WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Пріоритетний характер правового режиму земель сільськогосподарського призначення - Реферат

Пріоритетний характер правового режиму земель сільськогосподарського призначення - Реферат

Реферат на тему:

Пріоритетний характер правового режиму земель сільськогосподарського призначення

Перехід України до ринкових відносин у галузі агропромислового комплексу зумовлений використанням земель сільськогосподарського призначення. В свою чергу подолання глибокої економічної кризи, у якій нині перебуває Україна, передусім, залежить від стану саме сільського господарства – адже Україна була і залишається великою аграрної державою світу. Отже, від стану та характеру використання земель сільськогосподарського призначення значною мірою залежить вихід з економічної кризи та подальший розвиток нашого суспільства.

Головним завданням аграрної та земельної реформ є забезпечення країни продовольством і сільськогосподарською сировиною, тобто вирішення основного завдання ринкової економіки. Сільське господарство виробляє основну масу продуктів харчування і сільськогосподарської сировини, що своєю чергою створює умови для динамічного розвитку та підвищення ефективності всіх інших галузей народного господарства.

Для успішного вирішення цих завдань необхідно, щоб землі сільськогосподарського призначення мали особливий і посилений правовий режим.

За своєю юридичною природою і цільовим призначенням правові режими окремих категорій земель України можна поділити на дві головні групи: на правові режими земель сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення [1, с.140]. Головне завдання цього поділу полягає в тому, що при сільськогосподарському землевикористанні землі виступають безпосереднім і незамінним засобом виробництва, а при не сільськогосподарському – лише як територія або базис для іншої виробничої діяльності або задоволення інших потреб.

Земельний кодекс України певною мірою враховує особливе значення земель сільськогосподарського призначення.

Зокрема, ст.2 Земельного кодексу України визначає склад земель України і розподіляє їх на різні категорії і на перше місце цілком обґрунтовано ставить землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 5 ЗК серед суб'єктів права колективної власності на землі найперше називає колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства.

Стаття 6 ЗК закріпила право приватної власності громадян на землі і знову ж таки на перше місце ставить тих з них, які мають право на одержання у власність земельних ділянок для потреб сільського господарства, а саме – для ведення селянського (фермерського) господарства, а також для ведення особистого підсобного господарства.

Істотніше значення для визначення правового режиму земель сільськогосподарського призначення має ст.20 ЗК, яка прямо вказує на "переважне надання земель для потреб сільського господарства". Це законодавче положення має виняткове теоретичне і практичне значення, оскільки, по суті, закріпляє принцип пріоритетності земель сільськогосподарського призначення.

У Земельному кодексі є глава (7), яка повністю присвячена землям сільськогосподарського призначення. Підкреслимо, що внутрішня структура цієї глави правомірно побудована за фактичним визнанням принципу пріоритетності цих земель, і виражається, зокрема, це в тому, що визначення поняття цих земель, дано з урахуванням важливості їхнього цільового призначення (хоча лише цим не можна обмежувати це поняття), а на перше місце серед суб'єктів сільськогосподарського землевикористання поставлено громадян, які поступово, за умов ринкової економіки, повинні стати оголовними суб'єктами цього пріоритетного виду землевикористання.

Стосовно закріплення законів поняття земель сільськогосподарського призначення слід, на наш погляд, акцентувати увагу передусім на природних властивостях і якостях земель як об'єкта природи [3, с.143]. У цьому має полягати суть земель сільськогосподарського призначення. До земель сільськогосподарського призначення треба відносити землі, для яких характерними ознаками є наявність грунтового шару, клімату, водних ресурсів та рельєфу в такій єдності і в такому взаємозв'язку, що в умовах раціонального використання й збереження природних характеристик вони можуть бути придатними для вирощування сільськогосподарських культур. Подібний підхід до визначення поняття земель сільськогосподарського призначення відомий практиці регламентації земельних відносин зарубіжних країнах, наприклад США [2, с.15].

Проте ані Конституція України, ані Земельний кодекс чи інше земельне законодавство України чітко і змістовно не закріплює принципи пріоритетності цих земель. Щоправда, 15 травня 1992 року був прийнятий спеціальний Закон України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України", проте він нічого, на превеликий жаль, не говорить про землі сільськогосподарського призначення.

Істотне місце в регламентації використання зазначеної категорії земель відводять Укази Президента, які торкаються земельної і аграрної реформи, паювання земель сільськогосподарського призначення тощо. Проте, і в них не згадується про закріплення принципу пріоритетності цих земель.

Установлений законодавством правовий режим земель сільськогосподарського призначення ставить за мету не допустити виведення цих найцінніших земель із сільськогосподарського обороту.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу закріплено положення про те, що землі, згідно з даними земельного кадастру визнані придатними для потреб сільського господарства, повинні надавати насамперед для сільськогосподарських цілей. Це означає, що, як загальне правило, ці землі не можуть бути вилучені і переведені в іншу категорію земель. Це може бути зроблено спеціально встановленим порядком (ст.32 ЗК) і лише для державних і громадських потреб (ст.33, розділ ІV ЗК).

Отже, пріоритетність правового режиму земель сільськогосподарського призначення серед інших категорій земель зумовлений передусім їхніми природними та економічними функціями.

Конституція України у ст.14 закріпила важливе положення – "земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави". На наш погляд це є нормативною базою для чіткого закріплення і в самій Конституції і в законодавстві у першу чергу Земельному кодексі принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення.

Література

  1. Земельное право Росии. Учебник по специальности "Правоведение" /Под ред. В.В. Петрова. – М., 1995.

  2. Логуш Л.В. Фермерство в США: правові аспекти (досвід для України): Автореф.дисертації канд. юрид. наук. – Львів, 1997.

  3. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Харьков: Консум, 1998.

Loading...

 
 

Цікаве