової Конституції Франції. Тому вже 23 грудня 1958 року на підставі та з метою реалізації положень ст.92 Конституції було прийнято чотири ордонанси, які внесли зміни до Кримінального кодексу. Зокрема, ордонанси з №58-1296 до №58-1299 внесли зміни до Загальної частини, №58-1298 – до Особливої частини. Ордонанс №58-1297 суттєво змінив книгу Четверту Кодексу, зокрема з Кодексу було вилучено всі порушення (contraventions).

Кілька ордонансів було прийнято на підставі ст.38 Конституції в 1960 р. Найвідоміший є акт від 4 червня за №60-529. Згідно з цим ордонансом, глава перша першого розділу Третьої книги дістала нову назву – "Злочини і проступки проти безпеки держави". Введено нову главу другу "Про зібрання". Розширено коло діянь, що караються смертною карою [3, с.50].

Саме в результаті цієї третьої реформи стало доцільним говорити про Кримінальний кодекс у широкому розумінні. Кодекс тепер складався з трьох частин. Перша, законодавча, являла собою власне Кримінальний кодекс (у вузькому розумінні); друга і третя містили підзаконні акти, що не мали сили закону.

Друга частина складалась з регламентів (декретів) публічного керівництва і декретів, схвалених у Державній раді. До її складу входили три групи статей. Перша (ст.R1-R25-8, кн. 1-3) – скерована на виконання закону і конкретизує положення першої частини Кодексу. Друга (R25-R41, кн.4) визначала склади порушень п'яти класів і третя група статей (R42-R43) містила положення загального характеру. Цю частину нерідко називають "регламентаційною" (фр. reglement) [3, с.50].

Третя частина називалась "декретною" і містила статті, що регламентували переважно другорядні питання застосування кримінального закону.

У 70-х роках Кримінальний кодекс Франції зазнав багато змін. Проте вони були настільки різнопланові, що говорити про його реформу недоцільно. Ці зміни торкались здебільшого штрафних санкцій за окремі види злочинів.

Остання реформа Кримінального кодексу була проведена на початку 80-х років. В її основі лежало прийняття 2.11.81р. закону №81-82 під назвою "Безпека і свобода". Цей закон містив у собі низку реакційних положень і дістав негативну оцінку тогочасної як радянської, так і зарубіжної преси. Газета "Монд", наприклад, охарактеризувала його як "небезпечний юридичний і поліцейський арсенал в руках влади" [3, с.51].

На підставі цього закону було внесено зміни до обох частин Кодексу. В Особливу частину в книзі Третій введено новий розділ – "Постанови, що стосуються пом'якшуючих обставин і деяких випадків посилення покарань". Однак цей розділ проіснував недовго, і вже 10.06.83р. законом №83-466 був вилучений з Кодексу.

Характеризуючи останні зміни Кодексу 1810 року, важливо зазначити, що вони були внесені законами, покликаними до життя тогочасними подіями, а саме: законами про боротьбу з тероризмом, про відповідальність за злочини в сфері інформатики та ін.

А вже 22 липня 1992 року Президент Французької Республіки Франсуа Міттеран затвердив чотири закони, кожен з яких відповідав чотирьом основним частинам, книгам нового Кримінального кодексу, який вступив у дію 1 березня 1994 року. Кримінальний кодекс 1810 року припинив своє існування.

Яке ж значення мав Кримінальний кодекс 1810 року для розвитку французького кримінального законодавства та прийняття нового Кодексу 1992 року?

На це запитання можна дати таку відповідь. Цей Кодекс дав Франції єдине кримінальне право на заміну багатьох місцевих постанов і звичаїв; було покінчено з "свавіллям і примхами" суддів як в питаннях щодо визнання діянь злочинними, так і у виборі покарання за них; усі громадяни, нехай навіть деякою мірою формально, стали однаково відповідальними перед кримінальним законом; заборонялась зворотна сила кримінального закону та інше.

Щодо нового Кодексу 1992 року, то, враховуючи, що час потребує постійного вдосконалення законодавства, на сьогодні він вже зазнав певних змін та доповнень. Зокрема, законом №92-1336 від 16 грудня 1992 року з ініціативи Сенату Кодекс був доповнений книгою П'ятою (яка тепер містить дві статті) – "Інші злочини і проступки".

У 1993 і 1994 році до моменту введення Кодексу в дію він був доповнений кількома новими нормами. Наприклад, ст.132-70-1 про відстрочку призначення покарання з судовою затримкою, ст.221-3, 221-4, що стосуються періоду надійності для осіб, які вчинили тяжкі вбивства.

Регламентаційна частина була прийнята шляхом видання декрету в Державній Раді №93-726 від 29 березня 1993 року, а вже 25 лютого 1994 року декретом №94-167 в неї були внесені деякі доповнення.

Отже, кримінальне законодавство Франції має багаті історичні традиції, які були враховані і використані в Кодексі 1992 року. Отож сучасний Кримінальний кодекс Франції поєднує, з одного боку, спадковість, а з іншого – еволюцію положень попереднього законодавства. Його спадковість виражається в збереженні загальної історичної структури Кодексу (поділ на книги, розділи, глави), у поділі злочинних діянь на три групи: злочини, проступки, порушення, в збереженні правових наслідків замаху на злочин, трактуванні співучасті, збереженні основних видів покарань та ін. Про використання історичних надбань кримінального законодавства Франції в сучасному Кодексі свідчить і те, що деякі види норм Особливої частини увійшли до нього без будь-яких суттєвих змін або з незначним редагуванням, спрямованим на уточнення їх диспозицій.

Література

  1. Декларация прав человека и гражданина. 26 августа 1789 г. // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под. ред. З.М.Черниловского. – М.: Юрид. л-ра, 1984.

  2. Конституция Франции 1958 г. // Конституции зарубежных государств: Учебное пособие. – 2-е изд., исправ. и доп. – М.: БЕК, 1997.

  3. Преступление и наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии: Общая часть уголовного права. – М.: Юрид. л-ра, 1991.

  4. Федоров К.Г. История государства и права зарубежных стран. – 2-e изд., перераб. и доп. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.

  5. Французский уголовный кодекс 1810г. (с изм. и доп. по 1 июля 1940г.) / Пер. Н.С.Лапшиной; под ред. и со вст. ст. проф. М.М.Исаева. – М., 1947.

  6. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права (История государства и права зарубежных стран): Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая шк., 1983.

Loading...

 
 

Цікаве