WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Земельні права осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство - Реферат

Земельні права осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство - Реферат

Реферат на тему:

Земельні права осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство

У комплексі правовідносин, суб'єктом яких виступають селянське (фермерське) господарство (далі – СФГ), його голова та члени, найвагоміше місце займають земельні правовідносини, об'єктом яких є землі як основний засіб сільськогосподарського виробництва. Головною і необхідною передумовою для створення СФГ законодавством України передбачено одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі (в оренду), що свідчить про безпосередній і нерозривний прямий правовий зв'язок діяльності СФГ з процесом сільськогосподарського землевикористання, який становить основу цієї діяльності. Цим зумовлене важливе значення земельних прав тих осіб, які ведуть господарство. Земельне і аграрне законодавство з цього приводу не є системно досконалим, в ньому не міститься вичерпного переліку земельних прав суб'єктів внутрішніх фермерських відносин.

Відтак теоретично і практично невідкладним є, по-перше, питання законодавчого визначення кола тих осіб, які наділені земельними правами (а отже, і обов'язками), чіткого закріплення їх земельних повноважень.

По-друге, не менш важливо з'ясувати конкретну юридичну природу земельних прав цих осіб (як власників, користувачів, орендарів).

І, по-третє (про що йдеться в юридичній літературі), встановити термінологічні назви зазначених прав.

Земельним кодексом України у ст.39 дано перелік прав власників земельних ділянок і землекористувачів. На наш погляд, поняттю суб'єктивних прав і обов'язків, що є змістом земельних правовідносин, найбільше відповідає термін "земельні права і обов'язки". Структура земельних прав є неоднорідною і охоплює такі групи: 1) земельні права в процесі надання земельної ділянки; 2) земельні права в процесі використання земель; 3) права щодо використання інших природних ресурсів, розміщених на території земельної ділянки.

Земельні права щодо використання природних ресурсів, які є на земельній ділянці, стосуються водних джерел та лісових угідь, розташованих єдиним масивом на земельній ділянці, яка перебуває у володінні селянського (фермерського) господарства, а також корисних копалин і підґрунтових вод.

Домінуюча роль у системі земельних прав осіб, які ведуть СФГ, належить правам у галузі землевикористання. Однією з головних проблем їхній правовій регламентації є питання стосовно носія земельних прав у господарстві. У фермерському законодавстві України щодо цього немає однозначної чіткості. Це викликано тим, що в процесі товарного сільськогосподарського виробництва землі використовує господарство, яке має статус юридичної особи, а право приватної власності на землю, за законодавством України, належить винятково фізичним особам. Можна припустити, що повний комплекс земельних прав належить голові СФГ, а члени господарства мають земельні права, які входять до правомочності землекористування.

Основу земельних прав у СФГ становить право землевикористання, проте момент юридичного виникнення земельних прав здебільшого не збігається з початком безпосередньої сільськогосподарської експлуатації земельної ділянки. Члени СФГ мають право приступити до використання землі після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання Державного акта на право приватної власності на землю, державної реєстрації селянського (фермерського) господарства.

Громадянин, який виявив бажання створити СФГ, звертається із заявою про надання земельної ділянки до районної ради. На підставі висновку конкурсної комісії рада приймає рішення про надання або відмову в наданні земельної ділянки для створення СФГ. І вже з моменту прийняття рішення щодо передачі і надання земельної ділянки радою в заявника (засновника СФГ) виникають певні права: право на оскарження до суду рішення районної ради про відмову в передачі або наданні земельної ділянки, право вимагати відведення землі в натурі, право вимагати видачі документа, що посвідчує права на землю. Ряд земельних прав виникає у засновника СФГ і в процесі розроблення державною землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Найвагомішу групу земельних прав у СФГ становлять права в галузі землевикористання. На думку Ю.Г.Жарикова, зміст права сільськогосподарського землевикористання характеризують три правомочності: права володіння, внутрішньогосподарського управління і користування [1, с.89]. Більшість радянських дослідників земельного права підтримали цю позицію, бо вона була обґрунтована виключною державною формою права власності на землю в СРСР, коли земельні ділянки передавали тільки у постійне користування, а право визначення юридичної долі речі шляхом здійснення розпорядчих дій (правомочність розпорядження) належалo тільки власникові в особі держави.

Відповідно до земельного законодавства України, права у галузі землевикористання можна поділити на три групи: у сфері володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Юридична природа власності на землі у СФГ неоднорідна – адже земельні ділянки можна передавати у постійне користування, тимчасове користування, зокрема, і на умовах оренди. Відповідно обсяг земельних прав є різним залежно від правового режиму землі.

Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" встановлює, що на ім'я голови СФГ видаєють відповідно Державний акт на право приватної власності на землю та Державний акт на право постійного користування землею. Укладається також договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди (ст.2). Отже, голова СФГ формально є носієм усіх земельних прав не тільки щодо земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності, але й щодо тих земель, які передані у постійне користування, надані у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Вузьке коло земельних прав членів СФГ (тільки в сфері землекористування) ставить їх у обмежене становище порівняно з головою СФГ. Не маючи тих земельних прав, які належать голові СФГ, члени СФГ наділені певними земельними правами, яких не має голова СФГ. До виняткових земельних прав членів СФГ відносяться: право пріоритетного одержання земельної ділянки у тимчасове користування у випадку втрати працездатності або досягнення пенсійного віку головою СФГ, право укладення договору на тимчасове користування земельною ділянкою у разі тимчасової втрати працездатності, призову на строкову військову службу, вступу до навчального закладу голови СФГ або наявності інших поважних причин.

Окрім цих законодавчо закріплених положень, у Законі "Про селянське (фермерське) господарство" важливо зазначити також такі земельні права членів СФГ: першочергове право на одержання земельної ділянки у разі виходу голови СФГ зі складу господарства; право успадкування земельної частки після смерті голови СФГ. Притому слід зауважити, що земельні ділянки СФГ поділу не підлягають і надаватимуться лише за умови продовження ведення господарства. Якщо спадкоємець не має бажання брати участь у селянському (фермерському) господарстві, то йому мають виплатити вартість його земельної частки у грошовому еквіваленті або виділити додатково частину майна за згодою інших членів СФГ. За законом коло спадкоємців голови СФГ становлять усі члени його сім'ї, які ведуть разом з ним господарство, а за заповітом голова СФГ має право обрати одного з них, який після його смерті стане не тільки спадкоємцем земельної ділянки, але й правонаступником правового статусу голови селянського (фермерського) господарства.

Крім права спадкування земельної ділянки, до групи земельних прав у сфері розпорядження віднесено можливість голови СФГ як власника земельної ділянки відчужувати її декількома визначеними у законодавстві способами: шляхом дарування, обміну, продажу, передачі Раді на тих умовах, на яких вона була передана.

Проте щодо СФГ продовжує діяти шестирічний мораторій на відчуження земельної ділянки, крім випадків передачі її у спадщину або рівноцінного повернення Раді (ст.17 Земельного кодексу, ст.4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Про те, що зміст земельних прав у СФГ не вичерпується правом землевикористання, свідчить не тільки той факт, що земельні права виникають щодо безпосередньої сільськогосподарської експлуатації земель, але й те, що певними земельними правами голова СФГ наділений і після передачі земельної ділянки іншому суб'єкту землевикористання. До таких прав, зокрема, відносять: право на одержання повної компенсації всіх затрат під урожай, право на одержання компенсації затрат на поліпшення якості землі за час користування земельною ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки, право на відшкодування збитків і втрат, які заподіяно вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельної ділянки.

Земельні права у СФГ, як і кожного землевласника і землекористувача, можуть бути якоюсь мірою обмежені. Обмеження земельних прав – це обов'язок землекористувача не вчиняти на своїй ділянці дій, які хоча б і відповідали загальному характеру земельних прав, проте могли б порушити інтереси сусідів. Випадки обмеження земельних прав щодо СФГ передбачені законом України "Про селянське (фермерське) господарство" і мають назву "дотримання правил добросусідства".

Правомочність володіння земельною ділянкою передбачає таке земельне право: допускати чи не допускати перебування на ділянці тих чи інших осіб. Обмеження права землеволодіння полягає в обов'язку землекористувача не перешкоджати власникам і користувачам земельних ділянок прохід (проїзд) до доріг загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків і споруд, не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних земельних ділянок.

Закон України "Про оренду землі" називає обмеження земельних прав терміном "обмеження та обтяження у використанні земельної ділянки та інші права третіх осіб щодо земельної ділянки". На нашу думку, варто у Земельному кодексі України дати визначення поняття обмеження земельних прав (у законодавстві Російської Федерації вживається термін "сервітут", запозичений ще з римського приватного права) і максимально передбачити випадки такого обмеження.

Література

  1. Жариков Ю.Т. Право сельскохозяйственного землепользования. – М., 1969.

Loading...

 
 

Цікаве